<<
>>

Процесуальний статус присяжного: права, обов’язки, компетенція.

У теоретичному аспекті правовий статус - це сукупність прав і обов'язків фізичних та юридичних осіб[219]. Таким чином, статус присяжного становить собою систему прав і обов’язків, що дозволяє йому здійснювати функцію правосуддя.

Потрібно чітко розмежовувати поняття «кандидата у присяжні» і «присяжного», які мають різний правовий статус. Кандидатом у присяжні особа стає з моменту внесення її до списку кандидатів у присяжні. Ця особа перестає бути кандидатом у присяжні і набуває статусу присяжного з моменту складення нею присяги (ст. 388 КПК України). Саме з цього моменту така особа стає суб’єктом відповідних прав, обов’язків, повноважень і відповідальності присяжного, на неї також розповсюджуються передбачені законом гарантії здійснення функції правосуддя (за аналогією, згідно до ст. 57 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді).

Стосовно моменту закінчення повноважень присяжного, то вони припиняються, за загальним правилом, з моменту оголошення судового рішення ухваленого за його участю. Виняток становлять випадки, коли: (а) суд за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження виправляє допущені в судовому рішенні цього суду описки, арифметичні помилки (ст. 379 КПК України), а також (б) суд за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз’яснює своє рішення (ст. 380 КПК України). Виходячи із

буквального тлумачення вказаних норм, зазначені процесуальні рішення

223

повинні постановлюватися всім складом суду .

Беручи участь у судовому провадженні, присяжний є суб’єктом судового провадження і тому наділяється законом також комплексом процесуальних прав і обов’язків[220] [221].

Відповідно до ч. 1 ст. 386 КПК України присяжний в ході відправлення правосуддя має право:

1) брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому засіданні;

2) робити нотатки під час судового засідання;

3) з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються;

4) просити головуючого роз’яснити норми закону, що підлягають застосуванню під час вирішення питань, юридичні терміни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Перелік цих прав, як слушно зазначає А.Г. Маланюк є невичерпним, і додатково можна виділити: право заявити про наявність обставин, що виключають його участь у судовому розгляді (ч. 2 ст. 387 КПК), чи дати пояснення щодо обставин, у зв’язку з якими присяжному було заявлено відвід (ч. 3 ст. 81 КПК); право на одержання доступу до матеріалів, що містять відомості, які складають державну таємницю, у зв’язку з виконанням покладених на них обов’язків (ч. 3 ст. 517 КПК) та інші[222]. Крім вказаних процесуальних прав, присяжний також має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення (ч. 4 ст. 391 КПК України).

Одним з основних прав присяжного є право брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів про обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні. Це право проявляється у можливості присяжного на стадії судового розгляду з’ясовувати обставини, що відповідно до ст. 91 КПК підлягають доказуванню, а саме: 1) подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального

правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально- правового характеру, якщо йдеться про таке кримінальне провадження.

Також присяжний згідно зі ст.

94 цього Кодексу за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості й взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Право присяжного робити нотатки під час судового засідання випливає зі змісту принципу гласності та відкритості судового провадження та його фіксування технічними засобами. Частина 6 ст. 27 КПК закріплює положення про те, що кожен, хто присутній у залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписувальні пристрої. Крім того, право робити нотатки обумовлено тим, що присяжні, які відрізняються один від одного фахом і рівнем освіти, індивідуальними здібностями, не можуть всі однаково утримувати в пам’яті обсяжну і складну для сприйняття інформацію, але мають всебічно нею оперувати під час обговорення справи та прийняття рішення[223].

Не можна погодитися з думкою, що для забезпечення нерозголошення відомостей, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснювалися під час нього, і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків, нотатки після засідання суду мають бути передані головуючому для їх знищення або збереження, якщо засідання буде тривати[224]. Вважаємо, що запровадження такої новели буде нівелювати незалежність присяжного, оскільки в нотатках можуть бути власні думки присяжного щодо винності обвинуваченого, можливого покарання та інші, а тому ознайомлення головуючого з такими нотатками, надасть останньому можливість впливати на присяжного в потрібному руслі.

Право з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються, створює можливості присяжному ставити запитання, спрямовані на отримання

додаткової інформації про обставини, яким допитувана особа не надала значення, про які забули розповісти або не хотіла про них говорити; запитання, які спрямовані на уточнення, деталізацію окремих фактів, викладених допитуваною особою не конкретно, у загальній формі; запитання, які викликають у допитуваної особи асоціації і допомагають їй згадати окремі факти, відновити в пам’яті забуті події, контрольні запитання - це запитання для перевірки правильності інформації, що повідомляється особою.

У цьому випадку присяжний запитує про джерела, з яких допитувана особа одержала відомості, про час і обставини, за яких особа сприймала певну подію, хто може підтвердити показання.

Присяжний наділений правом просити головуючого роз’яснити норми закону, що підлягають застосуванню під час вирішення питань, юридичні терміни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа. Законодавець закріпив це право з урахуванням того, що присяжним може бути пересічний громадянин України, яких не матиме юридичної освіти і відповідних знань у галузі юриспруденції. Однак варто погодитися з думкою, що головуючий суддя може виявитися зацікавленим в певному результаті розгляду кримінального провадження і його консультації можуть бути не цілком об’єктивними і коректними . Тому видається доцільним, надати присяжним право звернення за консультацією з правових питань також до незалежних фахівців.

Зазначені процесуальні права не поширюються на запасних присяжних, які відповідно до ч. 10 ст. 387 КПК України під час судового засідання мають постійно перебувати на відведених їм місцях і до ухвалення вироку можуть бути включені до складу основних присяжних у разі неможливості кого- небудь з основних присяжних продовжувати участь в судовому розгляді. У випадку залучення запасного присяжного до складу основних присяжних

права, закріплені у ч. 1 ст. 386 КПК України, стають елементом

229

процесуального статусу цього присяжного .

Обов’язки присяжного, як частина його процесуального статусу, були розглянуті нами в ході дослідження підстав усунення присяжного від подальшої участі в судовому розгляді, тому в даному підрозділі вони не досліджувалися.

Таким чином, вважаємо, що під правовим статусом присяжного потрібно розуміти юридично закріплене становище громадянина, включеного до списку кандидатів у присяжні і залученого в установленому законом порядку до участі в розгляді судом кримінального провадження відповідно до процедури формування колегії присяжних, що реалізується за допомогою наданих КПК України та іншими законами прав і покладених на нього обов’язків.

3.2.

<< | >>
Источник: ВОЛОСКО ІРИНА РОМАНІВНА. СУД ПРИСЯЖНИХ В УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ. Дисертація подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Львів - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме Процесуальний статус присяжного: права, обов’язки, компетенція.:

  1. 1.1. Поняття судової влади, її суть та функції
  2. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  3. 2.4. Проблеми реалізації міжнародно-правових стандартів в діяльності місцевих загальних судів України
  4. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  5. 1.1. Поняття судової влади, її суть та функції
  6. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  7. 2.4. Проблеми реалізації міжнародно-правових стандартів в діяльності місцевих загальних судів України
  8. ЗМІСТ
  9. Європейська (континентальна) модель.
  10. Особливості суду присяжних в Україні: його надбання і недоліки.
  11. Відбір присяжних для участі в розгляді кримінальної справи.
  12. Процесуальний статус присяжного: права, обов’язки, компетенція.
  13. Участь присяжних у дослідженні доказів під час судового розгляду.