3.1. Загальна характеристика складів адміністративних деліктів у галузі сільського господарства

Висвітлення цього розділу доцільно розпочати з визначення основних правових категорій, які мають місце в об’єкті дослідження підрозділу роботи.

Термін „делікт” (від латинського „delictum”) означає правопорушення, тобто незаконне діяння, проступок, злочин, у більш вузькому значенні – діяння, що протирічить нормам законодавства, за яке передбачено покарання у формі матеріальної (майнової) відповідальності, що є основою для відшкодування заподіяної шкоди [365, с.

В адміністративно-правовій науці вчення про склад правопорушення (адміністративного делікту) посідає одне з центральних місць та має велике практичне значення. По-перше, воно сприяє виявленню найістотніших ознак антигромадських діянь, їх розмежуванню і встановленню справедливих санкцій; по-друге, допомагає правовим органам правильно кваліфікувати правопорушення та вживати адекватних їм заходів впливу; по-третє, дає можливість зрозуміти закон, допомагає навчанню юристів і правовому вихованню громадян [154, с. 227-228]. Під складом адміністративного правопорушення розуміють абстрактний опис діяння, що являє собою фіксацію в законі найтиповіших характерних ознак проступку. Дослідивши деякі склади адміністративних правопорушень, можна зазначити, що для висновку про те, є чи ні якесь діяння проступком, його слід сполучити, порівняти з цією абстракцією. Під складом адміністративного правопорушення деякі вчені розуміють встановлену в адміністративно-правових нормах відповідних статей особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають суспільну небезпеку, винність та протиправність діяння, що тягне застосування адміністративно-правових санкцій і відрізняють це діяння від інших видів правопорушення [136, с.

Кожне конкретне правопорушення має досить значну кількість ознак, що виділяють його із загальної маси проступків і роблять особливим, специфічним явищем реальної дійсності. Саме тому склади адміністративних правопорушень поділяють на такі, що: 1) мають юридичне значення (юридично значущі) та 2) не мають юридичного значення (юридично незначущі). Наприклад, незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель у кількості п’ятисот і більше рослин має юридичне значення. Стать, вага, матеріальне становище правопорушника такого значення не мають. Тому останні ознаки є юридично незначущими.

Юридично значущі ознаки у свою чергу поділяються на дві групи: 1) ті, які входять до складу проступку (описані в законі), 2) ті, що не входять до складу проступку. До останніх відносяться обставини, що виключають (ст. 17), пом’якшують (ст. 34) чи обтяжують (ст. 35) адміністративну відповідальність.

Велике практичне значення має поділ складів адміністративних правопорушень на постійні та перемінні. До постійних належать ознаки, які мають загальне визначення у законодавстві, теорії права та соціальній практиці. Наприклад, „адміністративне правопорушення”, „вік адміністративної відповідальності”, „адміністративне правопорушення, вчинене з необережності”, „адміністративне правопорушення, вчинене умисно”. До перемінних належать ознаки, зміст яких може досить часто змінюватись. Як правило, ці ознаки містяться у підзаконних актах: наприклад, порушення порядку та умов ведення насінництва та розсадництва (ст. 104-1), порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (ст. 107) та інші. Ці правила можуть встановлюватися, змінюватися, скасовуватись відповідними органами, що впливає на склад адміністративних деліктів.

Ознаки можна розрізняти за ступенем узагальнення:

а) загальні, що властиві всім складам адміністративного правопорушення. Наприклад, протиправність, осудність, вина та інше;

б) родові, характерні для групи складів. Наприклад, для складів, що описують правопорушення у сфері сільського господарства, об’єктом зазіхань є суспільні відносини, що складаються у цій сфері;

б) конкретні, які характеризують окремі конкретні склади.

