Формування списків присяжних у різних правових системах та Україні: критерії та суб’єкти відбору.

Юрисдикція суду присяжних не може бути всеосяжною, на що звертав увагу ще свого часу видатний процесуаліст І.Я. Фойницький. Він писав : «... поширення суду присяжних на усі кримінальні справи нездійсненне, оскільки суд присяжних для кожної справи вимагає від населення вкрай велику кількість людей; здійснити загалом ідею народної участі в кримінально- судовій діяльності без значного обтяження суспільства може тільки інститут шеффенів»^[133].

Однак український законодавець фактично створив шеффенську модель суду присяжних не як доповнення суду присяжних в чистому класичному вигляді, а як його повноцінну заміну, з чим, як ми вже відзначали, не можна погодитись повною мірою.

Формування та функціонування суду присяжних на загал здійснюється поетапно, насамперед потрібно розрізняти судоустрійний етап формування складу присяжних: визначення критеріїв підбору присяжних, складання та затвердження їх списків і формування складу присяжних як етап відправлення правосуддя (формування лави присяжних для розгляду конкретної справи)^[134].

Відповідно до ч. 3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого розглядається - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних^[135]. Розгляд справи судом за участю присяжних є правом обвинуваченого, яке реалізується при заявленні ним відповідного клопотання на етапі відкриття матеріалів кримінального провадження. Закон надає перевагу даному праву обвинуваченого у випадку колізії інтересів кількох обвинувачених у одному провадженні, оскільки кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

Проте, як на нас, з такою позицією законодавця не можна погодитись повною мірою.

Підготовче судове засідання в цих провадженнях здійснюється колегіально судом у складі двох професійних суддів, якщо підозрюваний заявив клопотання про розгляд провадження судом присяжних, та трьома професійними суддями, якщо підозрюваний не заявляв клопотання про розгляд провадження судом присяжних.

До основних завдань процесу відбору присяжних, для включення їх у списки, відносять: надання максимальної можливості у виконанні обов’язків присяжного всім громадянам, чиї кандидатури включені до загального і запасного списків; виключення осіб, які не відповідають вимогам, що ставляться до присяжних; встановлення порядку ознайомлення громадян із списками кандидатів у присяжні і форми повідомлення про участь у відборі; інформування населення з організаційних та процесуальних питань відправлення правосуддя за участю присяжних^{[136] [137].}

Відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам цього Закону і дали згоду бути присяжними.

Більшість опитаних нами респондентів (96,7%) також підтримують позицію про те, що для включення особи у список присяжних необхідним є її добровільна згода.

Успішне функціонування суду присяжних передусім залежить від механізму відбору осіб для формування списків (складу) присяжних.

З метою забезпечення формування якісного складу присяжних в суді Державна судова адміністрація України має приділяти підвищену увагу складу кандидатів у присяжні ще на першому етапі — під час відбору кандидатів і складання списків, які формуються один раз на три роки і

переглядаються в разі необхідності.

При цьому, слід особливу увагу звернути на якісний склад присяжних, відповідність їх вимогам Закону. Адже, корпус присяжних є своєрідним соціальним «зрізом» суспільства, у якому віддзеркалюються всі його вади і переваги, і який перебуває у безпосередній залежності від стану правової культури громадян держави. Необхідність відбору найкращих представників суспільства, здатних прийняти справедливе рішення, вимагає вкрай ретельного відбору громадян з високим культурним рівнем та моральними якостям.

Вимоги до присяжного передбачено ч. 1 ст. 65 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» . Так, присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, якщо інше не визначено законом.

Новий Закон «Про судоустрій і статус суддів» розширив перелік категорій громадян, які не включаються у списки присяжних. Зокрема, до них належать особи: 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; 2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків присяжного; 3) які мають незняту чи непогашену судимість; 4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники правоохоронних органів (органів правопорядку), військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя; 5) особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення; 6) громадяни, які досягли шістдесяти п'яти років; 7) особи, які не володіють державною мовою.

