ВСТУП

Актуальність теми. Статтею 124 Конституції України встановлено, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Правосуддя здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних (ст.

Розгляд питань пов’язаних з формуванням та функціонуванням суду присяжних є неможливим без вивчення вагомого спадку, який залишили видатні вчені минулого С. І. Вікторський, Л. Є. Владимиров, Л. Ганевич, П. Стебельский, Г. Грос, Г. Гуе-Глунек, А.О. Кістяківский, А. Ф. Коні, К. Кротевич, П.І. Люблінський, К.Ж. Міттермайер, В.К. Случевський,

І.Я.Фойницький та ін.

В Україні організаційні та процесуальні аспекти суду присяжних розглядалося в роботах Ю.М. Грошевого, І. В. Гловюк, А.Б.Войнарович, Л.М. Лобойка, С.О. Іваницького, О.В. Капліної, Р.П. Качур, Р.О. Куйбіди,

О.П. Кучинської, А.Г. Маланюка, В.Т. Маляренка, В.Т. Нора, Т.С. Нешик, В.О. Попелюшка, С.В. Прилуцького, О.Б. Прокопенка, І. О. Русанової,

А.

Незважаючи на наявність значної кількості наукових досліджень, які тією чи іншою мірою стосуються діяльності суду присяжних, в Україні відсутнє комплексне дослідження формування та діяльності суду присяжних після прийняття нового КПК України та конституційної реформи 2016 року . Це зумовило вибір теми дисертаційної роботи, визначило її основні напрями та спонукало до вирішення наукового завдання, зміст якого полягає у проведенні комплексного аналізу теоретичних основ і практики формування та діяльності суду присяжних в Україні, науковому обґрунтуванні пропозицій, спрямованих на створення оптимальної моделі діяльності суду присяжних в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до основних положень Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 31/2008, Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених постановою загальних зборів НАПрН України від 24.09.2010 р. № 14-10, а також науково-дослідницької тематики кафедри кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка «Проблеми реалізації нового кримінального процесуального законодавства України (КПК 2012 р.) щодо захисту прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження» (номер державної реєстрації U005124). Тема дисертації «Суд присяжних в Україні: особливості формування та діяльності» затверджена вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка 21 грудня 2012 р. (протокол № 4) та схвалено координаційним бюро НАПрН України (Перелік тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (затверджених у 2013

р.), с. 236, поз. 1181)..

Мета й завдання дослідження. Метою роботи є отримання нових результатів у вигляді наукових висновків щодо особливостей формування суду присяжних, сучасних моделей його діяльності, проблем функціонування суду присяжних в Україні, а також вирішення теоретичних і практичних питань, пов’язаних із розглядом кримінального провадження в суді присяжних.

Для досягнення вказаної мети було постановлено такі основні завдання:

- дослідити ґенезу суду присяжних на різних етапах української історії;

- виокремити сучасні моделі суду присяжних в різних країнах;

- охарактеризувати нормативне регулювання та практику реалізації етапів формування суду присяжних в Україні;

- дослідити процесуальний статус присяжного;

- визначити особливості провадження в суді присяжних за КПК України;

- на підставі проведеного дослідження, а також узагальнення правозастосовної практики виявити недоліки правового регулювання формування суду присяжних в Україні, провадження у ньому та сформулювати науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на його удосконалення.

Об’єктом дослідження є кримінальні процесуальні відносини, що виникають і розвиваються у зв’язку із формуванням суду присяжних та провадженням в суді присяжних.

Предметом дослідження є теоретичні основи та практика формування та діяльності суду присяжних в Україні.

Методи дослідження. Під час проведення дослідження реалізовано загальнонаукові методи пізнання, зокрема: аналіз, індукція, дедукція, узагальнення. Окрім цього, використано низку спеціальних методів, притаманних науковим дослідженням у сфері права. Усі вони застосовані у взаємозв’язку, що сприяло досягненню всебічності, повноти й об’єктивності наукового пошуку, конкретності, обґрунтованості й узгодженості сформульованих у дисертаційному дослідженні висновків, достовірності отриманих результатів.

