ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ
Підсумовуючи результати третьої частини дисертаційного дослідження слід зазначити наступне:
1. Дослідження проблематики процесуальних норм адміністративного права України, пов’язане, в тому числі, і з питаннями застосування процесуальних норм на сучасному етапі вдосконалення та розвитку механізмів державного управління, побудови в Україні електронної системи урядування.
2. Застосування адміністративно-процесуальних норм є особливою формою реалізації норм права і, відбувається в межах відповідного юридичного процесу. Цей процес, як відомо з курсу теорії держави і права, виражається у трьох основних формах: оперативно-виконавча діяльність (надання адміністративних послуг, видання окремих індивідуально-правових актів); правоохоронна (спрямована на охорону і захист прав та свобод людини, дотримання законності та правопорядку, боротьбу зі злочинністю, відновлення порушених прав і свобод); судочинство (здійснення правосуддя, відновлення порушених прав і свобод).
В даному контексті визначення поняття застосування процесуальних норм розглядалося, як встановлена форма діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших уповноважених суб’єктів у процесі здійснення оперативно-виконавчої діяльності, з метою забезпечити реалізацію приписів правових норм щодо індивідуальних життєвих ситуацій через винесення індивідуальних правових актів, надання адміністративних послуг.
3. Процесуальні норми у сфері адміністративного права, регулюють велике коло відносин, які складаються між суб’єктами. І, найважливішою, відмінністю, яка відрізняє механізми застосування процесуальних норм в адміністративній сфері від інших площин їхньої реалізації, є те, що виходячи з зазначеного контексту, процесуальні норми застосовуються в системі владно-управлінських відносин. Тобто, особливим і обов’язковим учасником таких відносин завжди виступає суб’єкт публічної адміністрації.
Таким чином, застосування процесуальних норм здійснюється у реалізації цілого ряду проваджень: дозвільного, реєстраційного, контрольного, виконавчого, проваджень в адміністративних справах про дисциплінарні проступки.4. Для покращення ефективності використання вказаних сервісів та підвищення рівня інформаційної безпеки для користувачів, - потрібно прийняти новий закон про електронний цифровий підпис, який буде відповідати вимогам часу та узгоджуватиметься з європейськими стандартами у даній сфері відносин. В першу чергу, у такий закон потрібно включити визначення поняття про електронний цифровий підпис, який буде узгоджуватися із аналогічними поняттями міжнародних нормативно-правових актів.
Також важливим є прийняття Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та нової редакції Закону України «Про виконавче провадження». Основними змінами вказаних законодавчих актів є те, що вони впроваджують інститут приватних виконавців та створюють правове поле для їхньої подальшої діяльності. І, хоча, говорити про проблематику застосування процесуальних норм адміністративного права у сфері практичної роботи приватних виконавців ще зарано, однак, законодавче закріплення вказаного інституту є яскравим прикладом позитивних законодавчих змін.
5. Аналіз наукових думок вітчизняних та зарубіжних вчених, дає можливість констатувати те, що більшість із них питання адміністративно-процесуального регулювання в контексті надання адміністративних послуг через електронні онлайн-сервіси розглядають у взаємозв’язку із створенням та розвитком електронного урядування, забезпечення умов для його ефективного функціонування. Це є доречним. і, зокрема викладено аргументацію, на основі якої підтримано визначення електронного урядування, яке запропоноване М.С. Демковою.
Факторами, які ускладнюють повноцінне впровадження електронного документообігу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування є: відсутність єдиних загальнодержавних стандартів функціонування систем електронного документообігу, уніфікованих вимог до програмного забезпечення, що ускладнює процес запровадження внутрішніх систем електронного документообігу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також інтеграцію цих систем; недосконалість вітчизняного законодавства про електронний документообіг та електронний цифровий підпис; усталені традиції ведення документообігу в паперовій формі в органах державної влади та органах місцевого самоврядування; недостатній рівень захисту інформації в системах електронного документообігу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
6.
