Висновки до Розділу 1
У підсумку проведеної частини дослідження вбачається за можливе сформулювати наступні висновки.
Виявлено, що в історичній ретроспективі проблеми відповідальності за протиправні дії у сфері нотаріальної діяльності тривалий час не викликали наукового інтересу, за винятком поодиноких випадків.
У сучасній правовій науці відсутня єдина думка щодо сутності нотаріальної діяльності, функцій і завдань нотаріату, кримінально-правового статусу нотаріуса.У вітчизняній кримінології злочинність у сфері нотаріальної діяльності залишається малодослідженою, причиною чому, на думку автора, є такі фактори: 1) відсутність у кримінальному праві розробленого поняття про злочини у сфері нотаріальної діяльності; 2) відсутність в Україні окремого кримінологічного спостереження та, як наслідок, окремої статистичної звітності про злочини у сфері нотаріальної діяльності, осіб, які їх вчиняють, та осіб, які від них зазнають шкоди; 3) відносна закритість нотаріального середовища від зовнішнього спостереження, наявність у ньому елементів корпоративності і навіть клановості; 4) відсутність системного підходу до правотворчості у сфері регулювання нотаріальної діяльності.
Необхідно підкреслити, що нотаріальна діяльність не є тотожною вчиненню особою певної кількості нотаріальних та прирівняних до них дій. Власне нотаріальною слід вважати лише діяльність, що здійснюється професійними нотаріусами, оскільки лише вони мають відповідати високим кваліфікаційним вимогам щодо освіти, стажу роботи та морально-етичних якостей, уповноважені і зобов’язані на постійній професійній основі у встановленому законом порядку вчиняти нотаріальні дії та надавати інші послуги зацікавленим особам, додержуючись при цьому правил щодо несумісності нотаріальної діяльності з іншими видами діяльності. У контексті кримінологічного дослідження це означає, що стан злочинності серед нотаріусів, фактори її детермінації, заходи запобігання їй мають бути предметом окремого кримінологічного спостереження.
Криміналізація протиправних дій у сфері нотаріальної діяльності є соціально обумовленою і виправданою з огляду на суспільну небезпеку та вкрай аморальний характер явища. Належне функціонування інституту нотаріату, законність та обґрунтованість у діяльності кожного окремого нотаріуса є одним з елементів правопорядку, фактором наближення до стандартів правової держави, забезпечує стабільність цивільного обороту і тим самим працює на авторитет державної влади.
На індивідуальному рівні діяльність нотаріату, як правило, зачіпає права та законні інтереси, що стосуються майнових і немайнових благ, що забезпечують природне та соціальне буття людини, в разі втрати чи іншого ураження яких відновити попередній стан або вкрай важко, або взагалі неможливо. З точки зору людської моралі нотаріат - це інститут, який був покликаний до життя необхідністю стримувати темний бік людської природи - потенційну здатність людини забувати про свої обіцянки, обманювати та зловживати довірою оточуючих, зневажати волею родичів та інших осіб, прагнути збагачуватись за рахунок іншої особи та за найменших зусиль, користуватись фізичною чи юридичною беззахисністю свого ближнього.
Інтегруючою ознакою злочинів, суб’єктом яких може бути нотаріус, є поняття зловживання нотаріусом своїми повноваженнями, під яким пропонується розуміти умисне використання нотаріусом наданих законом повноважень всупереч меті, для якої вони надані, вчинення нотаріальних дій за відсутності передбачених законом підстав або за наявності підстав, що зобов’язують відмовити у вчиненні нотаріальної дії, а так само вчинення нотаріальних дій з умисним порушенням порядку їх оформлення, або всупереч обмеженням, встановленим ст. 9 Закону України «Про нотаріат».
Диференціація кримінальної відповідальності за злочини у сфері нотаріальної діяльності в контексті боротьби з корупцією шляхом виокремлення складів злочину, суб’єктом яких є нотаріуси, є вкрай необхідним законодавчим шляхом. Разом з тим ступінь такої диференціації у чинному законі про кримінальну відповідальність не дозволяє повною мірою врахувати особливості статусу нотаріуса, характер та ступінь суспільної небезпеки злочинів у сфері нотаріальної діяльності.
Включення нотаріусів до кола суб’єктів корупційного правопорушення було правильним кроком законодавця з огляду на рух законодавства у напрямку наділення нотаріусів повноваженнями не просто публічного, а й владного характеру.Особливості правового статусу нотаріуса, характер його повноважень та юридичне значення нотаріальних дій свідчать про якісно інший характер суспільної небезпечності злочинів у сфері нотаріальної діяльності, а її ступінь є значно вищим за суспільну небезпечність зловживання повноваженнями з боку інших суб'єктів надання публічних послуг (аудиторів, арбітражних керуючих, оцінювачів, експертів тощо).
Еще по теме Висновки до Розділу 1:
- Розділ XXІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
- РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
- РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
- 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
- ВСТУП
- 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
- 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
- ВСТУП
- Висновки до розділу 2
- 2.1. Організаційні та правові проблеми проведення дізнання у Збройних Силах України та інших військових формуваннях