ВСТУП

Актуальність теми. Права людини, громадянина завжди були актуальною темою для дослідження представників різних наук, таких як право, філософія, економіка, політологія, соціологія та психологія.

В умовах становлення демократичної правової держави, соціально орієнтованої ринкової економіки проблема реформування існуючих і закріплення нових форм і способів захисту є об’єктивною потребою. Чинне національне законодавство про працю є результатом адаптації концептуальних положень радянського законодавства до вимог процесу глобалізації і не відповідає за своїм правовим змістом прогресивним правозахисним міжнародним трудо-правовим нормам і міжнародним стандартам захисту прав працівників.

У зв’язку з цим перед наукою трудового права постало завдання визначити форми та способи захисту цих прав, доцільність існування окремих їх елементів, механізму їх реалізації, змісту захисту трудових прав людини як нового інституту в системі трудового права та проблеми універсалізації форм і засобів захисту трудових прав працівників.

Проблемам, пов’язаним із захистом трудових прав працівників, присвячували свої дослідження такі відомі вітчизняні вчені, як Н. Б. Болотіна, В. С. Венедіктов, Г. С. Гончарова, В. В. Жернаков, С. І. Запара, В. Л. Костюк, І. В. Лагутіна, В. В. Лазор, Т. Г. Маркіна, П. Д. Пилипенко, В. І. Прокопенко, О. І. Процевський, Н.

Наявність невирішених проблем свідчить про актуальність і складність тематики даної дисертаційної роботи, що пов’язана з гармонізацією норм національного трудового законодавства та міжнародних норм у сфері захисту трудових прав працівників.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до Державної наукової програми «Правові засади розбудови державності», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1716 від 24 грудня 2001 р., а також комплексної цільової програми університету і кафедри.

Мета і завдання дисертаційної роботи. Метою дослідження є розробка концепції форм і способів захисту трудових прав та інтересів працівників в Україні на основі вивчення досвіду ряду зарубіжних держав та особливостей регулювання їх у міжнародному праві, а також адаптація національних норм, що регулюють форми та засоби захисту трудових прав працівників, до міжнародних.

Для досягнення зазначеної мети в дослідженні ставляться такі основні завдання:

- уточнити форми захисту трудових прав працівників;

- з’ясувати засоби захисту трудових прав працівників;

- визначити особливості захисту трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій;

- охарактеризувати вплив Міжнародної організації праці на процес захисту трудових прав працівників;

- визначити стан та проблеми адаптації національного законодавства до системи міжнародних норм у сфері захисту трудових прав;

- окреслити шляхи вдосконалення трудового законодавства України в сфері захисту трудових прав працівників відповідно до міжнародних стандартів.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у зв’язку із застосуванням матеріальних і процедурно-процесуальних норм трудового законодавства, що регламентують захист трудових прав та інтересів працівників.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми гармонізації трудового законодавства України та міжнародних норм у сфері захисту трудових прав працівників.

Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів широко застосовувалася система загальних і спеціальних методів наукового пізнання, вибір яких зумовлено особливостями об’єкта, предмета, мети й завдань дисертаційної роботи. Методологічне підґрунтя становить діалектичний метод пізнання юридичних явищ: захист трудових прав та інтересів працівників розглядається в розвитку і взаємозв’язку. Застосування історико-правового методу дало змогу проаналізувати розвиток чинного законодавства у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників і обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми (підрозділи 1.1, 1.2). Формально-логічний та системний методи відіграли значну роль у дослідженні різних аспектів суспільних відносин у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників, вивченні міжнародного досвіду захисту трудових прав працівників (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Завдяки формально-юридичному методу виявлено роль формальної визначеності правових норм у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників (підрозділ 3.2). Порівняльно-правовий метод дав змогу зіставити подібні об’єкти пізнання при аналізі національного трудового законодавства, міжнародних правових актів та законодавства зарубіжних країн (підрозділ 3.1).

Основні положення та висновки дисертації базуються на аналізі міжнародних актів про права людини, чинного законодавства України та законодавства країн із розвиненою ринковою економікою, постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, досягнень загальної теорії права, конституційного права, міжнародного права, трудового права, цивільного права, інших галузей права України, матеріалів судової практики, у тому числі практики Європейського суду з прав людини, діяльності органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, щорічних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Наукова новизна одержаних результатів.