В юридичній літературі склади адміністративних правопорушень поділяють залежно від:

1) ступеня суспільної небезпеки – на основні та кваліфіковані;

2) характеру шкоди – на матеріальні та формальні;

3) суб’єкта проступку – на особисті та службові (посадові);

4) структури – на однозначні й альтернативні;

5) особливості конструкції – на описові та бланкетні (відсильні) [154, с. 231].

1. Основні ознаки утворюють основний склад адміністративного проступку. У разі необхідності, законодавець доповнює склад кваліфікуючими ознаками, за наявності яких діяння може кваліфікуватися за статтею, що передбачає більш суворіше покарання. Такі склади називають кваліфікуючими. Найчастіше до кваліфікуючих ознак відносять повторність (статті 104, 107-1), шкідливі наслідки (статті 126, 127, 128-1), грубе порушення правил (статті 85, 108).

2. Матеріальними вважають такі склади, в яких: – характерне настання шкідливих матеріальних наслідків антигромадського діяння. Наприклад, знищення лісу в результаті підпалу (ст. 77), порушення водіями правил дорожнього руху, що потягло пошкодження транспортних засобів, грузів, доріг або іншого майна (ст. 124); – описується дія, що обов’язково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні законом і не названі: перевищення лімітів використання природних ресурсів (ст. 91-2), потрава посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур; пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств, інших державних і громадських чи фермерських господарств (ст. 104).

Формальні – це склади, в яких не має ознак настання шкідливих матеріальних наслідків. Наприклад, умисне зіпсуття паспорта чи втрата його по необережності (ст. 198), допуск проживання без паспорта (ст. 199), порушення порядку та умов ведення насінництва (ст. 104-1).

3. Залежно від того, хто є суб’єктом адміністративного проступку - громадянин чи посадова особа, склади поділяються на особисті та службові. Службові проступки вчиняються посадовими особами через вчинення ними протиправних діянь по службі (статті 96, 97, 104, 106).

4. Однозначні склади описують ознаки одного діяння у межах однієї статті нормативного акта. Наприклад, порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 77), дрібна спекуляція (ст. 157), дрібне хуліганство (ст. 173).

Альтернативні склади описують кілька дій у межах однієї статті нормативно-правового акта. При цьому проступком вважається вчинення як однієї із описаних дій, так і кількох. Наприклад, потрава посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур (ст. 104). Проступком буде і потрава посівів і зіпсуття і знищення зібраного врожаю і порушення всього зазначеного разом.

Отже, якщо однозначний склад називає такі єдині ознаки, сукупність яких їх утворює, то в альтернативному є кілька варіантів таких ознак.

5. Описові склади правопорушень цілком розкривають зміст протиправного адміністративного діяння, наприклад, навмисне псування паспорта чи втрата його з необережності (ст. 198), заняття проституцією (ст. 181-1). Бланкетні склади вказують на певні норми та правила, що мають ознаки адміністративного проступку. Наприклад, порушення порядку та умов ведення насінництва (ст. 104-1), порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (ст. 107).

Крім зазначених критеріїв поділу складів адміністративних деліктів в адміністративно-правовій науці склади поділяють ще й за: ознакою мотиву поведінки – на корисливі та некорисливі склади; за ознакою суб’єктивної сторони – навмисні та необережні склади та інші [153, с. 234].

Загальновідомо, що структуру складу адміністративного правопорушення становлять: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Об’єктом визнаються суспільні відносини, врегульовані правовими нормами, що охороняються адміністративними санкціями.

Під загальним розрізняють суспільні відносини, що мають дві ознаки: по-перше, вони регулюються різними галузями права; по-друге, охороняються адміністративними санкціями.

Родовий об’єкт – це однорідна група суспільних відносин, що є невід’ємною і самостійною частиною загального об’єкта, тобто самостійною частиною якогось цілого. Залежно від різних критерій, родовий об’єкт можна поділити на частини. Так, залежно від суспільних відносин, що охороняються адміністративними санкціями, родовий об’єкт можна поділити на частини залежно від того, якою нормою права вони регулюються: адміністративні, трудові, земельні, сімейні, цивільні та ін. За структурою соціально-господарського комплексу можна виділити такі родові об’єкти, як відносини в сільському господарстві, промисловості, охорони природи тощо. І, нарешті, за змістом суспільних відносин, що охороняються, розрізняють такі родові об’єкти, як власність, громадська безпека, порядок управління та інше.

