<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Курс держави на пріоритетність охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, забезпечення верховенства права в усіх сферах суспільного життя вимагає підвищення ефективності функціонування усіх ланок державного апарату.

Становлення і подальший розвиток демократії нерозривно пов’язаний з удосконаленням правового регулювання суспільних відносин, значне місце серед яких належить адміністративним правовідносинам.

Одним із стратегічно важливих напрямків економічної діяльності в Україні був і лишається аграрний сектор економіки, процес реформування якого сьогодні ще не закінчився. Навіть за стабільних економічних умов він залишається особливим за своїми виробничими факторами, за продукцією, що у ньому виробляється. Однією із сторін сільськогосподарського виробництва є те, що його продукція – продукція особливого роду, основну частину якої складають продукти харчування для населення. Це покладає на державу відповідальність за правильну, високоефективну організацію контролю за якістю сільськогосподарської продукції: продуктів харчування, харчових та кормових добавок, концентратів і т.д. Державний контроль якості сільськогосподарської продукції має принципово важливе державне значення, оскільки зазначені чинники безпосередньо впливають на здоров’я та, навіть, життя людей. Уже тільки цього достатньо, щоб зрозуміти, що об’єктивно вплив норм саме адміністративного права є значним в аграрному секторі економіки, оскільки відносини щодо контрольної діяльності держави за своїм змістом є саме адміністративними правовідносинами.

Таким чином, визначення сутності та особливостей адміністративно-правових відносин в аграрному секторі економіки, функцій та завдань діяльності органів виконавчої влади у галузі сільського господарства, відповідних правових засобів, що ними використовуються у процесі діяльності, розробка аргументованих пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення їхньої діяльності мають важливе як теоретичне, так і практичне значення та обумовлюють актуальність комплексного, системного дослідження широкого кола питань, які лежать у межах адміністративних правовідносин у галузі сільського господарства та пов’язані, зокрема, з правозастосовчою діяльністю органів державного управління сільським господарством.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного аграрного університету у межах Державної науково-технічної програми „Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” та в контексті проведення в нашій державі адміністративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з організаційно-управлінськими аспектами наукової теми „Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (номер державної реєстрації 0199U002510) та адміністративно-правовими аспектами НДР „Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241), керівником якої є дисертант.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка на основі аналізу адміністративно-правових відносин у сільському господарстві України їх теоретичної концептуальної моделі, обгрунтування існування та пропозиція введення у науковий обіг адміністративно-правової науки інституту адміністративних правочинів; розробка і формування висновків і пропозицій з удосконалення адміністративно-правового регулювання правозастосовчої діяльності органів виконавчої влади у галузі сільського господарства.

Для досягнення поставленої у дисертаційному дослідженні мети визначені такі основні завдання: з’ясування соціально-правового змісту та проблем державного управління сільським господарством у сучасних умовах; розробка на основі дослідження сутності адміністративно-правових відносин у сільському господарстві України сучасної концептуальної моделі адміністративних прововідносин у галузі; удосконалення системи принципів реалізації виконавчої влади у галузі сільського господарства; обгрунтування існування та пропозиція введення у науковий обіг теорії адміністративного права категорії та інституту адміністративних правочинів, їх класифікація; удосконалення системи суб’єктів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві та їх адміністративно-юрисдикційних повноважень; удосконалення на основі аналізу складів адміністративних деліктів у галузі сільського господарства змісту структурних складових відповідних адміністративно-правових норм; дослідження проблеми законності надання адміністративних послуг та розробка концептуальної правової конструкції паритетності сторін у відносинах державної влади і суб’єктів аграрного бізнесу; визначення шляхів удосконалення адміністративної відповідальності службових та посадових осіб органів управління у галузі сільського господарства як підстави паритетності таких відносин; удосконалення системи принципів надання адміністративних послуг у галузі сільського господарства; розробка рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад правозастосовної діяльності органів адміністративної юрисдикції у галузі сільського господарства; розробка проектів законодавчих та відомчих нормативно-правових актів, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового регулювання сільського господарства.