Оскільки список присяжних формується на підставі єдиного Державного реєстру виборців, що ведеться з метою державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України, то необхідності перевіряти особу щодо її недієздатності немає.

Зокрема, якщо взяти практику формування списків присяжних у Львівській області, то ситуація тут наступна. На період 2012-2014 років ухвалою Львівської міської ради було затверджено список присяжних районних судів м. Львова у складі 180 присяжних (по 30 присяжних на кожен районний суд міста Львова) З них: 119 жінок та 61 чоловік; середній вік кандидатів у присяжні 45-60 років . На період 2014-2016 років ухвалою Львівської міської ради було затверджено список присяжних районних судів м. Львова у складі 149 присяжних. З них: 97 жінок та 51 чоловік; середній вік кандидатів у присяжні 45-60 років; повторно було обрано 27 присяжних^{[139] [140]. В звязку з цим, вірною є думка І. Маслова, що «як правило, за викликом для участі у здійсненні правосуддя з’являються особи ... що не ведуть активного способу життя та володіють масою вільного часу»[141].}

Російські дослідники називають декілька причин, в силу яких багато росіян ухиляються від виконання свого громадського обов’язку щодо участі в суді присяжних, які можна певною мірою екстраполювати і на українські реалії. Першою є позиція працедавців, особливо приватних фірм, які не бажають відпускати своїх співробітників до суду. Деякі присяжні після судових процесів були звільнені з роботи. Другою причиною є негативне ставлення до інституту присяжних у суспільстві. Тут, очевидно, багато чого залежить від ЗМІ, які часто поспішають висловити негативне ставлення до тих чи інших виправдувальних вердиктів присяжних. Третя причина - страх посткримінальної дії, помсти з боку злочинців. Четверта причина - недовіра до суду як до такого, переконання, що всі потрібні владі рішення будуть

прийняті незалежно від думки присяжного .

За Конституцією України недієздатні громадяни права голосу не мають, тому вони не можуть бути включені до реєстру виборців. Для з’ясування питання, чи є особа обмежено дієздатною, відповідна рада, яка формує списки присяжних, може звернутися із запитом до органу опіки і піклування за місцем проживання особи.

Відсутність хронічних психічних чи інших захворювань, що перешкоджають виконанню обов’язків присяжного, підтверджується медичними довідками та сертифікатами, виданими у відповідному порядку.

Відсутність незнятої чи непогашеної судимості підтверджується довідкою про результати спеціальної перевірки відомостей щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, наявність судимості, її зняття, погашення, про застосування до кандидата адміністративного стягнення за корупційні правопорушення, яка видається тереріальними сервісними центрами МВС.

Народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники правоохоронних органів (органів правопорядку), військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя не можуть бути включені до списку присяжних, оскільки присяжними мають бути люди, які професійно не займаються юриспруденцією і оцінюють ^[142]

обставини під судового розгляду з позицій життєвого досвіду та здорового глузду.

Щодо державних службовців, то їхня участь в судовому розгляді як присяжних може перешкодити виконанню ними їхніх владно-розпорядчих обов’язків і створити труднощі в роботі відповідних державних органів.

Заборона на участь у суді присяжних не поширюється на тих осіб, які припинили свою професійну діяльність, що унеможливлювала їх участь у здійсненні правосуддя народом. Навіть якщо такі особи працювали суддями чи прокурорами, зазначений закон не встановлює обмежень для включення їх до списку присяжних за умови, що на момент формування списку особи припинили свою професійну діяльність.

Досягнення громадянином шістдесяти п’яти років підтверджується паспортом або свідоцтвом про народження.

Крім того, не може виконувати обов’язків присяжного особа, яка не володіє мовою судочинства. Згідно з принципом безпосередності, внутрішнє переконання особи має формуватися в результаті безпосереднього сприйняття доказів, які досліджуються під час судового розгляду. Факт володіння державною мовою підтверджується особистою заявою про згоду бути присяжним.