Порівняльно-правовий метод дозволив дослідити існуючі в світі моделі суду присяжних, здійснити їх порівняльний аналіз. Формально-логічний метод використовувався під час вивчення змісту правових норм, що регулюють формування та діяльність суду присяжних. Історичний метод був застосований задля дослідження етапів розвитку суду присяжних на різних етапах української історії. Статистичний метод став підставою для узагальнення результатів проведеного анкетування, а також використання та аналізу даних статистичних звітів судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд матеріалів кримінального провадження судом присяжних.

Нормативно-правову та інформаційну основу дисертації склали: Конституція України; міжнародно-правові акти визнанні Україною, Кримінальний процесуальний кодекс України; закони й підзаконні нормативно-правові акти України; судова практика; законодавство іноземних країн.

Теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи послугували наукові праці у галузі загальної теорії права, конституційного права, судоустрою, кримінального процесу, психології та філософії.

Емпіричну основу дослідження становлять: рішення Європейського суду з прав людини, джерела практики національних судів України (всього 78 судових рішення), матеріали анкетування суддів (всього 100 анкет), звіти судів першої інстанції про розгляд матеріалів кримінального провадження за 2012-2016 роки та багаторічний власний досвід автора на посаді професійного судді.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших, проведених в умовах чинності нового КПК та конституційних і судоустрійних змін 2016 року досліджень особливостей формування та діяльності суду присяжних в Україні. Враховуючи окреслену вище актуальність обраної теми, а також брак наукових досліджень, одержано результати, в межах яких:

Вперше:

- обґрунтована доцільність надати обвинуваченому право заявляти клопотання про розгляд його справи (провадження) судом присяжних у всіх кримінальних провадженнях у яких обвинуваченому може бути призначення покарання більше п'яти років позбавлення волі;

- запропоновано розширення інституту суду присяжних за такою моделлю: судова колегія у складі трьох професійних суддів та шести присяжних розглядає справи про особливо тяжкі злочини.

- обґрунтована необхідність формування органом місцевого самоврядування списку кандидатів у присяжні на підставі списку виборців адміністративно - територіальної одиниці, на території якої функціонує місцевий суд, та у відповідності з вимогами, що ставляться законом до присяжного, у кількості не менше 50 кандидатів на кожний місцевий суд. Список кандидатів у присяжні має бути розміщений на сайті відповідного суду.

- запропоновано та обґрунтовано необхідність встановлення адміністративної відповідальності присяжного за неприбуття (ухилення від виконання обов'язків присяжного) до суду без поважних причин, доповнивши ним перелік осіб, які можуть бути притягнуті до адміністративної

-Э

відповідальності за злісне ухилення від з'явлення до суду (ст. 185 КУпАП), а також за порушення порядку під час судового засідання та вчинення будь- яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду. Встановлення такої відповідальності дасть можливість вплинути на необгрунтовані ухилення присяжних від участі у відправлення правосуддя, що веде до затягування судового розгляду і вирішення справи і, відповідно, до порушення розумних строків її розгляду.

Удосконалено:

- обґрунтування необхідності негайного створення передбаченої законом «Про судоустрій і статус суддів» Служби судової охорони, яка б забезпечувала підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, здійснювала охорону приміщень суду та забезпечувала особисту безпеку суддів, присяжних, учасників провадження та членів їх сімей. Тимчасове покладення виконання перелічених завдань на Нацполіцію України та Нацгвардію України, як засвідчують дані дослідження належним чином не забезпечують режиму безпеки судів, суддів та інших учасників кримінального провадження.

Набули подальшого розвитку:

- науково-практичне положення щодо обставин, які можуть бути підставою для звільнення від виконання обов'язків присяжного (ч.

- правові позиції щодо створення умов для комфортного перебування присяжних та запасних присяжних у приміщенні суду (кімнати для відпочинку);

- правова позиція щодо необхідності надання права захисникові обвинуваченого та представникові потерпілого ставити питання присяжним для з'ясування обставин, що можуть перешкодити їх участі в судовому розгляді, оскільки серед учасників судового розгляду, які можуть ставити присяжним такі питання, ці учасники не названі;

- правова позиція щодо доцільності задавання питань присяжним з метою з'ясування обставин , що перешкоджають їх участі у судовому розгляді. Питання доцільно задавати у такому порядку: а) питання, спрямовані на з'ясування формальних підстав для відводу; б) питання спрямовані на з'ясування підстав для самовідводу; в) питання спрямовані на з'ясування упередженості щодо винуватості обвинуваченого чи характеру кримінального провадження. Питання необхідно ставити у простих і зрозумілих для людей різного інтелектуального рівня виразах. При цьому ці питання не повинні торкатись конфіденційної інформації присяжного;