Різновидом родового об’єкта є видовий, який утворює спільні для ряду проступків суспільні відносини. Наприклад, якщо взяти родовий об’єкт – власність, то різновидом до нього будуть приватна, колективна, державна.

Безпосереднім об’єктом є конкретні суспільні відносини, що охороняються адміністративним правом. Наприклад, при незаконному посіві та вирощуванні снотворного маку – це громадська безпека.

Нормами чинного КУпАП охороняються суспільні відносини, що складаються в усіх напрямках діяльності людини. Важливою складовою таких відносин є правовідносини у галузі сільського господарства, адміністративним деліктам якої присвячено цілу главу КУпАП – дев’яту.

Аналіз складів проступків зазначеної глави КУпАП дає підставу для певної класифікації адміністративних деліктів у галузі сільського господарства.

1) потрава посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств, інших державних і громадських чи фермерських господарств (ст. 104); порушення порядку та умов ведення насінництва та розсадництва (ст. 104-1); порушення правил щодо боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур’янами (ст. 105); вивезення матеріалів, що не пройшли карантинну перевірку або відповідну обробку (ст. 106);

2) невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки (ст. 106-1); незаконні посів та вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 106-2);

3) порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (ст. 107); порушення законодавства про племінну справу у тваринництві (ст. 107-1);

4) грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і техніки безпеки (ст. 108).

Пропонована класифікація адміністративних деліктів у сфері сільського господарства грунтується на об’єкті посягання. Проте на відміну від екологічних правопорушень [198, с. 9-11], нами виділено лише чотири їх групи, оскільки такий поділ логічно витікає із близькості безпосередніх об’єктів посягання, поданих законодавцем у складах дев’яти статей КУпАП. Таким чином, перша група деліктів у сільському господарстві посягає на суспільні відносини у галузі рослинництва, друга – на суспільні відносини у галузі рослинництва особливого роду, порушення яких становить підвищену суспільну небезпеку (наркотична сировина), третя група – на суспільні відносини у галузі тваринництва, четверта – на суспільні відносини у сфері використання технічних засобів, тобто там, де існує підвищена небезпека для життя та здоров’я людини. Очевидно, що основою критерію наведеного поділу є видовий об’єкт суспільних відносин.

Класифікація адміністративних порушень за ознакою об’єкта складу правопорушення має винятково важливе теоретичне і практичне значення. Така класифікація дозволяє точніше визначати об’єкт кожного діяння, його місце у загальній системі правовідносин, що охороняються адміністративними санкціями. Вона допомагає структурувати всю сукупність суспільних відносин, що охороняються в адміністративному порядку, правильно кваліфікувати протиправні діяння, а також обрати оптимальні заходи впливу на правопорушника [45, с. 12]. Встановлення об’єкта конкретного злочину дає можливість розкрити його сутність, показати характер суспільної небезпечності, ту шкоду, яку заподіює цей злочин суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом, а також виявити механізм спричинення цієї шкоди, провести відмежування даного злочину від суміжних складів. Все це в підсумку повинно забезпечити правильну кваліфікацію вчиненого діяння [62, с. 112]. Очевидно, що останнє безпосередньо стосується не лише злочинів, а й адміністративних проступків як менш шкідливих за ступенем суспільної небезпеки порівняно зі злочинами протиправних діянь.

