ІІ. ЗЕМЛЕУСТРІЙ

Земельний кодекс України (ст. 181) та Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року визначають землеустрій як сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Серед функцій державного управління землями України землеустрою належить провідна роль. Так, згідно із Законом України «Про генеральну схему планування території України» від 07.02.2002 № 3059-III шляхом землеустрою реалізовуються заходи щодо раціонального використання території країни, передбачені зазначеним нормативним актом.

Саме від землеустрою залежать формування структури адміністративно- територіального устрою, збереження й охорона земель, забезпечення галузей економіки земельними ресурсами, він є основним елементом управління земельними ресурсами країни, реальним механізмом у сфері належного регулювання земельних відносин.

Призначення землеустрою полягає в ст. 2 ЗУ «Про землеустрій»:

1) забезпеченні реалізації державної політики щодо використання та охорони земель, здійсненні земельної реформи, вдосконаленні земельних відносин, науковому обгрунтуванні розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванніям державних, громадських та приватних інтересів, формуванні раціональної системи землеволодіння і землекористування, створенні екологічно сталих агроландшафтів тощо;

2) наданні інформації для правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному і господарському рівні шляхом встановлення особливого режиму та умов використання й охорони земель;

3) встановленні і закріпленні на місцевості меж адміністративно- територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

4) прогнозуванні, плануванні і організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівні;

5) організації території сільськогосподарських підприємств, установ і організацій з метою створення просторових умов для для еколого- економічної отимізації використання та охорони земель сільсько­господарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення структури і розміщення земельних угідь, посівних площ;

6) розробці і здійсненні системи заходів із землеустрою для збереження природних ландшафтів, відновлення та підвищення родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь,

захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення, закислення, заболочення, забруднення промисловими відходами та хімічними речовинами тощо, консервації деградованих і малопродуктивних земель, запобігання іншим негативним явищам;

7) організації території підприємств, установ і організацій з метою створення умов сталого землекористування та встановлення обмежень і обтяжень (земельних сервітутів) у використанні та охороні земель несільськогосподарського призначення;

8) отриманні інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

В умовах реформування земельних відносин землеустрій як функція державного управління значно збагачується (заходи землеустрою охоплють не лише землі сільськогосподарського призначення, а й житлової та громадської забудови, природно-заповідного та іншого природоохоронного,оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення), виникають його нові провадження, види землевпорядної документації, оновлюється суб'єктний склад. Так, суб'єктами землеустрою (ст. 4 ЗУ «Про землеустрій») визначені органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.

Об'єктами землеустрою (ст. 5 ЗУ «Про землеустрій») є територія України; території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Заходи із землеустрою здійснюються на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівні.

Землеустрій здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. Землеустрій включає в себе чотири взаємопов'язаних аспекти: юридичний, економічний, технічний і екологічний.

У сучасних умовах екологічна спрямованість землеустрою повинна виходити на перший план. Екологічний аспект землеустрою спрямований на забезпечення оптимального складу і співвідношення земельних угідь, забезпечення екологічно збалансованого землевикористання, створення сприятливого екологічного стану, поліпшення природних ландшафтів та дотримання технологій, що сприяють збереженню якісного стану земель (особливо ґрунтів) у процесі їх використання незалежно від їх цільового призначення. Зазначений аспект землеустрою відображають такі його провадженнях: а) розробка загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; б) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; в) складання проектів землеустрою, що забезпечують

еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель.

Відповідні положення знайшли своє закріплення в чинному законодавстві. Так, відповідно до Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17 червня 2004 року № 1808-IV при проведенні державної землевпорядної експертизи повинна досліджуватися, перевірятися, аналізуватися та оцінюватися еколого-економічна ефективність проектних рішень з метою запобігання їх негативному впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки та ландшафт.

Відповідно до ч. З ст. 186 ЗК України прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону. Виконавцями державної експертизи законом визначені експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до проведення відповідно до закону.

Проекти землеустрою, що стосуються еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, мають забезпечувати раціональне й ефективне використання, створити умови для підвищення продуктивності праці на них, вирішити питання призупинення ерозійних процесів, визначити площі земель, користування якими є економічно неефективним та екологічно небезпечним. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 року № 1134 затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, який визначає механізм розроблення таких проектів.

Розроблена землевпорядна документація підлягає розгляду і затвердженню (порядок затвердження передбачено у статтях 186-186¹ ЗК України).

Юридичний аспект землеустрою полягає у правовому забезпеченні всіх його заходів. Крім того, зазначений аспект знаходить свій прояв у підготовці документів, які складаються в порядку землевпорядних заходів та посвідчують право власності або право користування землею у випадках, передбачених законом.

Технічний аспект землеустрою дозволяє розкрити такі його провадження: а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміїністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувапь; б) складення проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; в) складення проектів відведеня земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; ґ) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель; д) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель; е) проведення топографо- геодезичних, картографічних, грунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Про економічну природу землеустрою говорить таке провадження землеустрою, як складення схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань

використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень.

Висновки з другого питання

Таким чином, Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Об'єкти землеустрою:

• територія України;

• території адміністративно-територіальних утворень або їх частин;

• території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки. Види робіт із землеустрою - обстежувальні, пошукові, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-пошукові роботи, що виконують з метою складання документації із землеустрою. Діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється під час землеустрою. Документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали цім іеження та розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів щодо заходів із землеустрою відносять передбачені документацією із ігмисустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об'єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами ш і них осіб (земельних сервітутів), збереження та підвищення родючості грунтів.