ВСТУП

Необхідність дослідження сутності дисциплінарної відповідальності суддів, механізму її реалізації обумовлена відсутністю фундаментальних розробок, присвячених даній проблематиці, що й обумовило вибір теми дисертації.

Актуальність теми. Конституція України, проголосивши державу демократичною і правовою, визнала вищою соціальною цінністю людину, її життя, здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпеку. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини – головний обов'язок держави (ст.3).

Ратифікація Україною Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод ставить за обов'язок державі забезпечити кожному, чиї права порушено, ефективні засоби правового захисту (ст.13). У юридичному механізмі захисту прав людини особливе місце займають судові органи, що забезпечують основи конституційного ладу і захист прав людини та громадянина.

Концепція судово-правової реформи що схвалена Верховною Радою України 28 квітня 1992 року, у числі основних задач передбачає перебудову судової системи виходячи із соціально-економічних і політичних змін які проходять у суспільстві.

Реалізація цих положень актуалізує питання забезпечення ефективності правозахисної функції суду, підвищення авторитету судової влади, дослідження такого фактора, який обумовлює належні умови для цього, як відповідальність суддів за недотримання професійних стандартів і моральних основ здійснення правосуддя.

Порушення суддівської дисципліни підриває авторитет судової влади, ставить під сумнів, а іноді й унеможливлює виконання її соціального призначення – захист прав і законних інтересів громадян.

Одним із правових засобів забезпечення суддівської дисципліни є юридична відповідальність за порушення суддями професійних обов'язків, закріплених у Конституції України, Законі «Про статус суддів», інших нормативних актах, і, зокрема, можливість застосування заходів дисциплінарного впливу до винних осіб.

У той же час, комплексне дослідження інституту дисциплінарної відповідальності суддів не проводилися, не був сформульований його понятійний апарат, не розроблявся механізм реалізації даного виду юридичної відповідальності суддів. Недосконалість законодавства про дисциплінарну відповідальність суддів і механізму його застосування стримує діяльність суб'єктів дисциплінарної влади, не забезпечує невідворотність відповідальності суддів за порушення професійних обов'язків.

Усе це визначає актуальність теми даної наукової праці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми «Проблеми удосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державна реєстрація № 0186.0.099031).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження правовий і науковий аналіз інституту дисциплінарної відповідальності суддів, його механізму і проблем реалізації; формування теоретичних положень і практичних висновків спрямованих на розвиток та удосконалення даного правового інституту та практики його застосування; формулювання пропозицій спрямованих на удосконалення Законів України «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України».

Досягнення цих цілей вимагає вирішення таких найважливіших задач:

- дослідити професійні суддівські стандарти і засоби їх забезпечення;

- проаналізувати законодавство, що регулює дисциплінарну відповідальність суддів;

- проаналізувати практику притягнення суддів до даного виду юридичної відповідальності;

- удосконалити понятійний апарат правового інституту дисциплінарної відповідальності суддів;

- дослідити зміст стадій дисциплінарного провадження відносно суддів;

- науково обґрунтувати доцільність притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності;

- розробити практичні рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавства, що регулює дисциплінарну відповідальність суддів.

Об'єктом дослідження є юридична відповідальність суддів.

Предметом дослідження є інститут дисциплінарної відповідальності суддів.

Методи дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності результатів дисертантом використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, який застосовуються в сучасній правовій науці.

Методологічною основою дослідження є універсальні методи діалектики, використовувані на всіх етапах розкриття сутності дисциплінарної відповідальності суддів і особливостей механізму її реалізації.

На окремих етапах дослідження автор застосовував спеціальні методи: логічний – для визначення в дослідженні понять: «стандарти професійної діяльності і поведінки суддів», «суддівська дисципліна», «дисциплінарний проступок судді», «проступок, що порочить звання судді», структурно-функціональний – для визначення значення дисциплінарної відповідальності в забезпеченні стандартів діяльності і поведінки суддів. Формально-юридичний метод використано для аналізу юридичних норм відповідних законів, що закріплюють дисциплінарну відповідальність суддів, а також правозастосовчої діяльності кваліфікаційних комісій суддів. Порівняльно-правовий метод використовувався для співставлення норм права вітчизняного законодавства з правовими нормами інших держав. Метод кількісного і якісного аналізу використано для встановлення ефективності норм, що регулюють дисциплінарну відповідальність суддів.

Теоретична основа дисертаційного дослідження базується на роботах і висновках учених представників загальної теорії держави і права, адміністративного і трудового права, а також інших галузей права. Зокрема, йдеться про роботи: Ю. Адушкіна, С. Алексєєва, О. Барабаша, С.Братуся, В. Бойцової, Л. Бойцової, П. Васькова, В. Венедиктова, Д. Гавриленко, В. Горшеньова, В. Гринюка, Ю. Грошевого, Ю. Денисова, В. Єршова, І. Картузової, М. Клеандрова, М. Колоколова, В. Лебедєва, О.Лейста, О. Маркова, І. Марочкіна, Т. Морщакової, Г. Нестерової, О. Ноздрачьова, А. Петеліна, І.

Поряд з науковими розробками російських і українських вчених окремо варто виділити теоретичні розробки таких закордонних правознавців, як Д. Карлен, Дж. Оберто, С.-Н. Санкар, Р. Уолкер, Л. Фридмен, Й.­­­­­­-Фр. Штаатс, Р. Эррера.

Комплексних досліджень присвячених даній тематиці у вітчизняній юридичній літературі немає.

Емпірична база дослідження. Дослідження здійснювалося з урахуванням даних аттестаційно-дисциплінарної практики Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також проведеного узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційних комісій суддів Донецької, Полтавської, Рівненської та Харківської областей.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в Україні вперше на монографічному рівні з урахуванням нової Конституції України, норм міжнародного права, Законів «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України», інших законодавчих актів комплексно досліджено інститут дисциплінарної відповідальності суддів. Зроблено висновки і сформульовано пропозиції спрямовані на удосконалення законодавства про статус суддів, сутність, механізм реалізації та особливості їх дисциплінарної відповідальності.

Найбільш істотні результати дослідження, що відображають внесок автора в розробку зазначеної проблеми:

- вперше досліджено сутність дисциплінарної відповідальності суддів як виду юридичної відповідальності;

- вперше комплексно досліджено підставу дисциплінарної відповідальності суддів; обґрунтовано необхідність відмеження дисциплінарного проступку від суддівської помилки: помилка обумовлена правовою позицією судді по розглянутій справі і не є підставою відповідальності;

- виділено гарантії реалізації дисциплінарної відповідальності суддів: чітке визначення її підстави, встановлення і дотримання термінів притягнення до відповідальності, належна процедура розгляду питання (особливий порядок формування і склад дисциплінарного органу, змагальність, можливість оскарження рішення).

- сформульовано понятійний апарат правового інституту дисциплінарної відповідальності суддів, зокрема поняття: «стандарти професійної діяльності і поведінки суддів», «суддівська дисципліна», «суддівський індемнітет», «дисциплінарний проступок судді», «проступок, що порочить звання судді» та ін.;

- запропонована оптимізована процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зокрема пропонується наявний перелік стадій дисциплінарного провадження доповнити такими стадіями: виконання рішення по справі, перегляд рішення по скарзі (факультативна стадія);

- обґрунтовується можливість виключення голів відповідних судів (їх заступників) із складу осіб, що володіють правом порушення дисциплінарного провадження;

- запропоновано розширити коло дисциплінарних заходів, такими як: обговорення проступку, звільнення з посади голови суду (його заступника), попередження.

- запропоновано законодавчо закріпити можливість зупинення повноважень суддів у випадку винесення кваліфікаційною комісією рішення про направлення рекомендації для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади;

- виявлено недоліки законодавчого регулювання дисциплінарної відповідальності суддів, аргументовано закріплення даного правового інституту в одному законі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані в результаті дослідження висновки і пропозиції можуть бути використані:

– у сфері науково-дослідної діяльності (дисертація може стати матеріалом для подальшого дослідження загальних і спеціальних питань дисциплінарної відповідальності суддів);

– у навчальному процесі (розроблені положення і висновки можуть використовуватися при читанні лекційних курсів «Організація судових та правоохоронних органів», «Організація роботи в суді», «Організація судової влади» і проведенні практичних занять);

– в учбово-методичній діяльності (запропоновані положення і висновки можуть використовуватися для удосконалення навчальних програм, при підготовці підручників і учбово-методичних посібників);

– у правозастосовчій сфері (діяльності кваліфікаційних комісій суддів);

– у процесі вдосконалення законодавства (внесення змін і доповнень до Законів України «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України»).

Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі «Організація судових та правоохоронних органів» Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, схвалена на засіданні кафедри і рекомендована до захисту.

Основні положення, висновки і рекомендації сформульовані в дисертації, доповідалися на науково-практичній конференції «Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання» (8 грудня 2000 р., м. Запорожжя), конференції молодих учених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (30 червня 2001 р., м. Харків), першій обласній конференції молодих учених «Тобі Харківщино – пошук молодих» у рамках секції «Сучасні проблеми права, державної безпеки життєдіяльності людини, формування громадянського суспільства» (19-20 березня 2002 р., м. Харків).

Деякі висновки, сформульовані в дослідженні, були висловлені і обговорені на міжнародній науково-практичній конференції «Стан судової реформи в Україні: проблеми і перспективи» (18-19 квітня 2002 р., м. Харків).

Теоретичні аспекти роботи використовувалися автором у навчальному процесі, при викладені курсів: «Організація судових та правоохоронних органів», «Організація роботи в суді», «Організація судової влади».

Публікації. Основні положення дисертації відображено в семи наукових статтях, чотири з яких опубліковано в наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, дві в закордонних юридичних періодичних виданнях (Російська Федерація), а також у двох тезах наукових повідомлень.

Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета і логіки дослідження дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, що включають п'ять підрозділів і два пункти, висновків, списку використаних джерел що нараховує 187 найменувань і займає 16 сторінок та додатків. Загальний обсяг дисертації – 182 сторінки.