- обгрунтована необхідність розширення сфери участі присяжних у вирішенні питання про застосування (продовження) запобіжних заходів до обвинуваченого - їх обрання, продовження чи скасування, включаючи й тримання під вартою;

- обґрунтована доцільність усунення передбаченого чинним КПК України обмеження проведення судом з участю присяжних такої судово- дослідницької дії, як огляд на місці, а це, зокрема, огляд місця події, яка може проводитися лише професійним судом з участю всіх учасників судового провадження (ст.361 КПК) Навряд чи огляд на місці у всіх випадках можна вважати «шокуючи доказом», який може вчинити на присяжного надмірний психологічний вплив і сформувати негативне ставлення до обвинувачення. Радше навпаки, огляд на місці особливо огляд місця події кримінального правопорушення, дає можливість перевірити досліджувані в суді докази під кутом зору їх належності та достовірності і тим самим сприяти формуванню внутрішнього переконання присяжного щодо цього;

- обґрунтована доцільність введення особливостей апеляційного провадження щодо рішень ухвалених судом першої інстанції з участю присяжних. Такі рішення мають переглядатися апеляційним судом за участі присяжних. У цьому зв'язку запропоновано ч.2 ст.31 КПК України доповнити нормою такого змісту: «У випадку оскарження рішення, ухваленим судом присяжних, кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних судців та шести присяжних»;

- виходячи з нормативного регулювання та практики формування суду присяжних у більшості правових систем, що передбачають суд з участю присяжних, обґрунтовується необхідність введення у національне кримінальне процесуальне законодавство та практику його застосування права сторін на немотивовані відводи присяжних при їх відборі до судової колегії. Процедура невмотивованих відводів розширить змагальність сторін і стане однією з гарантій формування об'єктивної і неупередженої судової колегії з участю присяжних. У цьому зв'язку пропонується ч. 1 ст.285 КПК викласти у такій редакції: «Після призначення судового розгляду судом присяжних головуючий дає секретареві судового засідання розпорядження про виклик присяжних у кількості 15 осіб, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних». А ч.4 статті 387 КПК доповнити абзацом другим такого змісту: «Кожна з сторін провадження має право заявити по три невмотивованих відводи кандидатам у присяжні».

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані: (а) у науково-дослідницькій сфері - для подальших досліджень провадження в суді присяжних; (б) у

законотворчій діяльності - в процесі розробки і прийняття законів України про внесення змін до КПК в частині правового регулювання порядку провадження в суді присяжних; (в) у правозастосовній діяльності - для надання допомоги суддям і працівникам суду, прокурорам, адвокатам; (г) - у науково- педагогічній діяльності - при викладанні навчальних дисциплін «Судові і правоохоронні органи України», «Кримінальне процесуальне право України», спеціальних курсів, а також під час підготовки підручників з кримінального процесу та методичних матеріалів.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу та криміналістики Львівського національного університету імені І.Франка, окремі її положення неодноразово доповідалися на її наукових семінарах, а на завершенні - обговорена, схвалена і рекомендована до захисту. У процесі підготовки її основні положення доповідалися та обговорювалися на 5-ти науково-практичних конференціях, зокрема: XX звітна науково-практична конференція «Проблеми

державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 2014 р.), XXI звітна науково-практична конференція «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 2015 р.), Кримінальна юстиція в Україні : виклики та перспективи в світлі конституційної реформи (Львів, 2015 р.), XXII звітна науково-практична конференція «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 2016 р.), Актуальні питання кримінального права, кримінального процесу та криміналістики (на вшанування пам’яті Ганса Гроса) (Львів, 2016 р.).

Публікації. Окрім тез доповідей на конференціях, результати дисертації опубліковано в шістьох наукових статтях, з яких чотири опубліковано у вітчизняних фахових наукових виданнях та дві - у іноземних наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які поділено на дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та шести додатків. Загальний обсяг дисертації становить 258 сторінок друкованого тексту, основний зміст викладений на 209-х сторінках. Список використаних джерел становить 247 найменувань.