Порядок введення в дію підзаконних актів

Слід підкреслити, Конституція України у ст. 57 установлює загальне правило, за яким закони та інші нормативно -правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення.

В загальному вигляді правила набрання чинності нормативно - правовими актами в Україні є такими:

1. Закони України набирають чинності через 10 днів з дня офіційного

опублікування, якщо інше не передбачено самим нормативно -правовим актом, але не раніше дня опублікування в офіційному друкованому виданні;

2. Укази Президента України - за правилами, аналогічними тим, які передбачено для законів.

Відомий російський вчений Н.М. Коркунов ще в 1894 р. зауважив, що указ - це загальне правило, встановлене в порядку управління, а розпорядження не встановлює загальні правила, а лише конкретні заходи [171, c.

Виокремлення як нормативного акта лише указу Президента України має супроводжуватись численними змінами до законодавства України. Зокрема, у п. 1 Указу Президента України від 10 червня 1997 р. № 503/97 слова “акти Президента України” мають бути замінені словами “укази Президента України”, у п. 6 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів...” припис “укази і розпорядження Президента України” змінити на “укази Президента України”. Вимагають також корекції законодавчі норми, в яких конкретизуються конституційні повноваження Президента України - норми Законів “Про Конституційний Суд України”, “Про громадянства”, “Про судоустрій і статус суддів” тощо. Потребує принципового перегляду існуюча сьогодні практика підготовки актів Президента України, визначена Положенням про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України, затвердженим Указом Президента України від 15 листопада 2006 р. № 970/2006. Закріплений у цьому документі поділ предмета правової регламентації між указами і розпорядженнями глави держави не відповідає вказаному підходу, наприклад, помилування оформляєтсяь указом (підпункт 19 п. 3), хоча є

рішенням індивідуальної дії. Більш правильним є вибір розпорядження для надання повноважень на ведення переговорів (підпункт 2 п. 4), що є індивідуально-правовим актом [172, с. 25].

3. Постанови Верховної Ради України - як встановлено Законом України «Про Регламент Верховної Ради України», підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради не пізніше наступного дня після їх підписання передаються Апаратом Верховної Ради для опублікування в газеті "Голос України" та у Відомостях Верховної Ради України.

Слід звернути увагу: Закон України “Про Регламент Верховної Ради України” закріплює, що постанови, прийняті Верховною Радою, які містять положення нормативного характеру, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо ними не передбачено інше. У той же час, постанови Верховної Ради з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій набирають чииності з дня їх прийняття, якщо інше не передбачено самою постановою. Як бачимо, Регламент розмежовує постанови на нормативно -правові та індивідуально правові. Таке розмежування має бути або усунуто на рівні Регламенту Верховної Ради України, або ж враховано в інших актах, які регламентують ті чи інші нюанси нормотворчої процедури. Так, зокрема, є необхідним внесення змін до п. 1 Указу Президента України № 503/97 від 10 червня 1997 р. “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно -правових актів та набрання ними чинності” замінивши слова “інші акти Верховної Ради

України” на “постанова Верховної Ради України нормативного характеру”.

Крім того, вимагає викладення в новій редакції пункт 6 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно -правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 376, в якому замість “постанови Верховної Ради України” має бути передбачено “постанова Верховної Ради України нормативного характеру”.

4. Постанови КМУ, які визначають права і обов’язки громадян, - з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самою постановою, але не раніше дня їх опублікування.

У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом (з грифом "Таємно", "Цілком таємно", "Особливої важливості" або "Для службового користування"), не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Акти Кабінету Міністрів України з питань державної митної справи набирають чинності в порядку, визначеному Митним кодексом України.

Акти Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України.

Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, газеті "Урядовий кур'єр", акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади).

В юридичній літературі справедливо висловлюється думка, відповідно

до якої на сьогодні існує потреба внесення змін до ч. 4 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України». На данний момент вона звучить так: “акти Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України”. Пропонується така редакція зазначеного припису: “постанови Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України”. Оскільки розпорядженння Кабінету Міністрів України не є нормативно - правовими актами, то не мають включатися до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України; що має має бути відображено у п.