Об’єктом дослідження є адміністративні правовідносини у сільському господарстві України в умовах розвитку та зміцнення ринкових відносин та зміни соціальних пріоритетів у державі.

Предмет дослідження становлять доктринальні ідеї та наукові підходи до розуміння юридичної природи адміністративно-правових відносин у сільському господарстві, норми чинного адміністративного законодавства та практика їх застосування у сільському господарстві а також теоретико-методологічні та адміністративно-правові основи діяльності органів державної виконавчої влади у галузі сільського господарства України та застосування ними заходів адміністративної відповідальності.

Загальна гіпотеза дисертаційного дослідження базується на конституційних нормах про відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та утвердження прав і свобод людини як головного обов’язку держави, та про рівність усіх форм власності, у тому числі і в процесі здійснення підприємницької діяльності. Реалізація адміністративно-правових норм у галузі сільського господарства повинна забезпечувати рівність умов для усіх суб’єктів такої діяльності, що є запорукою успішного розвитку як самого підприємництва, так і системи державного управління ним.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання: діалектичний метод наукового пізнання та наукові методи системного, історичного, статистичного, нормативно-порівняльного, формально-логічного, структурно-функціонального аналізу досліджуваних правових явищ.

Їх застосування характеризується системним підходом, що дало можливість дослідити проблеми в єдності їх юридичної форми і соціально-правового змісту, дати визначення категорії „адміністративних правочинів”, обгрунтуванти існування інституту адміністративних правочинів та запропонувати введення їх у науковий обіг теорії адміністративного права.

У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність категорії адміністративних правочинів, особливості адмінітративно-правових відносин в аграрному секторі економіки (розділ 1).

Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для проведення класифікації досліджуваних правових категорій (розділи 1, 2, 3, 4), за допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів з’ясовувалася специфіка діяльності органів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві (розділи 2, 3). Порівняльно-правовий та структурно-логічний методи використовувалися для визначення напрямків удосконалення теоретико-правових засад надання адміністративних послуг.

Емпіричну основу дослідження склали чинне законодавство України з питань регулювання адміністративно-правових відносин у галузі сільського господарства, а також земельних ресурсів та екологічної діяльності, безпосередньо пов’язаних з сільськогосподарським виробництвом; норми, що визначають правові засади діяльності органів державного управління у галузі сільського господарства та застосування ними заходів адміністративної відповідальності. У дослідженні використовувалося також законодавство деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання діяльності органів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві може бути використано в Україні. Інформаційну основу дослідження становлять також статистичні матеріали, довідкові видання, узагальнення практичної діяльності органів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві, політико-правова публіцистика.

У дисертаційній роботі використаний особистий досвід здобувача у нормотворчій діяльності у сфері адміністративно-правового регулювання сільськогосподарської галузі, а також консультаційна діяльність по міжнародних проектах Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку у сфері земельних ресурсів.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали праці відомих вітчизняних та зарубіжних науковців-правників, зокрема фахівців у галузях адміністративного, аграрного, земельного, екологічного, цивільного та інших галузей права, загальної теорії держави і права, а також вчених-економістів аграрників, представників науки державного управління, філософів, філологів:

- В.Б.

Авер’янова, О.Ф. Андрійко, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, Г.Г. Забарного, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.В. Коваленка, М.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Є.Б. Кубка, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінного, Д.М. Лук’янця, О.О. Майданник, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, В.Г. Перепелюка, В.П. Пєткова, В.М. Поповича, В.А. Предборського, В.Й. Развадовського, О.П. Рябченко, В.І. Семчика, В.Ф. Сіренка, В.В. Цвєткова, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи та інших;

- А.П. Гетьмана, В.Г. Гончаренка, В.П. Жушмана, В.М. Єрмоленка, А.М. Колодія, В.В. Копейчикова, В.В. Костицького, В.В. Носіка, В.П. Пастухова, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, А.М. Статівки, В.Ю. Уркевича, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших;

- Г.В. Атаманчука, М.Х. Корецького, I.I. Лукiнова, Ю.Д. Білика;