Як показало наше дослідження, практика застосування інституту суду присяжних зіткнулись із низкою проблем, пов’язаних власне із формуванням складу присяжних. ^[143]

Так, як вже зазначалось, ухвалою Львівської міської ради від 23.10.2014р. було затверджено список присяжних районних судів м. Львова, в тому числі Галицького районного суду м. Львова, в кількості 23 осіб. В провадженні Галицького районного суду станом на вересень 2016 року знаходяться два кримінальні провадження, які розглядаються судом присяжних. Відповідно до ст. 385 КПК України для визначення автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи викликається не менше семи присяжних з числа осіб внесених до списку присяжних, в подальшому відповідно до ст. 387 КПК України, автоматизована система відбирає трьох основних та двоє запасних присяжних.

За наявності зазначеної (недостатньої) кількості осіб у списку присяжних суд позбавлений процесуальної можливості розглядати кримінальне провадження судом присяжних, чим порушуються не лише процесуальні строки розгляду справи, але й права обвинуваченого , гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним, безстороннім та компетентним судом.

Законодавець визначає, що до списку присяжних заносяться громадяни, які дали згоду бути присяжними. Але ця норма не завжди дотримується органом, який формує списки присяжних, що негативно впливає на організацію і формування суду присяжних. Так, із 23 присяжних, що були включені до списку, в процесі формування складу суду присяжних у двох кримінальних провадженнях, четверо осіб написали письмову заяву про відмову брати участь в судовому засіданні, оскільки, вони не давали згоди бути присяжними; ще четверо подали письмові заяви про неможливість взяти участь у розгляді справ за сімейними обставинами (догляд за дітьми та хворими, стан здоров’я, виробнича необхідність тощо). Розпорядженням голови суду вказаних осіб увільнено від виконання обов’язків присяжного відповідно. Таким чином, фактично на даний час у списку діючими є лише 15 присяжних, що фактично унеможливлює формування суду присяжних, а тим більше у двох складах.

Розглянувши існуючу процедуру добору присяжних відповідно до вимог українського законодавства, проаналізуємо тепер зарубіжний досвід формування суду присяжних. Звернемось насамперед до законодавчого досвіду ФРН.

Варто зауважити, що КПК ФРН^[144] не регулює процедуру добору кандидатів у суд шеффенів. Така процедура детально закріплена у Законі «Про судовий устрій» (Gerichtsverfassungsgesetz (GVG)) ФРН^[145]. Потрібно зазначити, що Кримінальний кодекс ФРН за ступенем тяжкості розрізняє кримінальні злочини та кримінальні проступки. Кримінальні злочини відповідно до §12 КК ФРН - це протиправні діяння, за вчинення яких передбачено мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше одного року, а кримінальні проступки - це протиправні діяння, за вчинення яких передбачено мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі на менший строк або грошовий штраф^[146], і від цього залежить підсудність кримінального провадження. Зокрема справа підсудна судді дільничного суду одноосібно, якщо підсудний обвинувачується у кримінальному проступку або якщо інкриміноване діяння переслідується тільки в межах приватного обвинувачення. Колегії дільничного суду, що складається з одного судді і двох засідателів [Schoffengericht], підсудні справи про обвинувачення у вчиненні кримінальних злочинів. Великий колегії земельного суду [GroBe Strafkammer] в першій інстанції підсудні всі інші справи, однак прокуратура може подавати обвинувальний акт у справах, які, в принципі, підсудні колегії дільничного суду, до Великої колегії земельного суду, якщо вона визначає особливе значення справи за фактичними або юридичними підставами^[147].

Згідно Закону ФРН «Про судоустрій» шеффени обираються на п’ятирічний термін. Закон також встановлює вимоги до шеффенів, зокрема разом з вимогою німецького громадянства, повинно бути проживання в районі, відповідальному за підготовку попередніх списків до адміністративного органу. Кандидат повинен досягнути 25 років і бути не старшим 70-річного віку.

