Процедура розробки та прийняття підзаконних актів

Встановлення належних процесуальних стандартів підзаконної нормотворчості дозволяють забезпечити більшу визначеність правового регулювання шляхом закріплення певних чітко встановлених процедур, через які суб’єкти права отримують або можливість ознайомитися з тим, які вимоги до них висуває чинне право, або реалізувати норми права, або звернутися за захистом порушеного права.

Так, саме процесуальні норми визначають процедуру прийняття обов’язкових до виконання нормативних приписів, джерела, в яких вони закріплюються, спосіб доведення змісту цих приписів до населення. На суб’єктів права не можна покласти тягар необхідності виведення кожної норми права із «визнаних у суспільстві цінностей». Тим більше, що ця категорія, якщо до неї звертається окрема людина, набуває надзвичайно суб’єктивний характер. І в цьому аспекті можна погодитись з прибічниками позитивістської концепції права, які у спорі з юснатуралістами вказують на те, що беззастережне слідування уявленням про справедливість, яким може бути виправдана відмова від виконання встановлених державою обов’язків, підриває основи правопорядку, позбавляє учасників правовідносин упевненості у правовому результаті своїх дій, оскільки інша сторона врегульованих правом відносин може відмовитись від покладених на неї зобов’язань, посилаючись на їх невідповідність визнаним у суспільстві цінностям. Це в свою чергу, заперечує цінність права як стабільного регулятора суспільних відносин [394, с. 34].

Питання нормотворчості ставили предметом наукового зацікавлення багатьох науковців. Ті чи інші проблеми правотворчості висвітлювалися у багатьох працях. Їх авторами були В. Баранов, В. Буткевич, В. Карташов, Д. Керимов, А. Міцкевич, А. Нашиц, С. Полєніна, В. Погорілко, Ю. Тихомиров,

Г. Шмельова та ін. Втім, належного узагальнення процедура розробки і прийняття підзаконних актів в цілому і виокремлення її специфіки порівняно із законотворчим процесом не здобували.

2.1.1.