ВСТУП

Актуальність теми. Законна підприємницька діяльність у відповідності до Конституції України (ст. 42) та чинного галузевого законодавства є важливою складовою належного функціонування господарської діяльності в сфері економіки і потребує ефективної кримінально-правової охорони від суспільно небезпечних посягань, одним із яких є фіктивне підприємництво, відповідальність за яке передбачена ст.

Фіктивні підприємства створюються для отримання економічного результату протиправним або забороненим законом способом (шляхом отримання незаконних пільг, переваг, ухилення від сплати кредитів і податків, зборів, обов’язкових платежів тощо), чим завдається суттєва шкода інтересам громадян, суспільства, держави. Створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) використовується для прикриття незаконної діяльності або здійснення таких видів діяльності, щодо яких є заборона, а тому є передумовою вчинення більш тяжких злочинів у сфері господарювання, завдаючи значної шкоди економічній безпеці.

За даними офіційної статистики МВС України, його підрозділами зареєстровано таку кількість злочинів, передбачених статтею 205 КК України: 2005 р. - 233; 2006 р. - 255; 2007 р. - 376; 2008 р. - 453; 2009 р. - 460; 2010 р. - 521; 2011 р. - 565; станом на 20 листопада 2012 р. - 323. Що стосується осіб, засуджених за фіктивне підприємництво, то вона за шість років дії ст. 148-4 КК України (з 1994 р. по 1999 р.) не перевищила 17 осіб, а з 2001 р. по 2003 р. за вчинення фіктивного підприємництва було засуджено: у 2001 р. - 35, у 2002 р. - 9, у 2003 р. - 49 осіб. У 2010 році було засуджено 91 особу, у 2011 - 99 осіб, у 2012 році - 109 осіб.

На сучасному етапі характерною ознакою цих злочинів є високий рівень латентності. Це обумовлено в тому числі й недосконалою конструкцією норми, передбаченої ст.

В Україні активно здійснюються реформи податкового, господарського, бюджетного законодавства, проведена гуманізація кримінального законодавства, прийнято новий Кримінальний процесуальний кодекс. В той же час, фіктивне підприємництво як ключова складова тіньової економіки спотворює економічний уклад суспільства, тим самим створюючи перешкоди для переходу від пострадянських форм господарювання до сучасної багатоукладної економіки, інтегрованої до світового господарства. Зокрема, зменшуються надходження до бюджетів усіх рівнів, занадто ризикованим залишається іноземне інвестування у вітчизняну економіку.

Проведене дослідження судової практики засвідчує, що слідчі органи не в повному обсязі встановлюють всі обставини справ, обмежуються лише встановленням підставних осіб, лишаючи за межами слідства та кримінальної відповідальності осіб, які фактично організовують, створюють та використовують в подальшому фіктивні підприємства для вчинення інших, більш тяжких злочинів, діючи з метою незаконного збагачення. Це дало підстави дійти до висновку щодо низької превентивної значимості норми, що досліджена, та актуальності як теоретичного вивчення відповідного складу злочину, так і напрацювання практичних рекомендацій щодо застосування кримінально-правової заборони.

У вирішенні питань кримінально-правовій протидії злочинам в сфері господарської діяльності та фіктивному підприємництву вагомий внесок зроблено українськими вченими. На рівні докторських дисертацій це, зокрема, дослідження Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, П.С. Берзіна, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, М.І. Хавронюка та ін. На рівні кандидатських дисертацій увагу цьому злочину було приділено такими вченими, як П.П. Андрушко, Є.В. Бобонич, Л.П. Брич, П.Т. Гега, М.Є. Короткевич, В.Р. Мойсик, В.О. Останін, О.І. Перепелиця, А.М. Ришелюк, О.Г. Фролова та ін.

Зважаючи на наукову значимість доробку науковців, із урахуванням суттєвого реформування кримінально-правового законодавства, що передбачає відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності та покарання за ці злочини, залишились невирішеними окремі вже відомі науці проблеми кримінальної відповідальності за це діяння та виникли нові. Це обумовлює необхідність з’ясування підстав кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво, вдосконалення редакції норми, передбаченої ст. 205 КК України, у тому числі й щодо її санкції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2011 - 2015 роки: „Проблема боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, що затверджена на засіданні кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса

Шевченка (протокол № 3 від 15 жовтня 2010 р.) та пов'язане з темою «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№11БФ042- 01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р.