- М.І. Абдуллаєва, А.П. Альохіна, М.І. Байтіна, Д.Н. Бахраха, Б.Н. Габричидзе, А.Б. Зеленцова, А.А. Кармолицького, С.Ф. Кечек’яна, Ю.М. Козлова, В.Н. Кудрявцева, О.Е. Лейста, В.Д. Сорокіна, М.С. Студенікіної, С.В. Тихомирова, Ю.А. Тихомирова, Р.О. Халфіної, А.Г. Чернявского, А.П. Шергіна;

- Г. Бренбана, Е. Ісерзона, В. Кноррінга, С. Чезаре, Р.Уолкера та інших науковців.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є першим комплексним науковим дослідженням теоретичних проблем адміністративно-правових відносин у сільському господарстві України у поєднанні з практичними проблемами правозастосовної та адміністративно-юрисдикційної діяльності органів державної виконавчої влади у галузі сільського господарства та застосування ними заходів адміністративної відповідальності, спрямованим на подальший розвиток теорії адміністративного права шляхом формування нових і вдосконалення існуючих правових конструкцій, категорій і понять, внесення науково-обгрунтованих пропозицій по удосконаленню чинного адміністративного законодавства України у галузі сільського господарства.

У результаті проведеного дослідження отримано низку наукових положень та висновків, що містять наукову новизну та виносяться на захист:

Уперше:

- запропонована концептуальна модель адміністративно-правових відносин у галузі сільського господарства, в основу якої покладені такі основні найбільш значущі для суспільства види адміністративно-правових відносин: - державно-управлінські відносини; - адміністративно-деліктні відносини; - адміністративно-сервісні відносини (відносини з надання адміністративних послуг);

- у межах такої моделі запропоновані: - теоретичне визначення адміністративно-правових відносин в аграрному секторі: під адміністративно-правовими відносинами в аграрному секторі слід розуміти врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини у цій галузі у вигляді стійких правових зв’язків між їх сторонами (суб’єктами), що виникають у процесі реалізації ними суб’єктивних прав та обов’язків на підставі приписів адміністративно-правових норм, якими встановлені і гарантовані; - теоретичне визначення та пропозиція введення у теорію адміністративного права категорії ”адміністративний правочин”, виклавши його таким чином: під адміністративним правочином слід розуміти належним чином документально оформлені взаємні правомірні дії фізичних (юридичних) осіб та державних органів, організацій і підприємств чи органів місцевого самоврядування, або односторонні правомірні дії управомоченої сторони (державного органу, органу місцевого самоврядування чи їх посадових осіб), що ведуть до виникнення, зміни чи припинення адміністративних прав і обов’язків у конкретно визначеної особи (осіб); -обгрунтовано існування, подано теоретичне визначення та запропоновано введення у науковий обіг інституту адміністративних правочинів як системи адміністративно-правових норм, що регулюють однорідні адміністративно-правові відносини у частині належним чином документально оформленого встановлення, зміни чи припинення адміністративних правообов’язків для конкретно визначеної особи (осіб); - проведена класифікація адміністративних правочинів, яка передбачає їх поділ на: – акти управління; – індивідуальні правозастосовчі акти; – адміністративні договори.

- виділені критерії розмежування предметів регулювання адміністративних та аграрних правовідносин: 1) наявність (чи відсутність) серед суб’єктів правовідносин державного органу, чи органу місцевого самоврядування або громадської організації, наділених владно-розпорядчими державними функціями по відношенню до іншого суб’єкта цих правовідносин; 2) наявність у аграрних правовідносинах управлінського характеру самоврядування і демократії;

- обгрунтований принцип забезпечення продовольчої безпеки в державному управлінні аграрним сектором економіки країни та, відповідно, система принципів державного управління цією економічною галуззю доповнена принципом забезпечення продовольчої безпеки;

- охорона майна сільськогосподарських товаровиробників визначена як комплекс обов’язкових організаційно-правових заходів у господарсько-підприємницькій діяльності на усіх стадіях виробничого процесу у сільському господарстві, та одним із важливих напрямів контрольної діяльності держави у галузі сільськогосподарського виробництва;

- обгрунтована позиція щодо неконституційності повноважень несудових органів адміністративної юрисдикції по накладенню адміністративних стягнень у вигляді штрафу;