5. Постанови КМУ, що містять інформацію з обмеженим доступом, - з моменту їх доведення в установленому порядку до відома виконавців, якщо постановою не встановлено пізніший термін набрання чинності.

6. Нормативно-правові акти, що стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, - через 10 днів з дня реєстрації в Міністерстві юстиції України, якщо в самому нормативно­правовому акті не встановлено пізніший строк набрання чинності.

7. Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

В спеціальній юридичній літературі справедливо вказується, що «накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центальних органів виконавчої влади, накази їх територіальних органів - така назва даної групи нормативно-правових актів є неточною, оскільки і накази, і розпорядження, і рішення, і постанови, й інструкції можуть бути як нормативного, так і індивідуального характеру», а тому питання про набрання ними чинності не може вирішуватися на підставі єдиного уніфікованого правила. Тому до запропонованого переліку необхідно додати положення про їх нормативність. Даний пункт має бути сформульований так: “накази,

розпорядження, рішення міністерств та інших центальних органів виконавчої влади, накази їх територіальних органів нормативного характеру”.

Водночас необхідно зазначити, що в сучасному законодавстві України існує дещо інша практика позначення актів центральних органів виконавчої влади. В Указі Президента України №493/92 від 3 жовтня 1992 р. “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”, постанові Кабінету Міністрів України № 731 від 28 грудня 1992 р. “Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”, численних відомчих актах, наприклад, Рекомендаціях з питань підготовки, державної реєстрації та обліку відомчих нормативно -правових актів (затверджені постановою колегії Мінюсту від 27.03.1998 р.

І Указ Президента, і постанова Кабміну про обов’язковість державної реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади вказують на приналежність до групи нормативних актів міністерств та інших органів виконавчої влади і актів місцевих державних адміністрацій (хоча до Єдиного

державного реєстру нормативно-правових актів вони на основі ст. 6 Положення «Про Єдиний державний реєстр» вони не включаються). Така позиція, як видається, базується на ієрархії нормативно -правових актів. Нормативно закріплено, що міністерства входять до системи центральних органів виконавчої влади України. Тому їх виділення з-поміж інших органів видається незрозумілим . Дану групу нормативно-правових актів в теорії права та держави називають ще відомчими актами, оскільки вони мають внутрішньовідомче юридичне значення (видаються із питань, віднесених виключно до їх відання; поширюються на осіб, які входять до сфери їх відання [361, c. 374].

8. Розпорядження голови місцевої державної адміністрації, накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, які стосуються прав та обов’язків громадян або мають загальний характер - з моменту оприлюднення, якщо пізніший термін не передбачений самим розпорядженням або наказом.

9. Інші розпорядження голови місцевої державної адміністрації, накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації - з моменту їх державної реєстрації у відповідному органі юстиції у встановленому порядку, якщо пізніший термін не передбачений самим розпорядженням або наказом.

Втім існує і думка, що до актів місцевої державної адміністрації слід відносити тільки розпорядження її голови, оскільки лише ця посадова особа повноважна діяти та, відповідно, видавати акти від імені даного органу [69, c. 7]. Стаття 6 Закону України № 586-XIV від 09.04.1999 р. “Про місцеві державні адміністрації”, в якій йдеться про акти місцевих державних адміністрацій, встановлює, що голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Ознайомившись із повноваженнями голови місцевої державної адміністрації, можна зауважити, що більшість з них реалізуються шляхом видання індивідуально -правових актів, значно менше - нормативно-правових актів. Розмежування

розпоряджень голів місцевих державних адміністрації проводиться у ст. 41 даного закону, відповідно до якої акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, набирають чинностіз моменту їх прийняття, нормативно-правові акти з моменту їх реєстрації, а якщо вони стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Отож логічним є доповнення даного виду нормативно­правового акта умовою нормативності.

10. Рішення місцевої ради - з дня їх офіційного оприлюднення, якщо самим рішенням не передбачений більш пізній строк.

Верховна Рада АРК щодо питань, які мають нормативно-правовий характер, приймає постанови, а з питань організаційно -розпорядчого характеру - рішення. Вказане дає підстави повністю погодитися із саме такою назвою правових актів Верховної Ради АРК, що мають нормативний характер, як постанови [435, с. 18].