Важливо звернути увагу на те, що не можуть бути шеффенами особи, які: 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; 2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків народного засідателя, присяжного; 3) які мають не зняту чи не погашену судимість; 4) народні депутати, міністри, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси;

Раз на п’ять років відповідна територіальна громада складає список кандидатів на посаду шеффенів. Для внесення кандидатури до списку необхідною є згода двох третин передбаченої законом кількості членів представництва громади.

Всі шеффени поділяються на основних шеффенів (Hauptschoffen) і допоміжних шеффенів (Hilfsschoffen). Основні шеффени покликані виконувати обов’язки народних суддів упродовж терміну їх повноважень. Допоміжні шеффени, наприклад в судах Баварії, виконують роль запасних народних суддів і приступають до виконання обов’язків у разі, якщо з яких - небудь причин основні шеффени не можуть брати участь у розгляді справи.

Відбір шеффенів - основних і допоміжних - проводиться в кількості, визначеній на виборчий період директором дільничного суду або президентом земельного суду. Цей відбір поділяється на дві основні стадії: стадію номінації та стадію власне відбору. При цьому кандидати номінуються громадами. Відповідно до Закону ФРН «Про судову систему» номінант повинен отримати підтримку двох третин присутніх або половини членів муніципалітету. Члени муніципалітету висувають кандидатів зі списків жителів у кількості, яка вдвічі перевищує встановлене число основних і допоміжних шеффенів. Іноді шеффени номінуються з числа добровольців.

Висування кандидатів відбувається з метою пропорційного представництва всього населення за статевою, віковою, професійною ознаками і за своїм соціальним становищем. Вимагається, щоб кандидати у ювенальні шеффени мали досвід виховної роботи, крім цього половина з них повинна бути жіночої статі. Списки номінантів разом із запереченнями жителів громад, які надходять протягом тижневого терміну після їх

• 148

складання, направляються до дільничних судів .

На другій стадії формування непрофесійних суддів відбирають з числа номінантів комітети дільничних судів. Зазначені комітети створюються у складі дільничного судді, який є головою комітету, адміністративного службовця, який визначається керівництвом землі, а також з семи довірених осіб від жителів судового округу. Засідання комітетів вважаються правомочними, якщо в їх роботі беруть участь голова комітету, адміністративний службовець і три довірених особи. Спочатку комітети уточнюють списки представлених громадами номінантів. Виключення з них тих чи інших осіб здійснюється простою більшістю голосів, причому при рівності голосів результат голосування вирішує голос голови. Імена відібраних основних і допоміжних шеффенів заносять в окремі реєстри (Schoffenlisten). ^[148]

Як бачимо, остаточний відбір шеффенів проводиться не шляхом жереба, а за допомогою голосування. Це пояснюється прагненням німецького законодавця створити бар’єр для судового непрофесіоналізму за участю громадян.

До складу судів обирають найбільш грамотних громадян. Тому відбір непрофесійних суддів у Німеччині значно менш випадковий, ніж відбір присяжних в країнах англо-американської системи права. Сама проблема випадкового відбору шеффенів в Німеччині не є актуальною, що, швидше за все, можна пояснити традиційним домінуванням раціоналізму в німецькій культурі.

Існує можливість заміни основного шеффена допоміжним шеффеном. Кримінальним процесуальним кодексом ФРН передбачений інститут відводу суддів, який поширюється і на шеффенів.^[149] Німецьке законодавство не допускає немотивованих відводів, однак шеффен може бути відведений в силу невідповідності вимогам закону його особистісних характеристик, або у випадку, якщо є обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Право відводу належить прокурору, потерпілому, обвинуваченому. І хоча право відводу в даному випадку обмежене в порівнянні з правом відводу в судах присяжних в країнах англо-американської системи права, проте воно дозволяє провести певну корекцію складу суду в цілому і складу шеффенів, зокрема. Тобто є можливість мінімізувати ймовірне судове свавілля.