- обгрунтовується позиція про законність використання мовою адміністративних правочинів виключно державної – української мови, а в адміністративному процесі, у разі необхідності, залучення перекладача відповідно до норм КУпАП та КАС України;

- запропоновано теоретичне визначення поняття адміністративного правопорушення у сільському господарстві: під адміністративним правопорушенням у сільському господарстві слід розуміти протиправне діяння (дія або бездіяльність), яке посягає на встановлений у державі порядок, яким врегульовано суспільні відносини у аграрному секторі економіки, та яке завдає шкоди рослинному, тваринному фонду, або містить реальну загрозу її спричинення, за яке законодавством передбачено застосування заходів адміністративного впливу;

- проведена класифікація адміністративних деліктів у аграрному секторі економіки за об’єктом посягання;

- запропоновано теоретичне визначення поняття паритетності сторін адміністративних правовідносин, яка полягає у відповідності взаємних суб’єктивних прав і обов’язків посадової особи та суб’єкта аграрного господарювання;

- обгрунтовується доцільність вживання терміну „адміністративні (виконавські) послуги” (адміністративно-виконавські послуги);

- обгрунтований висновок про те, що договірна свобода сторін у процесі надання управлінських послуг у галузі сільського господарства є важливою складовою загального процесу демократизації суспільства. Потреба у забезпеченні договірної свободи сторін у процесі надання адміністративних послуг випливає з основних цілей та завдань адміністративної реформи в Україні – трансформації державного управління у сервісне, соціально орієнтоване державне регулювання з переважанням приватних інтересів;

- обгрунтовується доцільність виділення в якості самостійного принципу здійснення державної влади – принципу договірної свободи сторін при наданні адміністративних послуг;

- розроблена низка відомчих нормативно-правових актів МінАП України, а саме: - Положення про свідоцтво на право ведення племінної справи у рибництві; - Положення про контролер-асистентську та експерт-бонітерську службу; - Положення про експерта-бонітера; - Положення про атестацію плідників риб;

удосконалено:

- класифікацію адміністративно-юрисдикційних повноважень державних сільськогосподарських інспекцій; адміністративно-виконавських послуг, що надаються у сільському господарстві;

- систематизацію органів адміністративної юрисдикції в аграрному секторі економіки України за критерієм відомчої належності. З урахуванням об’єднання контрольно-інспекційних органів, підвідомчих МінАП України, назвою „державні сільськогосподарські інпекції”, така систематизація може мати наступний вигляд: систему органів адміністративної юрисдикції в аграрному секторі економіки України складають державні сільськогосподарські інспекції, інспекційні органи Мінохоронприроди та Держкомводгоспу України;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичне визначення принципів державного управління взагалі та принципів державного управління еконо­мікою та її аграрним сектором: під принципами державного управління запропоновано розуміти фундаментальні, науково обгрунтовані і здебільшого законодавчо закріплені положення, які відображають об’єктивні, універсальні, необхідні закономір­ності взаємовідносин між суб’єктом та об’єктом управління, при­чому зміст взаємовідносин змінюється відповідно до змін форм дер­жави; відповідно, принципи державного управління еконо­мікою – це фундаментальні, науково обгрунтовані і здебільшого законодавчо закріплені положення, які відображають об’єктивні, універсальні, необхідні закономірності взає­мовідносин між керівним суб’єктом державного управління еко­номікою та економічною сферою в цілому та її структурними елемента­ми, причому взаємовідносини відповідають існуючій формі держави; принципи державного управління аграрним сектором економіки визначені як фундаментальні, науково обгрунтовані і здебільшого законодавчо закріплені положення, які відображають відповідні існуючій формі держави об’єктивні, універсальні, необхідні закономірності взає­мовідносин між керівними суб’єктами державного управління аграрним сектором економіки та відповідними об’єктами управління;

- теоретичне визначення окремого комплексного правового інституту - інституту адміністративної юрисдикції в аграрному секторі економіки, під яким розуміється система правових норм, що регулюють організаційно-правовий статус, права і обов’язки суб’єктів адміністративно-юрисдикційного процесу в аграрному секторі, правила, за якими він здійснюється, його принципи, послідовність дій, тощо;

- обгрунтування висновку про неконституційність, а відтак незаконність стягнення плати за надання адміністративних послуг державними органами влади;

- обгрунтування висновку про необхідність посилення адміністративної відповідальності посадових осіб у галузі сільського господарства.

Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю та новизною піднятих у дисертаційному дослідженні проблем та полягає у можливості застосування його результатів:

- у науково-дослідній роботі як основа для подальшої розробки проблем теорії адміністративних правовідносин, зокрема і в аграрному секторі економіки;

- у правотворчій діяльності – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертації, можуть бути використані для підготовки низки проектів законодавчих та підзаконних актів, що сприятиме удосконаленню правового регулювання правозастосовної діяльності органів державного управління у галузі сільського господарства;

- у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну реалізацію органами адміністративної юрисдикції у галузі сільського господарства заходів адміністративної відповідальності;

- у навчальному процесі вищих навчальних закладів – матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати при підготовці навчальних посібників та підручників з дисциплін „Адміністративне право”, „Адміністративний процес”, „Адміністративна відповідальність” і „Адміністративна юрисдикція в АПК”;

- у правовиховній сфері – положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у роботі з підвищення рівня правової освіченості та правової культури сільського населення та працівників сільськогосподарських підприємств.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені:

у нормотворчу діяльність:

- Державного комітету рибного господарства України при розробці відомчих нормативно-правових актів: – положення про свідоцтво на право ведення племінної справи у рибництві; – положення про контролер-асистентську та експерт-бонітерську службу; – положення про експерта-бонітера; – положення про атестацію плідників риб (акт впровадження від 03.10.2007 р. № 4-9-19/4190) [Додаток А];

- при підготовці проектів Законів України „Про внесення змін до Закону України „Про охорону прав на знаки товарів і послуг” (зареєстровано в Апараті ВРУ 17 жовтня 2005 р. за реєстраційним номером 8281; лист-підтвердження від 20.10.2005 р. № 41) [Додаток Б], „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо захисту прав інтелектуальної власності)” (зареєстровано в Апараті ВРУ 17 жовтня 2005 р. за реєстраційним номером 8289; лист-підтвердження від 20.10.2005 р. № 42) [Додаток В];

у правозастосовчу практику:

- інспектування державними органами системи ветеринарної медицини, що дозволило отримати значний економічний ефект у вигляді відшкодувань (штрафів) до державного бюджету за правопорушення у галузі ветеринарної медицини на території України (акт впровадження від 19.09.2006 р. № 15-3-1-3/3330) [Додаток Ґ];

- діяльності інспекційних органів головного управління агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації (акт впровадження від 10.11.2006 р. № 18-11/2246) [Додаток Д];

у навчальний процес:

- при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право України” та „Адміністративна юрисдикція в АПК” на юридичному факультеті Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства у Національному аграрному університеті (акт впровадження від 01.02.2007 р. № 12) [Додаток Е];

- при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право України”, „Адміністративна юрисдикція в АПК”, „Аграрне право України”, „Земельне право України” у Білоцерківському державному аграрному університеті (акт впровадження від 10.04.2007 р. № 01-12/1469) [Додаток Ж];

- при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право України”, „Аграрне право України”, „Земельне право України” у Сумському Національному аграрному університеті (акт впровадження від 02.02.2007 р. № 5) [Додаток З];

- у межах України при підготовці державних реєстраторів прав на нерухоме майно та їх обмежень за проектом Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку „Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру” (Угода між Міжнародним Банком Реконструкції та Розвитку та Україною від 17.10.2003 р.) (лист від 01.04.2005 р.) [Додаток К];

- у межах України для перепідготовки фахівців-землевпорядників за проектом Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку „Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру” (Угода № 4709-UA між Міжнародним Банком Реконструкції та Розвитку та Україною від 17.10.2003 р.) (акт впровадження від 18.04.2007 р.) [Додаток Л].