Відповідальність за потраву посівів, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур, що знаходиться у полі, у тому числі вчинене повторно, пошкодження насаджень колективних сільськогосподарських підприємств, інших державних і громадських чи фермерських господарств, повторне пошкодження насаджень худобою чи птицею протягом року після накладення штрафу за таке саме правопорушення, проїзд по посівах або насадженнях на автомобілі, тракторі, комбайні чи іншій машині, проїзд по посівах або насадженнях на гужовому транспорті передбачене статтею 104 КУпАП. Ця стаття сформована таким чином, що включає декілька складів адміністративних деліктів, які характеризуються різними предметами протиправного посягання: по-перше, потрава посівів врожаю сільськогосподарських культур, що знаходиться у полі; по-друге, зіпсуття або знищення зібраного врожаю сільськогосподарських культур; по-третє, проїзд по посівах або насадженнях на автомобілі, тракторі, комбайні чи іншій машині, або на гужовому транспорті [136, с. 279-280]

Враховуючи класифікацію складів адміністративних порушень, досліджену раніше, норми статті 104 КУпАП можна класифікувати за такими ознаками:

1) за ступенем суспільної небезпеки в ч. 2 ст. 104 КУпАП присутні кваліфіковані ознаки (повторність);

2) за характером шкоди – формальний;

3) за суб’єктом проступку ч. 1 та 2 ст. 104 КУпАП характеризується як особистими так і службовим проступками, а частини 3 та 4 – тільки особистими;

4) за структурою – альтернативний;

5) за особливостями конструкції – описовий.

Адміністративна відповідальність за виробництво, заготовлення, пакування, маркування, затарювання, зберігання насіння, садивного матеріалу з метою продажу без додержання методичних і технологічних вимог або реалізація їх без документів про якість, а так само інше введення в обіг насіння, садивного матеріалу з порушенням встановленого порядку передбачена ст. 104-1 КУпАП.

Стаття 18 Закону України „Про насіння та садивний матеріал” встановлює, що насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх визнання державними органами управління та контролю в насінництві та розсадництві, що підтверджується відповідними документами встановленої форми [294]. Насіння і садивний матеріал вважаються визнаними, якщо вони:

а) за сортовою чистотою і посівними якостями відповідають вимогам нормативного документа;

б) належать до сорту, який занесено до Реєстру сортів рослин України, або за результатами державного випробовування сорту визнані перспективними, тобто показали значну перевагу щодо урожайності або за іншими цінними ознаками.

Визначення сортових якостей насіння і садивного матеріалу здійснюється методом апробації, ґрунтового і лабораторного сортового контролю. Порядок проведення ґрунтового та лабораторного контролю передбачений наказом МінАП України від 08.07.2003 р. № 224 [280].

На відміну від лабораторного сортового контролю, який здійснюють Державна насіннєва інспекція АРК, обласні, міжрайонні, районні та міські державні насіннєві інспекції, ґрунтовий сортовий контроль здійснюють науково-дослідні установи Української академії аграрних наук.

За результатами ґрунтового контролю складається звіт про відповідність чи не відповідність насіння та садивного матеріалу умовам однорідності та сортової чистоти, а щодо лабораторного контролю – звіт про відповідність чи невідповідність вимогам категорії сорту.

Апробація (оцінка якості сортових посівів) є офіційною процедурою, яка регулює питання:

установлення відповідності сортової та насіннєвої документації на партію насіння та (або) садивного матеріалу до вимог нормативних документів;

визначення відповідності показників сортових і посівних якостей партії насіння та (або) садивного матеріалу до даних, зазначених у відповідних документах на партію;

визначення генетичного походження насіння та (або) садивного матеріалу [281].

Ця процедура проводиться Українською державною насіннєвою інспекцією, Українською державною помологічно-ампелографічною інспекцією за результатами якої видається експертний висновок про відповідність (не відповідність) якості насіння чи садивного матеріалу.

