<<
>>

Суд присяжних в Російській імперії

В дореволюційній науці кримінально-процесуального права питання про типологічну належність російської моделі суду присяжних залишилось дискусійним. Так, М.М. Розін стверджував, що російський кримінальний процес «і з зовнішньої, і з внутрішньої сторони запозичив континентальний порядок» .

Такої ж позиції дотримувався і І.Я. Фойницький, вказуючи, однак, на низку істотних відмінностей цих моделей . К. Міттермаєр зазначав, що російське провадження в суді присяжних «набагато більше дотримуються англійського зразка»[19] [20] [21].

Важливою особливістю судового розгляду в суді присяжних було широке дослідження за участю присяжних засідателів обставин, що характеризують особу підсудного. Як відзначалося в літературі щодо Статуту кримінального судочинства (СКС): «Судом завжди судиться не окремий вчинок підсудного, але вся його особистість, наскільки вона проявилася в ... протизаконному вчинку»[22].

Структура судового розгляду в суді присяжних за СКС відображала своєрідне поєднання змагальних та розшукових засад. Судове слідство розпочиналося з оголошення секретарем суду обвинувального акту, після чого головуючим підсудному ставилося запитання: чи визнає він себе винним? У разі визнання підсудним вини, голова і присяжні переходили до його допиту, а в разі невизнання - до дослідження інших доказів. Порядок дослідження доказів статутом не регламентувався і встановлювався головуючим на його розсуд, проте з урахуванням думок сторін.

Порядок допиту свідків, встановлений у ст. 700 СКС, був запозичений з англо-американської моделі: спочатку допитувалися «свідки обвинувачення» (потерпілі від злочину та особи, вказані прокурором), а потім - «свідки захисту» (особи, вказані підсудним та його захисником). У той же час, як і в континентальній моделі, голова міг змінити цей порядок на свій розсуд, так що говорити про можливість почергового і рівного впливу сторін на присяжних можна тільки умовно.

Подібна подвійність спостерігалася і в процедурі допиту свідків. З одного боку, як і в Англії, сторони були наділені рівними правами робити прямий, перехресний і «повторний» допити, проте Статут не встановлював ніяких відмінностей в правилах проведення цих допитів. І.Я. Фойницький зазначав, що на відміну від англо-американської моделі «укладачі Статутів під перехресним розуміють всього лише повторний

23

допит свідків однієї сторони іншою .

З іншої сторони, процедура допиту починалася з пропозиції голови свідку «розповісти все, що йому відомо у справі», і тільки після цього до допиту допускалися сторони (французький варіант). Разом з тим, на відміну від континентальної моделі, головуючий міг брати участь у допиті свідка тільки після сторін (ст. 724 УУС) і тільки для уточнення «предмета свідчень» свідка.

Як і в континентальній моделі провадження, СКС передбачав постановку кількох груп питань перед присяжними засідателями. Головне питання, яке ставилось на вирішення присяжних, це питання - про винуватість підсудного. Але питання про винуватість своєю чергою складалось з трьох питань: 1) чи мала місце подія злочину, 2) чи вчинив злочин підсудний і 3) чи має це діяння бути поставлено йому за вину[23] [24].

Після головного питання ставились питання:

1) додаткові, на випадок негативного вирішення головного питання;

2) окремі питання про такі обставини, які особливо збільшують або зменшують ступінь вини;

3) спеціальні питання: про співучасть (ст. 758), про ступінь приведення злого умислу до виконання (ст. 757), про усвідомлення малолітніми вчиненого діяння (ст. 759), про обставини, за якими вчинене не ставиться за вину, або покарання зменшується, або зовсім скасовується за законом (ст. 763)[25].

Виправдувальний вердикт присяжних був обов’язковий для суду, який у цьому випадку ухвалював виправдувальний вирок. Обвинувальний вердикт в окремих випадках не спричиняв постановлення обвинувального вироку. Якщо суд приходив до переконання, що вердикт присяжних не ґрунтується на матеріалах справи і присяжні засудили невинного, то суд передавав справу на розгляд нового суду присяжних, рішення якого, в усякому разі, було остаточним (ст.

818 СКС). Таким чином, незгода професійної колегії суддів з вердиктом присяжних засідателів могла бути висловлена лише один раз у одному і тому ж самому кримінальному провадженні[26].

З цього приводу, видатний російський судовий діяч і вчений, А.Ф. Коні зазначав: «присяжні проголошують не думку, а вирок, який здебільшого безповоротно і остаточно вирішує долю підсудного. Для них важливо не те, що говорять про справу, а те, що буде сказано перед ними, в тій залі суду, входячи в яку, вони урочисто клянуться судити на підставі того, що побачать і почують, в ній одній. Перед ними з урочистою повільністю розвивається процес і проходить, у всіх подробицях, життєва драма, що відобразилася в сувору форму кримінального злочину, вони іноді протягом багатьох днів бачать перед собою живих людей і відчувають на собі невловимі на папері враження, відображені особою, манерою, голосом, способом вираження свідків, підсудного і потерпілого - з тою невловимою правдивістю або брехнею, яка відчувається в показаннях і поясненнях, незалежно від їх змісту.

Присяжних запитують не про те, чи вчинив підсудний злочинне діяння, а чи винен він у тому, що скоїв його, і не факт, а внутрішня його сторона та особа підсудного, які в ньому відобразились, підлягають їх судженню. Своїм питанням про винність суд встановлює особливий зв’язок між фактом і виною і вимагає, щоб присяжні, ґрунтуючись виключно на «переконанні своєї совісті» і пам’ятаючи свою велику моральну відповідальність, наповнювали цей зв’язок міркуваннями, в силу яких підсудний стане винуватим або

27

невинуватим .

1.1.2.

<< | >>
Источник: ВОЛОСКО ІРИНА РОМАНІВНА. СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ. Дисертація подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Львів - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме Суд присяжних в Російській імперії:

  1. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  2. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  3. ЗМІСТ
  4. Суд присяжних в Російській імперії
  5. Участь народу в кримінальному судочинстві в радянський період
  6. Висновки до Розділу 1
  7. Участь присяжних у дослідженні доказів під час судового розгляду.