Стаття 144 Конституції України надає право органам місцевого самоврядування приймати рішення, які є обов’язковими для виконання на відповідній території. На виконанння своїх завдань і функцій, в межах компетенції, визначеної ст. 26 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997 р. “Про місцеве самоврядування в Україні”, місцеві ради можуть приймати як індивідуально -правові (наприклад, щодо дострокового припинення повноважень депутата ради), так і нормативно-правові (встановлення місцевих податків ізборів) рішення. Аналогічно як індивідуально (наприклад, видача ордеру на заселення жилої площі в будинку державної організації), так і нормативно-правові (наприклад, встановлення тарифів щодо оплати комунальних та транспортних послуг) рішення приймаються виконавчими комітетами сільських, селещних та міських рад з питань, передбачених ст. 27-40 вказаного закону. Отож, якщо вести мову про можливість включення до системи нормативно-правових актів України рішень місцевих рад та їх виконавчих органів, то лише із дотриманням вимоги їх нормативного

характеру. Розмежовуючи правові акти місцевої влади, доцільно по -різному визначати момент набрання ними чинності - нормативно-правові з моменту опублікування, правозастосувальні - прийняття чи отримання адресатами (що законодавчо закріпити).

11. Рішення виконавчих комітетів місцевих рад - з дня їх офіційного оприлюднення, якщо вони стосуються прав і свобод громадян; в іншому випадку — з моменту їх доведення до відома виконавців. Саме рішення може визначати пізніший термін набрання чинності.

Щодо розпоряджень сільських, селещних, міських голів, голів районних у містах, обласних рад, то відповідно до п. 8 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вони є актами посадових осіб місцевого самоврядування. Ознайомившись із повноваженнями сільського, селищного, міського голови, (вказаних у ст. 42 Закону), голів районних, обласних, районних у містах рад (визначених ст. 55 Закону), слід зауважили, що переважна більшість із них втілюється в життя через правозастосування. Правотворчі повноваження цих суб’єктів мінімальні. Тому відносити дану групу правових актів до нормативно -правових можна лише за умови нормативності [172, c. 32].

Регламент органу місцевого самоврядування може передбачати особливості набрання чинності їх підзаконними актами. Так, наприклад, регламентом Київради передбачено, що рішення Київради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинене Київським міським головою і внесене на повторний розгляд Київради із обґрунтуванням зауважень. Київрада зобов'язана на черговому пленарному засіданні повторно розглянути рішення. Якщо рішення Київради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття не зупинено Київським міським головою, то Київський міський голова зобов'язаний його підписати у встановлений Регламентом Київради строк. Якщо Київрада відхилила зауваження Київського міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами голосів депутатів Київради від загального складу Київради, воно набирає чинності. Рішення

Київради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо Київрадою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Рішення Київради не нормативно - правового характеру та рішення індивідуальної дії набирають чинності з моменту їх прийняття, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті. Рішення Київради нормативно-правового характеру оприлюднюються не пізніше тридцяти днів з моменту їх прийняття. Офіційне оприлюднення всіх рішень Київради нормативно-правового характеру здійснюється шляхом опублікування у газеті Київради "Хрещатик". Офіційне оприлюднення рішень Київради покладається на секретаріат Київради.

Усі підписані Київським міським головою рішення, прийняті на черговому пленарному засіданні Київради, в десятиденний строк з дня підписання секретаріат Київради надає до постійних комісій відповідно до їх функціонального спрямування [321].

Регламент Луцької міської ради передбачає, що відділ Секретаріату Ради надсилає для публікації у газету "Луцький замок" у тижневий термін після підписання Міським головою визначені Радою рішення міської Ради [322].

Слід зазначити, що відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно -правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" і п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. № 731, до предмета регулювання названих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів. Зазначений висновок підтверджується також листом Міністерства юстиції України від 20.03.2009. Таким чином, нормативно-правові акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, державній реєстрації не

підлягають, а тому відсутність реєстрації вказаних нормативно -правових актів в органах Міністерства юстиції України не може бути підставою для їх визнання нечинними [401].