Крім цього, кількість справ, розглянутих німецькими судами з участю громадян, досить велика. Однак за оцінкою фахівців вона не забезпечує всебічної участі громадян у здійсненні правосуддя. Присутність громадян у судовому засіданні необхідно переважно для того, щоб надати більшу довіру громадянського суспільства до судової системи. Тому шефффенів часто називають «прикрасами», а в самій Німеччині для їх характеристики часто використовується слово «Shoffenattrappe» («підпора сцени»)^[150].

Шеффени, як правило, ведуть себе пасивно, рідко ставлять питання по ходу судового розгляду. У судах Німеччини відсутні приміщення чи кабінети для шеффенів, і вони змушені чекати початку судового розгляду в коридорі разом з публікою, від якої дізнаються про предмет майбутнього судового розгляду. Не маючи доступу до інформації у справі до її розгляду, шеффени не можуть отримати її в залі судового засідання, так як не кожен суддя вважає за необхідне ввести їх в курс справи. Позиція професійних суддів вважається домінуючою. Тому кількість випадків, коли б шеффени впливали на думку професійних суддів, невелика. Проте останнім часом громадяни все частіше відстоюють свої права на більш самостійну роль у відправленні ними правосуддя. У зв’язку з цим вони домагаються зокрема права на отримання

більшої інформації^[151].

Досить складна процедура призначення кандидатів у присяжні передбачена в Іспанії і складається з чотирьох етапів.

На першому етапі провінційні відділення Бюро перепису виборців останні 15 днів вересня кожного парного року проводять в кожній провінції вибірку, за результатами якої складають список кандидатів у присяжні на наступні 2 роки. Ця вибірка проводиться на заздалегідь оголошеному відкритому засіданні в спеціальному місці.

На другому етапі провінційне відділення Бюро перепису виборців посилає складений список кандидатів у присяжні в відповідний провінційний суд, який передає його в мерію, для публікації в офіційному віснику провінції, а також повідомляє потенційних кандидатів у присяжні.

Згідно ст. 14 Органічного закону кандидати в присяжні, які не відповідають встановленим вимогам, можуть подати протест до старшого судді суду першої інстанції відповідного судового округу, щоб їх виключили зі списку кандидатів у присяжні. Якщо протест буде задоволений, старший суддя повідомляє про своє рішення провінційному представництву Бюро перепису виборців і просить внести необхідні поправки і виключити кандидатів, що не відповідають вимогам, а також повідомляє зацікавлену особу.

Третій етап полягає у призначенні кандидатів у присяжні на кожну сесію провінційних судів. Не пізніше ніж за 30 днів до дати першого судового засідання, повідомивши прокуратуру і представників сторін, суддя, якому доручено головувати в суді присяжних, віддає секретарю розпорядження про проведення відкритої вибірки 36 кандидатів зі списку для розгляду кожної справи, призначеної на один з днів наступній сесії.

Четвертий етап полягає в проведенні спеціального судового засідання з розгляду мотивованих відводів кандидатів у присяжні, заявлених сторонами, а також самовідводів кандидатів у присяжні. На це засідання викликаються як сторони, так і кандидати в присяжні, які заявили самовідвід.

Результатом розглянутих етапів є складання списку з 36 кандидатів у присяжні, які підлягають виклику до суду на одну із сесій. У призначений день судового засідання кандидати в присяжні з’являються до суду, і починається формування колегії присяжних для участі в конкретному процесі. Колегія присяжних в Іспанії складається з дев’яти основних присяжних і двох запасних^{[152] [153].}

Слід зазначити, що суд присяжних, передбачений законодавством США, як вже відзначалося, значно відрізняється від суду присяжних, який функціонує в інших країнах. Ця відмінність полягає в наступних особливостях. Згідно американського законодавства присяжні мають два рівні повноважень, перший з них пов’язаний із затвердженням обвинувального акту, другий - з розглядом справи по суті.

