ВСТУП

Актуальність теми. Україна, на шляху приєднання до європейської спільноти, у ході реформування кримінального судочинства втілює міжнародні правові стандарти, серед яких пріоритетним напрямом державної політики є захист прав, свобод і законних інтересів особи, зокрема й потерпілого.

Питання захисту прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження неодноразово ставали предметом досліджень таких учених, як: Ю. П. Аленін, В. П. Бож’єв, О. М. Бандурка, В. В. Введенська, О. П. Герасимчук, В. Г. Гончаренко, М. І. Гошовський, Ю. М. Грошевой, Ю. О. Гурджі, С. В. Давиденко, П. С. Дагель, В. Г. Даєв, Є. В. Діденко, В. А. Дубрівний, О. В. Капліна, Н. С. Карпов, Х. Р. Кахнич, О. П. Кучинська, Л. Д. Кокорєв, О. О. Кочура, А. В. Лапкін, В. В. Лисенко, О. В. Мартовицька, С. В. Михайліва, В. Т. Нор, Т. В. Омельченко, О. М. Павлікова, О. В. Панчук, І. І. Потеружа, Д. О. Пилипенко, М. А. Погорецький, Т. І. Присяжнюк, В. Д. Пчолкін, В. М. Савицькиий, М. В. Сенаторов, С. В. Слинько, М. С. Строгович, В. М. Тертишник, С. В. Толокольніков, Л. Д. Удалова, Л. В. Франко, Н. Б. Федорчук, І. Я. Фойницький, Т. Г. Фоміна, Л. І. Шаповалова, О.

Дослідження зазначених учених мають важливе теоретичне та практичне значення, створили наукове підґрунтя подальшого розвитку кримінального процесуального інституту потерпілого. Водночас, більшість їх праць ґрунтуються на аналізі попереднього кримінального процесуального законодавства. Однак, після прийняття у 2012 році чинного КПК України проблеми реалізації прав потерпілого на стадії досудового розслідування концептуально не досліджувались. Наведене свідчить про необхідність у всебічному, повному та науково обґрунтованому дослідженні даного питання, що й обумовило обрання теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до п. 13 Додатку 4 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років, затверджених Наказом МВС України № 347 від 29.07.2010 року, а також пп. 4.6, 4.10, 4.14, 4.21 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10). Дисертаційна робота виконана у рамках науково-дослідної теми Харківського національного університету внутрішніх справ «Наукове супроводження реформування системи кримінальної юстиції в Україні» (реєстраційний номер 011ЗU008190).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробленні комплексу науково обґрунтованих пропозицій щодо теоретичних і практичних засад реалізації прав потерпілого на стадії досудового розслідування, спрямованих на вдосконалення кримінального процесуального законодавства. Для досягнення зазначеної мети дослідження поставлено такі задачі:

– визначити сутність, значення та поняття правового захисту особи, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення;

– розкрити кримінальну процесуальну характеристику потерпілого на стадії досудового розслідування;

− узагальнити кримінальні процесуальні гарантії реалізації прав потерпілого;

– розглянути правові підстави реалізації захисту потерпілим своїх прав і законних інтересів на стадії досудового розслідування;

− охарактеризувати засоби забезпечення прав і законних інтересів потерпілого працівниками органів досудового розслідування;

– виокремити особливість повноважень прокурора у забезпеченні прав і законних інтересів потерпілого;

− дослідити питання застосування міжнародних правових актів у сфері захисту прав і законних інтересів потерпілого у кримінальному провадженні;

− з’ясувати проблеми та шляхи вдосконалення відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому у кримінальному провадженні;

– сформулювати і запропонувати шляхи вдосконалення правового регулювання реалізації інституту правової допомоги потерпілому.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у ході реалізації прав потерпілого на стадії досудового розслідування.

Предметом дослідження є реалізація прав потерпілого на стадії досудового розслідування.

Методи дослідження. Під час дослідження застосовувались такі методи: історико-правовий – надав можливість дослідити історичні правові джерела і розвиток юридичної думку у сфері захисту прав і законних інтересів потерпілого (підрозділи 1.2, 3.1); порівняльно-правовий метод використано для співвідношення норм національного та міжнародного законодавства, а також аналізу практики їх застосування з питань реалізації прав потерпілого (підрозділи 1.2, 1.3; 3.1); системно-функціональний аналіз дозволив визначити процесуальний статус потерпілого на стадії досудового розслідування (підрозділ 1.2); формально-юридичний метод застосовано при розробленні науково обґрунтованих висновків і пропозицій щодо шляхів удосконалення реалізації прав потерпілого (підрозділи 3.2, 3.3); статистичний – для встановлення стану, рівня та динаміки розвитку процесів, пов’язаних із реалізацією прав потерпілого іншими учасниками кримінального провадження (підрозділи 2.2, 2.3); методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використані при дослідженні нормативних актів, аналітичних і статистичних матеріалів, концепцій, думок учених, які входять до предмету дослідження (підрозділи 1.1–1.3, 3.2, 3.3).

Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі кримінального процесу, кримінального права, криміналістики, кримінології, загальної теорії держави і права, конституційного, міжнародного права.

Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані в результаті аналізу 319 кримінальних справ і проваджень, а також матеріали анкетування 357 працівників правоохоронних органів, зокрема: 264 слідчих і 93 працівників органів прокуратури. Інформаційною основою дослідження є узагальнення судової практика, довідкові видання, аналітичні та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що з моменту набрання чинності КПК України 2012 року, за змістом розглянутих питань дисертація є однією з перших спроб комплексного дослідження проблем реалізації прав потерпілого на стадії досудового розслідування. У роботі висунуто та обґрунтовано низку концептуально нових і важливих для юридичної науки і практики положень та висновків. До найбільш важливих слід віднести наступні:

вперше:

− визначено зміст і сутність правового захисту особи, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення, на підставі чого запропоновано авторське визначення цього поняття;

− виокремлено законодавчі зміни та новели правового інституту потерпілого відповідно до положень чинного КПК України, які в цілому зміцнили і розширили процесуальні гарантії реалізації його прав у кримінальному провадженні;

− встановлено відсутність та аргументовано доцільність законодавчого закріплення додаткової засади (принципу) забезпечення права на захист та відшкодування (компенсації) шкоди потерпілому у кримінальному проваджені в положеннях ст.ст. 7 і 20 КПК України;

− класифіковано законодавчо закріплені права потерпілого, на підставі чого сформульовано систему кримінальних процесуальних засобів реалізації прав потерпілого на стадії досудового розслідування;

удосконалено:

− процесуальний порядок визнання особу потерпілою, а також повідомлення про її процесуальні права і обов’язки як потерпілого та вручення письмової пам’ятки з цих питань, зокрема чіткого та повного їх роз’яснення і отримання від неї інформації щодо впевненості у їх розумінні;

− положення щодо відшкодування (компенсації) шкоди, завданої кримінальним правопорушення;

− правову дефініцію «моральна шкода», під якою слід розуміти викликану в психіці суб’єктивну оцінку потерпілим протиправного приниження її честі та гідності, негативного сприйняття дій (бездіяльності) винної особи, способу вчинення кримінального правопорушення, а також відношення потерпілого до погрози чи настання наслідків;

набули подальшого розвитку:

− наукові положення, що регламентують правові та процесуальні гарантії прав потерпілого, які класифіковано на три групи: 1) гарантії, що реалізуються протягом усього кримінального провадження; 2) гарантії, що реалізуються під час досудового розслідування; 3) гарантії, що реалізуються під час судового провадження в будь-якій інстанції.

− питання імплементації норм міжнародних правових актів щодо реалізації прав потерпілого до законодавства України, зокрема: права на доступ до правосуддя; на відшкодування заподіяної шкоди та поновлення порушених прав (реституцію); на забезпечення прав потерпілого компетентними державними органами та справедливе поводження; право на отримання правової допомоги, у тому числі й безоплатної, та інформації про хід і результати кримінального провадження; на забезпечення безпеки; право на примирення з підозрюваним, обвинуваченим та розуміння його правових наслідків;

− концепція закріплення процесуального порядку відшкодування шкоди, завданої діловій репутації юридичних осіб у кримінальному провадженні.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

− у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки питань, пов’язаних із реалізацією прав потерпілого на стадії досудового розслідування;

− у правотворчій діяльності – для вдосконалення положень кримінального процесуального законодавства України;

− у правозастосовній сфері – для використання у практичній діяльності органів досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження, а також при проведенні занять у системі службової підготовки і підвищення кваліфікації (акти впровадження у практичну діяльність Слідчого управління УМВС України в Чернігівській області, Слідчого управління ГУМВС України в Харківській області, слідчих відділах Управлінь УМВС України на Одеській та Південній залізницях);

− у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Кримінальний процес», «Досудове слідство в ОВС» (акти впровадження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ, Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, Львівського державного університету внутрішніх справ, Одеського державного університету внутрішніх справ).

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях,: «Теорія та практика кримінального судочинства»» (м.

Публікації. Основні положення дисертації викладено у семи наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, з яких одна – у фаховому виданні іншої держави (Республіка Молдова), а також у шести тезах доповідей на науково-практичних конференціях.