Офіційне оприлюднення нормативно-правового акта місцевої ради є необхідним етапом формування вираженої у ньому волі, обов’язковою умовою набрання ним чинності. Неприпустимою практика набрання чинності нормативно-правових актів місцевих рад, які не були оприлюднені.

Є дві найбільш поширені сучасні форми офіційного оприлюднення нормативно-правових актів місцевих рад:

опублікування в офіційному друкованому виданні;

поштове розсилання суб’єктам права, які зобов’язані виконати прийняте рішення, чи які за характером діяльності повинні бути ознайомлені з його змістом.

Широке застосування нових технологій у муніципальному управлінні, зокрема комп’ютерних мереж, є підставою для законодавчого визнання первинного розміщення тексту прийнятого нормативно -правового акта на офіційному Інтернет-сайті нормотворчого органу формою його офіційного оприлюднення [20, с. 11-12].

Проте, слід звернути увагу: стаття 12 Закону України «Про засади регуляторно ї діяльності» визначає, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

При цьому, відповідно до прикінцевих положень Закону, стаття 12 в частині офіційного оприлюднення законів та інших нормативно -правових актів, що визначають права і обов'язки громадян, діє до моменту набрання чинності законом, яким згідно з частиною другою статті 57 Конституції України буде встановлено порядок доведення до відома населення законів та

інших нормативно-правових актів, що визначають права і обов'язки громадян.

Таким чином, офіційне оприлюднення регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування, здійснюється виключно шляхом їх публікації в друкованих засобах масової інформації.

Відповідно до Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"[121] друкований засіб масової інформації може видаватися після його державної реєстрації. Державній реєстрації підлягають всі друковані засоби масової інформації, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення.

В свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1287 "Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів"[288] державну реєстрацію друкованих засобів місцевої сфери розповсюдження здійснюють структурні підрозділи головних управлінь юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Враховуючи викладене, відповідальність за додержання порядку офіційного оприлюднення покладається на орган, що видав регуляторний акт, оскільки відповідно до статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

В частині питання щодо розміщення регуляторних актів органів або посадових осіб місцевого самоврядування на дошці оголошень чи на офіційній сторінці в мережі Інтернет без доведення факту нерозповсюдження друкованих засобів масової інформації в межах адміністративно - територіальної одиниці, то як зазначалось вище, існує лише один законодавчо визначений порядок оприлюднення регуляторних актів - виключно у місцевих або у разі їх відсутності, інших друкованих засобах масової

інформації, визначених цими органами [191].

Цікавим є досвід Черкаської міської ради із оприлюднення локальних актів. У м. Черкаси затверджено Порядок інформування громади міста про суспільно важливі рішення та інші локальні акти.

Порядок містить рекомендації щодо обговорення з громадою міста суспільно важливих рішень з метою ефективної взаємодії виконавчих органів ради із громадянами та засобами масової інформації.

Хоча загальна процедура інформування громади про суспільно важливі рішення стандартна, порядок оприлюднення кожного рішення може містити специфічні відмінності, залежно від суті рішення, про яке треба повідомити.

Наприклад, при інформуванні про зміну тарифів на теплопостачання, гарячу воду, водопостачання, послуги з утримання житлових будинків та прибудинкової території важливою умовою є розміщення у під’їздах будинків та на дошках оголошень інформації про можливу зміну тарифів з обґрунтуванням. При інформуванні про зміну тарифу за проїзд у тролейбусах комунальне підприємство повинне розмістити у своїх тролейбусах оголошення - інформацію про можливу зміну тарифу за проїзд з обґрунтуванням змін. Так само перевізники мають розмістити оголошення з обґрунтуванням у своїх міських автобусах, інформуючи користувачів про погодження (затвердження) граничного розміру плати за проїзд у міському транспорті.

Причому обов’язково має бути зазначена інформація про ініціаторів зміни тарифу. Подібною також є умова для закладів охорони здоров’я та закладів освіти і культури. При інформуванні про зміну тарифів на платні послуги в цих закладах оголошення про можливу зміну тарифів з обґрунтуванням мають розміщувати у приміщеннях поліклінік, лікарень і приміщеннях закладів освіти, культури відповідно.