Порядок формування жюрі - процедура довга та клопітка. Він поділяється на два великі етапи. На першому етапі відбувається відбір кандидатів в присяжні, на другому формування лави присяжних. На першому етапі відбору уточнюються вимоги до присяжних, які викладені в законодавстві. На підставі цих вимог відбувається формування списку кандидатів в присяжні, кількість осіб в цьому списку має бути достатньою для того, щоб можливо було сформувати жюрі за умови заявлення відводів деяким з кандидатів у присяжні. Другий етап складає формування самого жюрі. Варто зауважити, що на першому етапі учасники кримінального процесу участі не беруть, перший етап здійснюється спеціально уповноваженими службовими особами суду. Другий етап - етап формування

•154

жюрі - характеризується активною участю сторін в цьому процесі .

Відповідно до Правила №23 Федеральних правил кримінального судочинства США кількість присяжних встановлюється у кількості 12 осіб^{[154] [155].}

Жюрі складається з 12 основних і двох запасних присяжних^[156]. Двоє запасних присяжних потрібні для того, щоб замінити основного присяжного у разі неможливості виконання ним обов’язків через смерть, фізичне або психічне захворювання. Після формування жюрі під керівництвом судді присяжні приносять присягу.

Особиста інформація про присяжних, яка включає домашню адресу, домашній номер телефону, номер свідоцтва соціального страхування, номер водійського посвідчення та іншу особисту інформацію, не підлягає розголошенню судом, персоналом суду, а також іншими особами, яким вона стала відома в процесі виконання ними своїх обов’язків.

Якщо у сторін є сумніви, щодо того, що викликані шерифом присяжні, можуть підійти неупереджено до вирішення питання про обвинувачення або виправдання обвинуваченого, сторони мають право звернутися з письмовою заявою до суду про тенденційний склад лави присяжних. Переконавшись в тому, що заявлені в клопотанні факти знайшли своє підтвердження, суд вирішує питання про розпуск лави присяжних, а також приймає рішення про скликання інших присяжних. Причому суд зобов’язаний усунути службову особу, яка скликала тенденційний склад лави присяжних, від виклику інших присяжних, доручивши це зробити іншій особі.

Немотивовані відводи кандидатури присяжного передбачені для обвинуваченого, якому у вигляді покарання може бути призначена смертна кара. В такому випадку невмотивовано можуть бути відведені 15 кандидатів в присяжні, якщо ж на лаві підсудних перебувають двоє обвинувачених, кожен з них має право відвести по 8 кандидатів в присяжні.

В усіх інших випадках сторони обвинувачення та захисту мають право на немотивований відвід п’яти кандидатів в присяжні у випадку розгляду справи в окружному суді, а якщо ця справа підлягає розгляду в суді округу, то, відповідно, по трьох кандидатів в присяжні. Якщо ж на лаві підсудних перебувають двоє обвинувачених, то кожен з них має право відвести трьох кандидатів в присяжні. Відносно запасних присяжних також може бути заявлений немотивований відвід^[157].

Існують додаткові підстави для відводу присяжного, які можуть бути заявлені стороною обвинувачення. Зокрема: присяжний має упередження стосовно доцільності застосування смертної кари, як виду покарання у справах, в яких вона може бути призначена; присяжний має третій ступінь кровної спорідненості або родинні стосунки з обвинувачем; присяжний має

упередження стосовно доцільності застосування покарання взагалі за будь- 158

який злочин .

Цікава процедура добору присяжних передбачена в законодавстві Австралії. Так, Акт про присяжних 1957 року^{[158] [159] встановив систему відбору осіб для присяжних в Австралії. Процес добору розпочинається зі складання списку потенційних присяжних для кожного району Австралії. Шериф призначає Виборного уповноваженого з попередньо підрахованою кількістю присяжних необхідних для кожного району і відповідну кількість виборців, котрі можуть бути присяжними, та навмання обираються комп’ютеризованою системою. Після упорядкування списку присяжних у «книгу присяжних», офіс шерифа проводить процедуру видалення з цієї книги імен людей, які відповідно до закону не може бути присяжним. Деякі особи будуть дискваліфіковані з присяжних в силу своїх попередніх судимостей, фізичних чи психічних вад або не знання державної мови, інші можуть бути виключені з книги через невідповідний вік або професію. Особи, які залишаються в книзі присяжних стають потенційними присяжними на наступний календарний рік.}