Деякі авторські концептуальні ідеї знайшли втілення у восьми кандидатських дисертаціях за спеціальністю 12.00.07 з різних проблем адміністративно-правового регулювання сільськогосподарської галузі, підготовлених під науковим керівництвом дисертанта (перші 7 з яких захищені, 1 – подана до захисту до спеціалізованої вченої ради), зокрема: Організаційно-правові засади охорони прав на сорти рослин в Україні (М.В. Пушкар); Адміністративно-правове регулювання екологічної діяльності (К.А. Рябець); Правове становище сільськогосподарських інспекцій (О.Ю. Піддубний); Організаційно-правові засади діяльності підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів (Ю.В. Ярмоленко); Державний контроль за охороною та використанням земель сільськогосподарського призначення (Т.С. Кичилюк); Організаційно-правові засади охорони прав на торговельну марку (О.П. Світличний); Адміністративна відповідальність за порушення лісового законодавства (Н.В. Марфіна); Організаційно-правові засади діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону в Україні (А.М. Долгополов).

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, усі сформульовані у ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.

Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації.

Положення і висновки дисертації були обговорені і схвалені на міжкафедральному семінарі Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету. Результати дисертаційного дослідження в цілому, окремі його аспекти, одержані узагальнення і висновки оприлюднено дисертантом на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: „Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні” (Київ, 2003); „Conference Proceedings: Global Reforms in Higher Agricultural Education and Research: Responding to Challenges to Quality and Safety of Food and Agricultural Products. Sector: Legal guarantee of the agro-industrial complex” (Київ, 2003); на науково-теоретичному семінарі ННІ земельних ресурсів, правознавства та педагогіки НАУ (Київ, 2004); „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (Ірпінь, 2003); „Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (Київ, 2004); „Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки” (Біла Церква, 2004); „Перспективные разработки науки и техники” (Белгород, Днепропетровск, 2004); „Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, підвищення продуктивності тваринництва в ринкових умовах їх діяльності” (Київ, 2004); „Сучасний соціокультурний простір 2004” (Дніпропетровськ, 2004); „Сучасні правові проблеми українського державотворення” (Біла Церква, 2005); „Стан та перспективи розвитку аграрного права” (Київ, 2005); „Наука і освіта 2005” (Дніпропетровськ, 2005); „Перспективи міжнародної інтеграції АПК України – МІА України 2005” (Київ, 2005); „Проблемы правового регулирования аграрних отношений и развития аграрно-продовольственных рынков в Российской Федерации” (Москва, 2005); „Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання” (Київ, 2005); „Управління земельними ресурсами в контексті стратегії сталого розвитку” (Київ, 2006); „Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи в ХХІ ст.” (Біла Церква, 2006); „Аграрний форум 2006” (Суми, 2006); „Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти” (Київ, 2006); „Актуальні проблеми муніципального управління” (Київ, 2006); „Сучасні правові проблеми українського державотворення” (Біла Церква, 2007).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 69-ти друкованих працях, з яких 47 одноосібних. Серед них 2 одноосібних монографії, 11 навчальних посібників (у складі колективів авторів), 30 наукових статтей (із них 20 – у фахових виданнях України з юридичних наук), 21 теза доповідей на наукових конференціях, а також 1 типова програма та 4 методичних розробки.

Кандидатська дисертація на тему „Організаційно-правові засади надання охоронних послуг” захищена у 2003 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської дисертації не використано.

Структура та обсяг роботи визначені предметом дисертаційного дослідження, зумовлюються поставленою метою та завданнями. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, поділених на 13 підрозділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (403 найменувань), 13 додатків. Загальний обсяг дисертації 487 сторінок, з яких 378 сторінок основного тексту.

<< | >>
Источник: КУРИЛО ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОВІДНОСИНИ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукого ступеня доктора юридичних наук. Київ-2007. 2007

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. Розділ III ВСТУП НА ДИПЛОМАТИЧНУ СЛУЖБУ
  2. Стаття 12. Вступ на дипломатичну службу
  3. Стаття 13. Вимоги до осіб, які претендують на вступ на дипломатичну службу
  4. Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок
  5. ВСТУП
  6. ВСТУП
  7. ВСТУП
  8. ВСТУП
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП