Стаття 71. Призначення покарання за сукупністю вироків
1. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
2. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
3. Призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
4. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
5. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше злочинів, суд призначає покарання за ці нові злочини за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.
{Стаття 71 із змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008}
Еще по теме Стаття 71. Призначення покарання за сукупністю вироків:
- Стаття 164. База оподаткування
- 2.2. Об’єктивна сторона злочину «фіктивне підприємництво»
- Суб’єктивна сторона злочину «фіктивне підприємництво»
- РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
- РОЗДІЛ 4 ПРОБЛЕМИ КАРАНОСТІ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
- 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України
- 2.1 Початковий та кінцевий моменти строків давності
- 2.3 Обставини, які зупиняють або переривають перебіг строків давності
- 2.5 Юридичні наслідки застосування давності
- ДОДАТКИ
- 1.2 Міжнародно-правові зобов’язання України у сфері криміналізації незаконної міграції
- 2.1 Об’єктивні ознаки злочинів, що полягають у незаконній міграції (ст.ст. 332, 3321 КК України)
- 3.2 Особа злочинця, який вчиняє незаконне переправлення осіб через державний кордон України
- 2.1. Відкритий судовий розгляд кримінальних справ та його повне фіксування технічними засобами
- 2.2. Участь громадськості у розгляді та вирішенні кримінальних справ як складова змісту засади гласності
- 1.3. Критерії класифікації та види санкцій
- 1.4. Санкція як засіб захисту та охорони суб’єктивних прав та юридичних обов’язків