Висновки до Розділу 2

1. Аналіз законодавчих вимог до процедури підзаконної нормотворчості свідчить про те, що найбільшу регламентацію на конституційному рівні отримали питання щодо реалізації нормотворчих повноважень на підзаконному рівні органів місцевого самоврядування.

2. Нормотворчий процес, пов'язаний із прийняттям підзаконного акту, має бути спрямований на реалізацію таких принципів: 1) доцільності - обґрунтована необхідність державного регулювання, у тому числі з точки зору актів вищої юридичної сили; 2) адекватності - відповідність форм та рівня державного регулювання з урахуванням усіх прийнятних альтер натив;

3) ефективності - забезпечення досягнення внаслідок дії підзаконного акту максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

4) збалансованості - забезпечення балансу приватних і публічних інтересів;

5) передбачуваності - послідовність регулятивної діяльності, відповідність її цілям державної політики; 6) прозорості та врахування громадської думки.

3. Виділено такі стадії процедури підзаконної нормотворчості: (1) підготовка проекту нормативно-правового акта (визначення предмета регулювання, підготовка тексту, розробка концепції); (2) внесення проекту нормативно-правового акта до правотворчого суб’єкта; (3) проходження проекту нормативно -правового акта в органі, який наділений правотворчими повноваженнями; (4) промульгація нормативно-правового акта (підписання уповноваженою особою; присвоєння реєстраційного номера); (5) введення в дію нормативно-правового акта. До нормотворчого процесу можуть включатися додаткові стадії, якщо має місце прийняття регуляторного акту.

4. Виділено та проаналізовано такі форми контролю за підзаконною нормотворчістю: судовий нормоконтроль; адміністративний контроль, у тому числі шляхом державної реєстрації підзаконних актів.

5. Визнання недійсним підзаконного акту органу державної влади або місцевого самоврядування є заходом з ахис ту суб’єктивних прав, що застосовується судом з метою припинення порушення (або реальної загрози порушення) суб ’ єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, відновлення порушеного права, а також з метою попередження вчинення протиправної поведінки як самим порушником, так і іншими особами. При цьому якщо оскаржується законність нормативного акту, то рішення суду, яке задовольняє вимогу по таких справах, завжди спрямоване на захист не тільки приватного інтересу заявника, а й публічного інтересу, оскільки нормативний акт стосується невизначеного кола осіб і розрахований на багаторазове застосування, завдяки чому, відповідно, переслідується мета захисту правопорядку в цілому.

6. Проаналізовано перспективи ефективності застосування запровадженої чинним законодавством адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну реєстрацію нормативно -правових актів. Як вбачається, вказаний захід дає змогу досягти відповідного рівня

дисципліни посадових осіб суб’єктів нормотворення та забезпечує належний рівень захисту прав і свобод громадян.