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса

Шевченка (протокол №3 від 04 грудня 2009 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення соціальної обумовленості криміналізації фіктивного підприємництва, об'єктивних і суб'єктивних ознак юридичного складу цього злочину та покарання за його вчинення, проаналізувати норми кримінального законодавства деяких зарубіжних країн, положення науки кримінального права, правозастосовчу практику.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі основні задачі: 1) провести історико-правовий аналіз прийняття та розвитку законодавства, що регламентувало кримінально-правову охорону господарської та підприємницької діяльності; 2) дослідити законодавство деяких зарубіжних держав та запозичити позитивний досвід щодо протидії проявам фіктивного підприємництва; 3) визначити системний характер законодавчої протидії фіктивному підприємництву; 4) проаналізувати об'єктивні та суб'єктивні ознаки юридичного складу фіктивного підприємництва та виявити їх специфічні характеристики; 5) виявити особливості кваліфікації злочину, передбаченого ст.

Об'єктом дослідження є соціальні цінності у сфері господарської діяльності, яким завдається шкода при вчиненні фіктивного підприємництва, та нормативні, правозастосовчі і наукові особливості кримінально-правової охорони підприємництва як конституційного права фізичних і юридичних осіб.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи пізнання об’єктивної дійсності. Теоретичним фундаментом дослідження став діалектичний метод наукового пізнання, який використовувався при розгляді всіх проблемних аспектів за темою дисертації (в тому числі при дослідженні поняття фіктивного підприємництва, змісту та значення окремих ознак складу злочину, передбаченого статтею 205 КК України - підрозділи 1.1; 2.1; 2.2 та інші).

Для дослідження обраної проблематики були використані й спеціальні методи пізнання: історико-правовий (підрозділ 1.1.) при дослідженні законодавчих та наукових джерел дореволюційного та радянського періодів розвитку кримінального законодавства на теренах України для визначення генезису норм кримінального законодавства, спрямованого на протидію фіктивному підприємництву; порівняльно- правовий (підрозділ 1.2) для аналізу норм міжнародно-правових документів, кримінального законодавства окремих зарубіжних держав (СНД, країн Балтії, Західної Європи та ін.) щодо відповідальності за злочини в сфері господарської діяльності, в тому числі й за фіктивне підприємництво з метою запозичення позитивного досвіду; статистичний, формально-юридичний, логічний та системно- структурний методи для дослідження змісту та юридичних ознак дослідженої кримінально-правової норми (ст. 205 КК) (Розділи 1 та 2), оцінки відповідності вимогам юридичної техніки (уніфікації та/або диференціації), для розробки пропозицій щодо вдосконалення деяких норм чинного кримінального законодавства.

Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці з кримінального права (у тому числі зарубіжних авторів), загальної теорії права, інших галузей права, пам’ятки кримінального права України та інших держав, довідково-енциклопедична література. Нормативну базу дослідження складають Конституція України; чинний КК України; закони та інші нормативно-правові акти України, а також чинне кримінальне законодавство окремих зарубіжних держав.

Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані при дослідженні матеріалів 145 кримінальних справ, розглянутих судами України у період з 2008 року по 2012 рік, аналізі 78 матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи, статистичні дані Державної судової адміністрації та ДІТ МВС України.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що дисертація є першим в Україні дослідженням наукових та практичних проблем кримінальної відповідальності за вчинення діяння, передбаченого ст. 205 КК України, що виникли після прийняття змін, внесених Законом №4025-VII від 15.11.2011 р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності”, прийняттям Кримінального процесуального кодексу України та набуттям ним чинності.

Одержані результати дослідження спрямовані на вдосконалення визначення юридичних ознак злочину, передбаченого ст. 205 КК України в контексті наукової новизни та полягають в наступному:

вперше:

- запропоновано визнавати фіктивним підприємництвом вчинення в процесі здійснення підприємницької діяльності чи діяльності, що містить ознаки підприємницької, правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином;

- обґрунтовується неможливість заподіяння матеріальної шкоди встановленому порядку здійснення господарської діяльності, передбаченим у чинній редакції ч. 1 ст. 205 КК України діянням у вигляді створення чи придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона;

- на підставі характеристики умов криміналізації фіктивного

підприємництва визначено як ваду чинної редакції ч.