Однією з умов визнання насіння та садивного матеріалу є належність до сорту, який занесено до Реєстру сортів рослин України, або за результатами державного випробовування сорту визнані перспективними, тобто показали значну перевагу щодо урожайності або за іншими цінними ознаками. Веде Державний реєстр сортів Державна служба з охорони прав на сорти рослин [275]. Стаття 38 Закону України „Про охорону прав на сорти рослин” вказує на заборону поширювати в Україні сорти рослин, не занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні [303].

До іншого введення в обіг насіння, садивного матеріалу з порушенням встановленого порядку можна віднести, наприклад, торгівлю насінням та садивним матеріалом без дозволу (ліцензії) [274].

Аналіз адміністративних деліктів за порушення порядку та умов ведення насінництва та розсадництва (стаття 104-1 КУпАП) дає підстави вважати, що законодавча база у даній сфері досить ґрунтовна: на рівні нормативно-правових актів врегульовується поняття виробництва, заготівлі, пакування, маркування, затарювання, зберігання насіння, садивного матеріалу з метою продажу без додержання методичних і технологічних вимог, реалізація їх без документів про якість та інше введення в обіг насіння, садивного матеріалу з порушенням встановленого порядку.

Враховуючи класифікацію складів адміністративних порушень, досліджену раніше, норми ст. 104-1 КУпАП, на мою думку, підставно класифікувати:

1) за ступенем суспільної небезпеки – основний;

2) за характером шкоди – формальний, але може тягти за собою настання майнового збитку;

3) за суб’єктом проступку характеризується як особистими так і службовими проступками;

4) за структурою – однозначний;

5) за особливостями конструкції – бланкетний.

Одним із складів адміністративних деліктів у сільському господарстві є порушення правил щодо боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур’янами. Законодавець виділив окрему групу адміністративних деліктів, за порушення яких особа несе адміністративну відповідальність у сфері карантину рослин. Це:

- поширення карантинних організмів;

- порушення вимог фітосанітарних заходів;

- невиконання розпорядження державного інспектора з карантину рослин щодо проведення відповідних карантинних заходів;

- не проведення реєстрації у відповідних державних інспекціях з карантину рослин АРК, областей, міст Києва і Севастополя особами, які: здійснюють господарську діяльність з обігу об’єктів регулювання у карантинній та регульованій зонах; виробляють насіннєвий та садивний матеріал; здійснюють біологічний контроль з використанням біологічних контрольних організмів; здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев’яного пакувального матеріалу; здійснюють зберігання та переробку зерна;

- неповідомлення державного інспектора з карантину рослин про виявлення шкідливих організмів;

- завезення на територію України, вивезенні з карантинних зон об'єктів регулювання, які не пройшли фітосанітарного контролю, та їх реалізації;

- невиконання законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про карантин рослин [287].

Відповідно до законів України „Про державний кордон України” [264], „Про Державну прикордонну службу” [266], „Про охорону навколишнього природного середовища” [303], „Про захист населення від інфекційних хвороб” [283], „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” [268], „Про ветеринарну медицину” [248], „Про карантин рослин” [290], Митного кодексу України [201], Положення про пункти пропуску через державний кордон, затвердженого постановою КМ України від 3 серпня 2000 р. № 1203 [277] затверджені загальні вимоги до облаштування пунктів пропуску карантинних організмів через державний кордон для автомобільного, залізничного, морського та річкового, повітряного, пішохідного, поромного сполучення, якими повинні керуватися при перетині карантинних організмів через кордон і при порушенні яких настає адміністративна (кримінальна) відповідальність [270].

Знезараження, обробка хімічними речовинами, які знаходяться у газоподібному і рідкому стані, підкарантинних матеріалів, транспортних засобів впроваджується з метою знищення карантинних організмів. Ліцензію на право суб'єкта господарської діяльності на провадження господарської діяльності з проведення знезараження підкарантинних матеріалів протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов, видає МінАП України [274]. Надання ліцензії здійснюється у межах неюрисдикційного адміністративного провадження з ліцензування певних видів господарської діяльності у галузі сільського господарства.

