ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання кримінологічної характеристики та запобігання злочинності у сфері нотаріальної діяльності.

1. Встановлено, що вітчизняна сфера юстиції, у тому числі сфера нотаріальної діяльності, перебуває в стані глибокої кризи, яка є наслідком перманентного загального політико-правового хаосу в державі. Увага державної влади до сфери нотаріальної діяльності часто обмежується міркуваннями наповнення бюджету, а не розбудовою соціальної правової держави. Одночасно, незважаючи на вказане, нотаріат є одним з небагатьох елементів державного механізму, що в сучасних складних умовах забезпечує відносну стабільність цивільного обороту та підтримує авторитет державної влади.

2. Визначено, що соціально-правовий статус нотаріуса має дуалістичний характер, що означає поєднання ознак статусу службової особи, з одного боку, та статусу самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність у межах наданих державою повноважень, - з іншого. Поєднання цих ознак створює якісно інший, особливий статус нотаріуса, який не може бути зведений до певної його частини. Вказано, що сучасне законодавство України розвивається в напрямі надання нотаріусу окремих повноважень, при здійсненні яких він може набувати ознак службової особи.

3. Обґрунтовано, що соціально-правова зумовленість криміналізації злочинності у сфері нотаріальної діяльності визначається такими факторами:

1) великою шкідливістю протиправних дій нотаріусів при використанні ними своїх повноважень, результатом яких є неможливість або значна ускладненість відновлення порушених прав і законних інтересів потерпілих осіб; 2) несприйняттям суспільством дисонансу між правоохоронною та правозахисною функціями нотаріату, з одного боку, і злочинами, що вчиняються окремими нотаріусами, - з іншого; 3) спрямованістю протиправних дій нотаріусів на завдання шкоди соціально вразливим членам суспільства: неповнолітнім, особам похилого віку, особам з фізичними та (або) психічними вадами; 4) наявністю зобов’язань держави перед суспільством і міжнародними інституціями щодо підвищення ефективності протидії корупції в Україні.

4. Розкрито кількісно-якісний стан нотаріату України, а також стан правового регулювання соціального та правового захисту нотаріусів, який свідчить про недостатню продуманість державної політики в цій сфері, що приховує в собі криміногенні ризики (скасування обмежень кількості нотаріусів за нотаріальними округами, нерівномірне забезпечення території України нотаріальними послугами, перебільшення кількості нотаріусів по відношенню до кількості населення порівняно із міжнародними стандартами, відсутність єдиної політики щодо визначення вартості нотаріальних послуг тощо).

5. Визначено, що ставлення законодавця до суспільно небезпечних діянь, вчинених у сфері нотаріальної діяльності, у різні часи було неоднаковим і залежало від конкретно-історичних умов. Вказано етапи розвитку законодавства щодо протидії злочинності у сфері нотаріальної діяльності, розкрито їх позитивні та негативні сторони. Наголошено, що належне функціонування інституту нотаріату, законність та обґрунтованість у діяльності кожного окремого нотаріуса, чи то державного, чи то приватного, інших осіб, що уповноважені вчиняти окремі нотаріальні дії, є одним з елементів правопорядку в державі, фактором наближення до стандартів правової держави, забезпечує стабільність цивільного обороту й тим самим працює на авторитет державної влади.

6. Доведено, що злочинність у сфері нотаріальної діяльності включає всі злочинні посягання, які вчиняються професійними нотаріусами у зв’язку із здійсненням ними своїх повноважень. Ця злочинність має власну природу, показники та тенденції, причини й умови, потребує власних заходів запобігання. На основі аналізу функцій і завдань нотаріату, його сучасного стану, правового статусу нотаріуса та його повноважень, виходячи із загальної теорії злочинності, злочинність у сфері нотаріальної діяльності можна визначити як феномен суспільного життя у виді неприйнятної та небезпечної для суспільства й держави відносно масової, відносно стійкої, зумовленої конкретно-історичними причинами та умовами, кримінальної, корисливо спрямованої активності частини нотаріусів.

7. Констатовано, що об’єктивних статистичних баз даних про реальний стан та структуру злочинності у сфері нотаріальної діяльності на загальнодержавному та регіональному рівні не ведеться. Наявна фрагментарна інформація не відображає реальної криміногенної ситуації, що склалася в цій сфері. Вибірка та аналіз розглянутих у судах України кримінальних проваджень свідчить, що зареєстровані злочини у сфері нотаріальної діяльності становлять від 0,04 до 0,14% зареєстрованих злочинів. Особливості злочинності у сфері нотаріальної діяльності зумовлені специфікою цієї галузі, високим рівнем її латентності, високим професіоналізмом суб’єктів злочинів цієї групи.