Щотижня необхідна кількість потенційних присяжних випадково відбирається з «книги присяжних» комп’ютером і цим людям надсилається судова повістка про прибуття в суд на визначену дату для здійснення обов’язків присяжного. Потенційний присяжний може клопотати про звільнення від виконання обов’язків присяжного, якщо вона належить до категорій осіб передбачених Актом про присяжних. Зокрема, особа повинна (обов’язок суду) бути звільнена у випадку: здійснення лікарської практики; є членом бригади швидкої допомоги; є священнослужителем; працює нянею з дитиною, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, особами похилого віку, фізично чи розумово відсталою людиною; перебуває у віці 65-70 років; є вагітною жінкою.

Також особа можу клопотати про звільнення від виконання обов’язків присяжного у зв’язку з хворобою; з підстав особливої ваги та невідкладності; здійснення обов’язків присяжного у іншому провадженні. Проте, звільнення на цих підставах не є обов’язком суду, та мають бути подані докази наявності підстав такого звільнення .

Особи, які не звільненні від виконання обов’язків, відповідно до наведеної, вище процедури, зобов’язані з’явитись в суд на визначений час. Після прибуття у місце зібрання присяжних, потенційні присяжні слухають коротку промову головуючого про «пул жюрі» та проглядають інформаційне відео про статус присяжного. Після відео потенційних присяжних запрошують для спілкування з метою встановлення достатнього розуміння англійської мови. Шериф-офіцер може звільнити особу в цей час. Потім проводяться вибори для визначення кола присяжних з якого можуть бути вибрані присяжні для конкретного судового розгляду. Потенційні присяжні направляються до залу суду, де відбувається наступний етап виборів і вибираються випадково 12 осіб з кола присяжних для того, щоб бути присяжними у конкретному судовому процесі. Коли кількість потенційних присяжних обрана, кожен з них може висловити головуючому причину, у зв’язку з якою, він не може чи не бажає бути присяжним у цій справі. Причиною може бути те, що присяжний знайомий з обвинуваченим чи свідком або суд присяжних стане причиною надмірного ускладнення звичайного способу життя особи. Присяжний може були звільнений суддею від виконання обов’язків (з причин вказаних в заяві або з точки зору суду) або може бути замінений за клопотанням обвинувачення або захисту перед приведенням до присяги.

В доктрині австралійського кримінального процесу визначають наступні цілі відбору присяжних: правоздатність, незалежність, безпристрасність та представництво суспільства . Будь-який з цих критеріїв розпочинається з наріжного «каменя» - представництва. Представництво розглядається як ^{[160] [161] принцип, що пронизує весь відбір присяжних[162] [163]. Принцип представництва суспільства є основою, з якої присяжні, а відтак і система кримінального судочинства визначають його легітимність. Представництво не означає, що обрані 12 присяжних повинні ідеально та пропорційно представляти суспільство в цілому. Більше того, мета представництва - це обрання присяжних різних за складом. Це змішування різних статусів, знань та особистого досвіду , що «підвищує колективну компетентність присяжних, як оцінювачів доказів та прийняття розумного рішення для вирішення справи». Це стимулює взаємозв’язок присяжних та протидію заінтересованості та}

•163

несправедливості у судовому розгляді .

З метою забезпечення представництва, важливо, щоб всі етнічні та соціальні групи суспільства мали можливість бути представленими в суді присяжних. Австралійські присяжні часто критикуються за відсутність аборигенів серед присяжних, що призводить до непропорційності представництва аборигенів в системі кримінального судочинства. Багато моментів (включаючи культурні заборони) спрямовані на запобігання участі аборигенів як присяжних, але процес добору можливо вдосконалити для підвищення можливості аборигенів бути присяжними^[164].