Враховуючи класифікацію складів адміністративних порушень, норми ст. 105 КУпАП підставно класифікувати:

1) за ступенем суспільної небезпеки – основний;

2) за характером шкоди – формальний, але може тягти за собою настання майнового збитку;

3) за суб’єктом проступку характеризується як особистими так і службовими проступками;

4) за структурою – однозначний;

5) за особливостями конструкції – бланкетний.

Окрема стаття КУпАП передбачає відповідальність за вивезення з прикордонних морських і річкових портів (з пристаней), з залізничних станцій, автовокзалів (автостанцій), з аеропортів та інших прикордонних пунктів завезених із зарубіжних країн матеріалів, що не пройшли карантинну перевірку або відповідну обробку.

Різниця у настанні адміністративної та кримінальної відповідальності за даний склад правопорушень – спричинення тяжких наслідків. Питання про визнання наслідків тяжкими має вирішуватись у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи. При цьому необхідно враховувати, зокрема, шкоду, заподіяну рослинному й тваринному світу, навколишньому середовищу, збитки, що є наслідком зниження врожаю, його знищення, вартість заходів, здійснених для зменшення негативних наслідків недодержання правил, встановлених для боротьби з хворобами й шкідниками рослин, виникнення осередків або пошкодження на значних територіях карантинних об’єктів, вартість робіт по знезараженню підкарантинних матеріалів та об’єктів [206, с. 577].

Норми ст. 106 КУпАП можна класифікувати таким чином:

1) за ступенем суспільної небезпеки – основний;

2) за характером шкоди – формальний;

3) за суб’єктом проступку характеризується як особистими, так і службовими проступками;

4) за структурою – альтернативний;

5) за особливостями конструкції – описовий.

Наступний склад адміністративних деліктів у сільському господарстві - невжиття заходів щодо забезпечення встановленого режиму охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць зберігання і переробки врожаю цих культур, а так само невжиття заходів щодо знищення післяжнивних залишків чи відходів виробництва, що містять наркотичні речовини. Чинним законодавством передбачено, що юридичні особи, які здійснюють діяльність, пов’язану з культивуванням та (або) використанням чи реалізацією рослин, включених до списку № 3 таблиці I Переліку, зобов’язані вжити заходів до забезпечення встановленого законодавством режиму охорони посівів, місць зберігання і переробки цих рослин [299].

Власник земельної ділянки, або землекористувач зобов’язаний здійснювати заходи щодо знищення дикорослих конопель чи снотворного маку на своїй ділянці. Знищення посівів рослин, що містять наркотичні засоби, засіяних насінням невідомого походження або власним товарним насінням, проводиться шляхом переорювання скошених та подрібнених рослин у присутності комісії, до складу якої повинні входити керівник підприємства та представник територіального органу внутрішніх справ про що складається відповідний акт [272].

Норми ст. 106-1 КУпАП можна класифікувати:

1) за ступенем суспільної небезпеки – основний;

2) за характером шкоди – формальний;

3) за суб’єктом проступку характеризується як особистими, так і службовими проступками;

4) за структурою – однозначний;

5) за особливостями конструкції – описовий.

Особи, винні у незаконному посіві або вирощуванні снотворного маку чи конопель несуть адміністративну відповідальність, якщо у складі вчиненого протиправного діяння не вбачаються ознаки складу кримінального злочину.

Незаконність посіву чи вирощування снотворного маку чи конопель полягає у здійсненні господарської діяльності з культивування та використання рослин, що містять наркотичні засоби, для промислових цілей без відповідної ліцензії [272].

Норми ст. 106-2 КУпАП можна класифікувати:

1) за ступенем суспільної небезпеки – основний;

2) за характером шкоди – формальний;

3) за суб’єктом проступку – особистий;

4) за структурою – альтернативний;

5) за особливостями конструкції – описовий.

Порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог, передбачених Законом України „Про ветеринарну медицину”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з епізоотіями відноситься до одних із складів адміністративних деліктів у сільському господарстві. Карантин тварин це особливий правовий режим, який застосовується в інфікованій та буферній зонах і в разі необхідності у зоні спостереження з метою локалізації спалаху хвороби тварин і ліквідації такої хвороби згідно із законами, відповідними ветеринарно-санітарними заходами та нормативно-правовими актами [248].

Ветеринарно-санітарний стан – наявність або відсутність хвороби, що підлягає повідомленню, та/або рівень забруднюючих речовин відносно максимально допустимого рівня. Таким чином, підставно зазначити, що порушення правил ветеринарно-санітарних вимог, за які настає адміністративна відповідальність – це неповідомлення відповідних органів ветеринарної медицини про вміст забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження, невиконання вимог відповідних органів ветеринарної медицини, що може призвести чи призвело до шкоди здоров’ю людей, тварин, порушення правил необхідних лабораторних та спеціальних досліджень щодо безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках – і рослинного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, префіксів та кормів, включаючи аналіз виробничої технології та технологічного обладнання щодо відповідності ветеринарно-санітарним заходам та інше, що передбачено Законом України „Про ветеринарну медицину” та іншими нормативно-правовими актами.

У разі виникнення на території України епізоотії особливо небезпечних хвороб тварин, що загрожує перерости в панзоотію чи спричиняє значні економічні втрати, КМ України за пропозицією центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики, узгодженою з центральними органами виконавчої влади з питань фінансів та економіки, приймає рішення щодо виділення необхідних коштів з резервного фонду державного бюджету на організацію і проведення заходів, спрямованих на її локалізацію та ліквідацію.

За поданням відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія протягом 24 годин повинна прийняти рішення про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин. У рішенні відповідної місцевої державної протиепізоотичної комісії про запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин зазначаються:

1) назва карантинної хвороби (хвороб), у зв’язку з якою запроваджено карантин тварин;

2) обставини, що спричинили виникнення або спалах карантинної хвороби, якщо вони відомі;

3) межі карантинної зони, включаючи дані про інфіковану, буферну зони та у разі необхідності, зону спостереження;

4) спеціальні ветеринарно-санітарні заходи, що вживаються в інфікованій, буферній зонах, а у разі необхідності – і в зоні спостереження та спрямовані на локалізацію і ліквідацію карантинної хвороби;

5) обмеження на пересування, що застосовуються до тварин, транспортних засобів та осіб;

6) усі розпорядження про обов’язкове залучення спеціалістів ветеринарної медицини для виконання карантинних заходів та обов'язків, які на них покладаються під час карантину тварин.

До порушень у сфері ветеринарної медицини можна віднести, наприклад, перебування в обігу та використання в Україні засобів догляду за тваринами якщо вони: завдають шкоди здоров’ю тварин; можуть завдати шкоди здоров’ю людей у разі використання за інструкцією, виданою виробником таких засобів; погіршують ветеринарно-санітарний та епізоотичний стан в Україні.

Забороняється реєстрація (перереєстрація) кормових добавок, преміксів та готових кормів, які:

1) завдають шкоди ветеринарно-санітарному та епізоотичному стану в Україні;

2) несприятливо впливають на здоров’я людей, тварин та довкілля;

3) представлені в такий спосіб, що може вводити в оману користувачів/споживачів;

4) завдають шкоди споживачеві шляхом погіршення характерних особливостей продуктів тваринного походження або справляють на споживача помилкове враження щодо характерних особливостей продуктів тваринного походження.

Забороняється реєструвати (перереєстровувати) ветеринарні препарати, які можуть спричинити шкоду ветеринарно-санітарному та епізоотичному стану або здоров'ю людей чи тварин.

За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф [267].

Норми ст. 107 КУпАП можна класифікувати:

1) за ступенем суспільної небезпеки – основний;

2) за характером шкоди – формальний;

3) за суб’єктом проступку характеризується як особистими, так і службовими проступками;

4) за структурою – альтернативний;

5) за особливостями конструкції – відсильний.