Окрім порядку інформування населення про суспільно значущі рішення, у м. Черкаси існує ряд процедур оприлюднення про інші важливі події. Зокрема, про проведення гідравлічних випробувань, перхлорування

води, планове відключення електроенергії, поточний ремонт доріг, ремонт вуличного освітлення, проведення аукціонів на земельні ділянки, аукціони з продажу об’єктів комунальної власності, а також процедура повідомлення відділу комунікацій та зв’язків з громадськістю департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету про з аходи та надзвичайні ситуації. Кожна подібна процедура має свою специфіку і відмінності, залежно від галузі, де відбуваються зміни чи події.

Усю процедуру інформування громади про суспільно важливі рішення можна показати на прикладі оприлюднення проекту нового генерального плану міста. План повинен оприлюднюватися у такому порядку:

- за два тижні до оприлюднення регуляторного акта департамент, відповідальний за підготовку проекту регуляторного акта, організовує та проводить зустріч за участі представників осередків політичних партій, громадських організацій, комітетів самоорганізації населення, підприємців та громадськості (якщо проект рішення стосується їхньої діяльності) із залученням фахівців і презентацією проекту (відео, фото, слайди тощо);

- за тиждень до оприлюднення регуляторного акта про зміну тарифу — відповідальний за підготовку проекту регуляторного акта департамент, департамент забезпечення діяльності виконавчого комітету (відділ комунікацій та зв’язків з громадськістю) організовують прес -конференцію для ЗМІ із залученням фахівців і презентацією проекту (відео, фото, слайди тощо).

Регуляторний акт разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється в повному обсязі в газеті «Місто», на офіційному сайті Черкаської міської ради не пізніше 5 робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Протягом трьох тижнів від дати оприлюднення регуляторного акта відповідальний за підготовку проекту регуляторного акта департамент проводить зустрічі з жителями Черкас (громадські слухання) не менше 5 зустрічей у різних мікрорайонах міста.

Напередодні проведення таких слухань ініціатори беруть на себе зобов’язання розмістити інформацію про них у місцевих друкованих засобах масової інформації та на місцевих телерадіоканалах. Обираються чотири друковані видання з такого переліку: «Вечірні Черкаси», «Акцент», «Нова Доба», «Пресцентр», «Місто», «Антенна», «Нова Молодь Черкащини» та «Молодь Черкащини». Крім того, інформація розміщується на місцевих телерадіоканалах «Рось» і «ВІККА» (щонайменше 3 повтори на день протягом тижня на кожному телерадіоканалі). Координує розміщення відділ комунікацій та зв’язків з громадськістю департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету. Фінансування проводиться за рахунок ініціаторів змін чи прийняття рішень.

За день до розгляду проекту рішення про зміну тарифу виконавчим комітетом: відповідальний за підготовку проекту регуляторного акта департамент повідомляє відділ комунікацій та зв’язків з громадськістю департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету про дату розгляду проекту рішення виконавчим комітетом.

У день розгляду рішення виконкомом: відділ комунікацій та зв’язків з громадськістю департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету запрошує представників ЗМІ на засідання виконкому.

Протягом тижня із дня прийняття рішення відділ комунікацій та зв’язків з громадськістю департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету спільно з відповідальним за підготовку проекту регуляторного акта департаментом організовують та проводять прес -конференцію з метою доведення до відома жителів міста інформації про затвердження нових тарифів.

Оприлюднення прийнятого регуляторного акта відбувається в газеті «Місто» не пізніше як у 10-денний термін після його прийняття та підписання [239, c. 57].

Також маємо відзначити: у правовій системі України вагоме місце посідають підзаконні нормативно- правові акти, що набувають чинності лише

за допомогою інших підзаконних нормативно -правових актів. Зокрема, до когорти перших належать різноманітні положення, правила, інструкції, порядки тощо. Усі вони потребують свого затвердження (тобто набуття юридичної сили) відповідно указами глави держави, постановами уряду або наказами інших центральних органів виконавчої влади. У такому ж порядку вони втрачають чинність. Отже, залежно від порядку набуття чинності серед підзаконних нормативно - правових актів доцільно виділити самостійні (указ, постанова, наказ) та несамостійні (положення, правила, інструкція, порядок) [315, c. 25].