Щоб досягти поєднання статусів та досвіду, як цього вимагає мета відбору присяжних, на думку австралійських науковців, необхідно звузити кількість категорій осіб, які можуть відмовитися бути присяжними. Акт Присяжних на даний час надає представникам певних професій та певних груп суспільства неоспорюване право звільнення від обов’язку присяжного. До таких осіб належать вагітні жінки, особи старші 65 років та особи, які належать до наступних професій: стоматологи, ветеринари, медсестри, хіропрактики, фармацевти, остеопати та лікарі. У випадках, якщо члени цих груп скористаються своїм правом не брати участь в якості присяжних, представницька природа суду присяжних понижується^[165].

Істотне значення у відборі присяжних має незалежність та випадковість відбору. Випадковий відбір було визначено Вищим Судом Австралії, як важливий критерій забезпечення представництва та незалежності присяжних. Це забезпечує захист обвинуваченого від можливого вибору присяжних прокурором або державою.

Розглянемо процедур добору присяжних у Французькій республіці. Присяжними у суді асизів, можуть бути особи, які відповідають наступним вимогам: мають французьке громадянство; досягли 23 років; володіють французькою мовою; є дієздатними.

Певні категорії осіб, передбачені французьким законодавством не допускаються до участі у суді асизів, як присяжні. Це: особи, які були засуджені за вчинення злочину або проступку; державні службовці відсторонені від посади; особи, що знаходяться під опікою; члени уряду; депутати і сенатори; магістрати; посадові особи поліції або

жандармерії.Також видаляються зі списків присяжних імена родичів (чоловіка, батьків, дітей, і т.д.) одного із суддів, що входять до складу суду або раніше відібраних присяжних.

Мер відповідної територіальної одиниці готує попередній список присяжних на підставі списку виборців. Після цього, він засобами поштового зв’язку повідомляє виборців про внесення їх кандидатур у попередній список присяжних та передає список до Секретаріату Суду асизів.

Спеціальна комісія яка знаходиться при кожному суді асизів проводить наступну роботу: виключає з попереднього списку людей, які не можуть бути залучені в якості присяжних; ухвалює рішення про звільнення осіб від виконання обов’язків присяжного; шляхом жеребкування формує щорічний та спеціальний список запасних присяжних.

Президенти судів першої та апеляційної інстанції шляхом публічного жеребкування по конкретному кримінальному провадженні вибирають із

щорічного списку 35 присяжних та 10 запасних присяжних із спеціального

166

списку .

Варто погодитись з думкою, що система відбору присяжних має бути побудована таким чином, щоб виключити будь-яку можливість довільного або упередженого їх відбору, необ’єктивного здійснення правосуддя. Саме від чіткої роботи системи відбору присяжних у значній мірі залежить якість судового розгляду^{[166] [167].}

Ґрунтуючись на вивченні не лише вітчизняного законодавчого досвіду формування списків присяжних, а й зазначеного держав обох правових систем, вважаємо за доцільне запровадити в українському законодавстві наступну модель судоустрійного етапу формування колегії присяжних.

На підставі списку виборців адміністративно-територіальної одиниці, на території якої знаходиться суд, орган місцевого самоврядування формує список кандидатів у присяжні, до якого включає осіб, які відповідають вимогам до присяжних. Вважаємо, що до списку присяжних не повинні також включатися особи, які мають юридичну освіту, оскільки їх участь буде порушувати принцип неупередженості залучення народу до здійснення кримінального судочинства. Після цього даний список передається у відповідний суд для введення цього списку в автоматизовану інформаційну систему, яка відбиратиме з нього присяжних. Список присяжних повинний бути сформований із розрахунку не менше 50 кандидатів у присяжні на кожен місцевий суд.

Крім того вважаємо, що даний список повинен бути розміщений на сайті відповідного суду, щоб особи, які включені до списку присяжних, могли з ним ознайомитись та за наявності підстав подати заяву про їх виключення зі списку. Зокрема ними можуть бути: 1) особа, яка перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною, а також особу, яка має дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримує дітей-інвалідів або членів сім'ї похилого віку; 2) керівник або заступник керівника органу місцевого самоврядування; 3) особа, яка через свої релігійні переконання вважає для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя; 4) інша особу, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вона посилається.

2.2.