Важливою є проблематика, яка стосується різноманітності систем електронного документообігу, інформаційних баз даних та інших програмно-апаратних ресурсів, які використовуються в органах державної влади для надання послуг населенню через онлайн-сервіси. Основна складність полягає у тому, що у роботі усіх вказаних вище сервісів відсутня єдина система принципів електронної взаємодії. З огляду на це дане питання потрібно вирішувати комплексно, із погодженням з тримачами відповідних баз шляхом розроблення та прийняття уніфікованих стандартів взаємодії електронних баз, реєстрів та інших інформаційних систем усіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших уповноважених суб’єктів.Врегулювання питання з отримання результатів надання адміністративних послуг в електронному вигляді дасть можливість створення необхідних умов для того, щоб громадяни змогли користуватися простим та зрозумілим алгоритмом дій: замовлення послуги, внесення необхідної плати (мита) за потрібну послугу та отримання результату в електронному вигляді з відомчим електронним цифровим підписом (електронною печаткою). Це суттєво спростить процедури та скоротить час громадян на спілкування з державними органами і, безумовно, покращить якість надання таких послуг.
Створення та запровадження стандартів електронної взаємодії електронних інформаційних ресурсів державних органів забезпечить створення єдиного інформаційного простору. А це в свою чергу забезпечить міжвідомчу інтеграцію існуючих державних інформаційних реєстрів та баз даних. Удосконаляться механізми централізованого створення, наповнення та підтримки в актуальному стані нормативно-довідкової інформації, регламентів та порядку взаємодії між інформаційними ресурсами.
Серед першочергових кроків, які потрібно зробити у вказаній сфері відносин має бути: 1) вдосконалення нормативно-правової бази, в тому числі розробка відповідних адміністративно-процесуальних норм, якими визначатимуться: створення єдиного, інтегрованого, типового програмного продукту для публічної адміністрації і органів місцевого самоврядування, інших уповноважених органах, в частині надання адміністративних послуг засобами електронного онлайн-зв’язку, порядок роботи існуючих електронних онлайн-сервісів; 2) процеси внутрішньої міжвідомчої взаємодії та координації між органами виконавчої влади та іншими установами, які не наділені управлінськими державно-владними повноваженнями.
При цьому, слід зауважити, що головне завдання розвитку та вдосконалення адміністративно-процесуального нормативного забезпечення у контексті надання послуг через електронні онлайн-сервіси та адаптації електронного урядування до сучасних потреб України, - має базуватися на комплексному підході до вирішення вказаних вище питань, а також у послідовності дій.
7. На основі аналізу реалізації електронного урядування на прикладі досвіду Канади, Естонії, Норвегії, та Швеції у контексті застосування процесуальних норм в адміністративному праві, у здійсненні державного управління через центри надання адміністративних послуг та за допомогою електронних онлайн-сервсів, пропонується закріпити на законодавчому рівні поетапне впровадження обов’язкового використання ID-карт та МobileID при отриманні адміністративної послуги від суб’єкта її надання через електронні веб-ресурси.
Підзаконні нормативно-правові акти, які уже використовуються у системі відповідних державних органів і установ, а також ті, які знаходяться у процесі розробки мають відповідати законам та узгоджуватися між собою. Тобто, адміністративно-процесуальні норми, які містяться у таких актах і завдяки яким можливе їхнє використання, мають відповідати єдиному алгоритму функціонування електронних сервісів державних органів.
Еще по теме ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ:
- Розділ XXІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
- РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
- РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
- 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
- ВСТУП
- 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
- 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
- ВСТУП
- Висновки до розділу 2
- 2.1. Організаційні та правові проблеми проведення дізнання у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
- ВСТУП
- 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
- 2.2. Місце громадських організацій у механізмі захисту трудових прав працівників
- 2.5 Юридичні наслідки застосування давності
- ВСТУП
- 1.4 Кримінальна відповідальність за незаконну міграцію у законодавстві інших держав
- 3.3 Заходи запобігання незаконній міграції
- Стадії підзаконного нормотворчого процесу