- запропоновано вважати злочин закінченим із моменту внесення державним реєстратором відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру та обґрунтовано за певних обставин визнавати такого державного реєстратора пособником у вчиненні фіктивного підприємництва;

удосконалено:

- підходи щодо розуміння придбання суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з урахуванням набуття права власності на його майно такої юридичної особи у цілому, так і в тій частині, яка дозволяє фактично керувати діяльністю даного підприємства, впливати на прийняття рішень його керівними органами;

- підходи стосовно визнання складів злочинів, пов’язаних із діяльністю, щодо якої є заборона (ст.ст. 138, 203-1, 203-2, 204, 213, 216, 227, 229, 248, 249 КК), злочинів, пов’язаних із незаконним одержанням кредитів і привласненням одержаних коштів, їх використанням не за цільовим призначенням (ст.ст. 190, 191, 222 КК), злочинів, пов’язаних із підробкою документів та їх використанням у процесі фіктивного підприємництва (ст.ст. 358, 366 КК), а також злочинів, які являють собою способи прикриття незаконної підприємницької діяльності або здійснення її видів, щодо яких є заборона (ст.ст. 358, 366 КК), суміжними щодо складів фіктивного підприємництва, передбаченого чинною редакцією ст. 205 КК;

дістали подальшого розвитку:

- визначення родового, видового та безпосереднього об’єктів фіктивного підприємництва, а також виключення з переліку передбачених у ч. 2 ст. 205 КК України потерпілих банку та кредитних установ;

- підходи щодо доцільності та способів криміналізації фіктивного підприємництва;

- положення стосовно недоцільності визнавати метою фіктивного підприємництва здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення норм кримінального законодавства, спрямованих на протидію фіктивному підприємництву та покращення практики їх застосування, можуть бути використані: у практичній діяльності правоохоронних органів та судів при застосуванні кримінального законодавства, у тому числі ст. 205 КК в якості правозастосовчих орієнтирів при розгляді кримінальних справ; у законотворчості для подальшого вдосконалення кримінально-правової протидії злочинам у сфері господарської діяльності (дисертантом спрямовані відповідні пропозиції до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, які Комітетом взяті до уваги, що підтверджується листом Голови названого Комітету від 25 липня 2013 р. №04-20/12-1559); при практичному застосуванні ст. 205 КК України, та підготовці відповідних постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у слідчій та судовій практиці; у навчальному процесі при викладанні навчальної дисципліни «Кримінальне право України», відповідних спецкурсів, при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності правозастосувачів; при підготовці науково-практичних коментарів кримінального законодавства, підручників, монографій, навчальних і методичних посібників.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та практичні рекомендації, які викладені у дисертації, доповідались та обговорювались на засіданні кафедри кримінального права і кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка і були рекомендовані для використання в навчально-виховному процесі та практичній діяльності органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів та судів. Окремі зі сформульованих в дисертації пропозицій використовувались автором при досудовому розслідуванні кримінальних справ із цієї проблематики.

Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на 3 наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Новації

кримінально-процесуального законодавства» (м.Дніпропетровськ, 2012); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання впровадження положень Кримінального процесуального кодексу України у практичну діяльність» (м.Дніпропетровськ, 2012); Міжнародному симпозіумі «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспектива удосконалення» (м. Львів, 2012); у виступах перед працівниками правоохоронних органів (Державної податкової служби України), використані в службовій діяльної під час розслідування кримінальних справ, порушених за ст. 205 КК України.

Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, відображені у восьми публікаціях, із яких чотири статті опубліковані у наукових фахових виданнях України, одна стаття у міжнародному виданні, а також у трьох тезах наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації відображає її мету, задачі та предмет дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, перші два з яких об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 248 сторінок, із яких основний текст - 208 сторінок, список використаних джерел (335 найменувань) - 37 сторінок, додатки (2) - 3 сторінки.