Диспозиція статті 107-1 КУпАП вже передбачає перелік адміністративних деліктів у тваринництві, за які настає адміністративна відповідальність. Це: оформлення племінних свідоцтв (сертифікатів) на племінні (генетичні) ресурси без урахування даних офіційного обліку продуктивності тварин, офіційної класифікації (оцінки) за типом, імуногенетичного контролю, внесення до документів з племінної справи недостовірних даних, використання для відтворення неатестованих та недопущених до відтворення плідників, недодержання встановлених технологічних та ветеринарно-санітарних вимог і правил щодо отримання, зберігання та використання племінних (генетичних) ресурсів. Зазначені адміністративні делікти у тваринництві передбачені і спеціальним законодавством у тваринництві – Законом України „Про племінну справу у тваринництві” [307].

Норми ст. 107-1 КУпАП можна класифікувати:

1) за ступенем суспільної небезпеки в частині другій статті 107-1 КУпАП присутні кваліфіковані ознаки (вчинення дій, передбачених частиною першою, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення);

2) за характером шкоди – формальний;

3) за суб’єктом проступку характеризується як особистими, так і службовими проступками;

4) за структурою – однозначний;

5) за особливостями конструкції – бланкетний.

Диспозиція статті 108 КУпАП передбачає відповідальність механізаторів за грубе порушення правил технічної експлуатації тракторів, комбайнів, інших самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації.

Об’єктивна сторона характеризується безвідповідальним відношенням до експлуатації сільськогосподарських машин поряд з порушенням правил їх використання (не проведення чи невчасне проведення технічних оглядів, невиконання вимог техніки безпеки під час експлуатації машин, використання машин не відповідно до їх цільового призначення, що загрожує їм технічною поломкою [136, с. 16]. Законодавець не визначає критерії, за якими правопорушення може розглядатися як грубе. Тож на відміну від ознаки систематичності, яка може бути визначена за допомогою документів, спеціальних записів та інших матеріальних носіїв, „грубе порушення” має визначатися індивідуально в кожному випадку [379, с. 70]

Норми ст. 108 КУпАП можна класифікувати:

1) за ступенем суспільної небезпеки присутні кваліфіковані ознаки (грубе порушення правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і техніки безпеки);

2) за характером шкоди – формальний;

3) за суб’єктом проступку – особистий;

4) за структурою – однозначний;

5) за особливостями конструкції – бланкетний.

Дослідивши склади адміністративних проступків у сільському господарстві, можна стверджувати, що всі вони характеризуються:

1) за ступенем суспільної небезпеки – основні, виключення становить стаття 108 КУпАП де присутні кваліфіковані ознаки (грубе порушення правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і техніки безпеки);

2) за характером шкоди – формальні;

3) за суб’єктом проступку бувають як особисті, так і службові;

4) за структурою бувають як однозначні (статті 104-1; 105; 106-1; 107-1; 108), так і альтернативні (статті 104, 106, 106-2, 107);

5) за особливостями конструкції бувають як описові (статті 104; 106; 106-1; 106-2), так і бланкетні (статті 104-1; 105; 107; 107-1; 108).

З урахуванням висновків до розділу 1 вбачається логічним відступ від нормативної лексики та підставним вживання поняття „аграрний сектор економіки”, а не „сільське господарство”, оскільки останнє не повною мірою охоплює зміст аграрного виробництва, правовідносини щодо якого досліджуються.

Таким чином, під адміністративним правопорушенням у сільському господарстві слід розуміти протиправне діяння (дія або бездіяльність), яке посягає на встановлений у державі порядок, яким врегульовано суспільні відносини у аграрному секторі економіки, та яке завдає шкоди рослинному, тваринному фонду або містить реальну загрозу її спричинення, за яке законодавством передбачено застосування заходів адміністративного впливу.