8. Встановлено, що в країнах з різними правовими системами існує власний підхід до правового регулювання нотаріату та відповідальності за протиправні дії у сфері нотаріальної діяльності, визначення місця норм про кримінальну відповідальність за злочини у сфері нотаріальної діяльності в системі кримінального закону. Гармонізація кримінального законодавства України про відповідальність за злочини у сфері нотаріальної діяльності з міжнародними стандартами й рекомендаціями є важливим засобом протидії цим злочинам.

9. Доведено, що основними причинами та умовами, що сприяють вчиненню злочинів у сфері нотаріальної діяльності, є: 1) перманентний політико-правовий хаос у державі від моменту здобуття Україною незалежності; 2) низький рівень доходів більшості населення та неможливість накопичення гідного сучасної людини рівня матеріальних благ чесною працею для більшості людей; 3) нестабільність законодавства у сфері регулювання нотаріальної діяльності; 4) існування в нотаріаті ознак цеховості, корпоративності, клановості та закритості для широкого загалу; 5) недостатня правова регламентація окремих аспектів правового статусу нотаріусів, у тому числі їх юридичної відповідальності за протиправні дії, вчинені у зв’язку з виконанням професійних обов’язків; 6) загальний занепад правової культури, формування та посилення в суспільстві культу споживання й легкого збагачення, відсутність системної державної політики з формування в суспільстві позитивних цінностей, недостатня увага з боку держави та суспільства до проявів зневаги до соціально вразливих осіб.

10. Визначено, що особа злочинця у сфері нотаріальної діяльності характеризується певними особливостями, які необхідно враховувати при розробці шляхів запобігання відповідним діянням. Аналіз опрацьованих кримінальних справ (проваджень) свідчить про такий типовий кримінологічний портрет особи злочинця у сфері нотаріальної діяльності: це здебільшого особа чоловічої статі у віці 30-55 років, з вищою юридичною освітою та досвідом практичної роботи у сфері права, з високим рівнем доходу, яка перебуває в шлюбі й узагалі добре соціалізована, але має суперечливий світогляд, у якому соціально позитивні психологічні установки поєднуються з такими негативними рисами, як нещирість, лукавство, цинізм, знижений поріг сумління, зневажливе ставлення до непорушності права власності й недоторканності чужого майна.

Усе це разом з високим професіоналізмом, поряд з підвищеною професійною самооцінкою, формує залежно від ступеня морально- психологічного занепаду один з трьох типів особи злочинця у сфері нотаріальної діяльності:

1) нотаріус, який одержує незаконну винагороду за вчинення або невчинення певних нотаріальних дій час від часу, спеціально не створюючи чи підшукуючи ситуації для цього (ситуативний злочинець);

2) нотаріус, який цілеспрямовано займається «продажем» своїх повноважень, постійно вишукуючи можливості для одержання неправомірної винагороди;

3) нотаріус, який перебуває на матеріальному утриманні кримінальних угруповань, комерційних або політичних структур, забезпечуючи за допомогою наданих йому повноважень постійне «обслуговування» їх інтересів.

11. Констатовано, що в Україні склалася організаційно-правова інфраструктура, повноважна й потенційно здатна налагодити системну діяльність із запобігання злочинності у сфері нотаріальної діяльності: Верховна Рада України, Міністерство юстиції України, Нотаріальна палата України, органи нотаріального самоврядування та контролю, Державна фіскальна служба України, прокуратура й інші правоохоронні органи, суди, нотаріуси, Національне антикорупційне бюро, Національне агентство з питань запобігання корупції.

12. Визначено, що запобігання злочинності у сфері нотаріальної діяльності треба розглядати на трьох взаємопов’язаних рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному, що відповідає сучасним теоретичним розробкам.

Загальносоціальне запобігання злочинності у сфері нотаріальної діяльності має здійснюватись у руслі загальнодержавного запобігання злочинності як такій.

Заходи спеціально-кримінологічного запобігання злочинності у сфері нотаріальної діяльності потрібно реалізовувати в межах запобігання корупційній злочинності, при цьому пріоритет мають заходи нормативноправового характеру.

Головну роль на груповому рівні запобігання має відігравати сам нотаріат як спеціалізований суб’єкт запобігання злочинності. На індивідуальному рівні заходи, спрямовані на запобіжний вплив на конкретних представників нотаріальної професії, можливі лише на ранніх етапах запобігання.