У результаті проведеного дослідження сформульовано цілий ряд положень і висновків, запропонованих особисто дисертанткою, до найбільш вагомих з яких належать наступні:

Уперше:

– з’ясовано, що МОП у своїй діяльності користується такими процесами захисту, як: а) регулярний контроль; б) загальний контроль приватного обвинувачення; в) загальний контроль публічного обвинувачення; г) спеціальний контроль;

– з’ясовано правову природу трудових судів у світі як особливого спеціалізованого органу державної влади, котрий здійснює судову владу шляхом відправлення правосуддя при розгляді справ, що виникають з трудових відносин, у порядку, встановленому процесуальним законодавством;

– доведено, що в Україні існують усі передумови для створення системи трудової юстиції;

– встановлено причину концептуальної застарілості законодавчих норм, котрі регламентують захист трудових прав та інтересів працівників, та надані рекомендації щодо застосування юридико-технічних засобів забезпечення відповідності національного законодавства із міжнародними та регіональними нормами ЄС;

– внесено рекомендації щодо реформування національного трудового законодавства шляхом визначення характерних ознак, які повинен мати Трудовий кодекс України для того, щоб відповідати фундаментальним нормам міжнародного трудового права.

Удосконалено:

– аргументацію необхідності прийняття в Україні Трудового процесуального кодексу, при цьому визначені обов’язкові положення, які повинні бути ним урегульовані: 1) право працівників позиватись до суду як за місцем свого проживання, так і за місцезнаходженням роботодавця; 2) обов’язок доведення повинен покладатись на роботодавця; 3) залучення до кола суб’єктів трудового процесу свідків та експертів; 4) участь прокурора у процесі;

– розуміння ефективності спеціалізованих міжнародних механізмів захисту та контролю за дотриманням трудових прав працівників та проаналізовані їх особливості;

– обґрунтування доцільності реформування трудового законодавства України, зокрема, визначено характерні правові якості, якими повинен бути наділений Трудовий кодекс України для того, щоб відповідати нормам міжнародного трудового права.

Набули подальшого розвитку:

– положення про те, що норми законодавства про працю, які регламентують захист трудових прав працівників, є колізійними, нестабільними та малозрозумілими, а також такими, що не передбачають сучасні форми та засоби захисту трудових прав працівників;

– обґрунтування того, що слід розрізняти юрисдикційні та неюрисдикційні форми захисту трудових прав. До юрисдикційних віднесено: а) міжнародні та національні органи; б) органи нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства; в) органи громадського контролю за додержанням трудового законодавства, котрі є компетентними захищати, а також відновлювати порушені й оспорюванні трудові права працівників. А до неюрисдикційних – самозахист;

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в дисертації результати дослідження, отримані авторкою, можуть бути використані:

а) у науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження теоретичних та практичних проблем реалізації форм та способів захисту трудових прав працівників в Україні, зарубіжних державах та в системі міжнародного трудового права, проблем адаптації трудового законодавства України до відповідних міжнародно-правових норм;

б) у правотворчості – у процесі підготовки проектів нових і вдосконалення чинних законодавчих актів, які встановлюють форми та засоби правового захисту трудових прав громадян. Зокрема, при розробці проектів Трудового кодексу України та Трудового процесуального кодексу України;

в) у правозастосовній діяльності – з метою вдосконалення практики використання норм чинного законодавства судами при вирішенні індивідуальних і колективних трудових спорів;

г) у навчальному процесі – положення й висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані під час вивчення таких наукових дисциплін як «Трудове право», «Міжнародне трудове право», «Порівняльне трудове право» у вищих юридичних закладах освіти, у процесі опрацювання та вдосконалення робочих програм і планів, при підготовці підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять, рефератів і курсових робіт.

Апробація результатів дослідження. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалося на засіданнях кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Основні теоретичні положення дисертації й рекомендації авторки оприлюднені в доповідях і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Проблеми реформування національного законодавства в умовах адміністративної реформи» (м. Київ, 31 січня 2011 р.), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 21–22 квітня 2011 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти особистих статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, включених до переліку таких ВАК України, а також у тезах виступів на двох наукових конференціях.