Нормативно -правові акти: поняття, риси та види
На всіх етапах розвитку української державності законодавство (у найширшому розумінні - як система нормативних актів) було важливим та
ефективним інструментом управління суспільством.
І в наш час правильне й адекватне відображення потреб життя, ефективність, повнота і своєчасність прийняття нормотворчих рішень є багато в чому визначальним фактором економічних, соціальних, політичних і духовних перетворень у країні [41, c.3] .
Головне призначення нормотворчості - адекватне відображення суспільних потреб шляхом встановлення нових правових норм, зміни і скасування застарілих. Проблема нормотворчої діяльності публічної влади визнається представниками юридичної науки і практики однією з найактуальніших серед правових проблем організації державної влади взагалі [186, c. 8-9].
Свідченням високої уваги до визначення природи законодавства є, зокрема, дискусії серед науковців і практиків щодо доцільності прийняття Закону України “Про нормативно -правові акти”, прийняття Верховною Радою України і ветування Президентом України проекту цього закону у 2010 р., підготовка нових проектів і їх обговорення. Ключове завдання різних законопроектів - юридичне закріплення системи та ієрархії нормативно - правових актів в Україні, а також вимог щодо порядку їх підготовки, прийняття та введення в дію. У Верховній Раді України вже декілька років знаходиться на ознайомленні законопроект «Про нормативно -правові акти» (реєстраційний номер 0922 від 12 грудня 2012 року; суб’єкт законодавчої ініціативи - народний депутат України Ю.Р. Мірошниченко) [311]. Відповідно до вказаного законопроекту нормативно -правовий акт - офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, який встановлює норми права для невизначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.
На сьогодні вказаний законопроект не відкликано, але й подальшого розгляду у Верховній Раді України він не здобув.
Слід зазначити, природа, ознаки і властивості нормативних правових актів досить широко досліджені в юридичній літературі [39, c. 25; 349, c. 21-
22; 388, с. 12; 439, с. 112]. Разом з тим питання визначення їх природи, зокрема, в світлі розкриття особливостей підзаконих актів, залишаються актуальними для правової теорії та практики, оскільки від їх вирішення залежить розвиток держави як правової і демократичної, важливими складовими якого є поділ і взаємодія публічної влади, її функціонування в межах власної компетенції, конституційність.
В.І. Гойман-Червонюк визначає нормативний правовий акт як письмовий офіційний документ встановленої форми, який спрямований на встановлення, зміну або скасування правових норм [70, с. 210]. С.А. Іванов виходить із того, що нормативний правовий акт є офіційним владним документом компетентного правотворчого органу, спрямованим на встановлення, зміну, скасування, затвердження правил поведінки загального характеру [141, с. 4]. А.Ф. Шебанов, відмічає: «Відмінність нормативно - правового акту від інших актів і документів полягає насамперед у його змісті, тому що ні в кого не викликає сумніву, що нормативно-правовий акт є нормативним саме тому, що він містить норми права...» [439, с. 579-580].
В цілому аналіз юридичної літератури дозволяє визначити нормативно- правовий акт як офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими суб’єктами нормотворчості, який встановлює, змінює чи скасовує норми права. Для нормативно-правового акта характерні такі специфічні ознаки:
1) правоутворююче призначення, нормативно-правовий акт оформлює встановлення, зміну чи скасування норм права;
2) нормативність - в нормативно-правовому акті знаходить закріплення набір певних правил поведінки в тій чи іншій сфері суспільних відносин, регульованих правом. Їх застосування розраховано на невизначену кількість випадків;
3) публічність - вплив держави та місцевого самоврядування як інституцій, відокремлених від суспільства, проте таких, що діють від імені і в інтересах суспільства, на формування системи законодавства;
4) загальнообов’язковість - здійснення правових приписів всіма
суб’єктами права, обумовлене їх захистом з боку держави і можливістю застосування заходів примусу до порушника норм, які вони містять;
5) формальна визначеність - чіткість і визначеність формулювань суб ’ єктивних прав і юридичних обов’язків, санкцій за їх порушення, документальний характер закріплення;
6) доступність - вільний доступ всіх суб’єктів права до отримання інформації про зміст нормативно-правового акта, заснований на визначеному порядку його оприлюднення, офіційного опублікування, що доповнюється зрозумілою мовою і формою викладу тексту нормативно-правових актів; в цілому структуру поняття “доступність права” можна розділити на “зовнішню” та “внутрішню” доступність - під “зовнішньою” доступністю слід розуміти можливість легко і швидко знайти потрібну юридичну норму, а під “внутрішньою” - можливість свідомо зрозуміти інформацію про правові вимоги, що знаходяться в правовій нормі [106, с.
6];7) легальність - правомірність виникнення та функціонування, зокрема:
- приймається суб’єктами нормотворчості в межах їх компетенції (в Україні такими суб’єктами є народ України, територіальна громада, Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства, інші органи і посадові особи державної влади та місцевого самоврядування , визначені Конституцією та законодавством України);
- встановлення особливої нормотворчої процедури, яка охоплює розробку, розгляд, обговорення проектів нормативних актів, їх прийняття та офіційне оприлюднення;
- ухвалюється у формі, визначеній Конституцією і законами для кожного виду нормативно -правового акта (наприклад, Верховна Рада України приймає закони, Президент України - укази, Кабінет Міністрів України - постанови тощо; однак ми вище вже вказували на наявність в правовій системі України такого недоліку як невизначеність форми прийняття нормативних і індивідуальних актів, що призводить до невизначеності
правового регулювання);
- наявність структури і певних реквізитів. Нормативно -правовий акт, як правило, складається з таких структурних елементів, як преамбула, розділи, глави, статті, пункти, підпункти статей. Назва акта вказує на орган, який його видав, вид акта, предмет регулювання. Наприкінці нормативно - правового акта розміщується дата і місце його прийняття, а також підпис відповідальної посадової особи;
- опрацювання з урахуванням правил нормотворчої техніки, яка передбачає використання особливої мови нормативного акта (юридичної термінології), прийомів і способів викладення норм права в статтях нормативних актів, юридичних конструкцій, юридичних фікцій, приміток тощо;
- обов’язкова державна реєстрація та облік. Державній реєстрації підлягають нормативно -правові акти, якщо в них є одна або більше норм, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно -правовий механізм їх реалізації; або мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно -правовий акт.
В Україні існує Єдиний державний реєстр нормативних актів, до якого включаються чинні закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів адміністративно - господарського управління та контролю, зареєстровані в Міністерстві юстиції, нормативні акти Національного банку, міжнародні договори України;
- опублікування в офіційних друкованих виданнях. В Україні до таких видань відносять «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної
Ради України», «Офіційний вісник Президента України», газети «Голос України» і «Урядовий кур’єр» [374, с. 219-220];
8) легітимність - визнання норми населенням через показник дотримання чи порушення її [150, с. 10];
9) ієрархічність - нормативно-правові акти права утворюють певну ієрархію за юридичною силою, розташовуються в порядку послідовного зменшення останньої [245, с. 10];
10) набувають загальнообов’язкової сили, змінюються та втрачають юридичну силу відповідно до спеціальної юридичної процедури;
11) системний характер, який виявляється у взаємозв’язках між нормативно-правовими актами [425, с. 11];
12) самодостатність, тобто можливість безпосередньо, без наявності будь-яких допоміжних механізмів застосовувати нормативно-правовий акт [96, с. 19; 235, с. 11].
Нормативно-правові акти домінують серед джерел права в країнах романо-германської правової сім’ї і відіграють важливу роль в країнах англо - американського права. В Україні нормативно-правовий акт відноситься до первинних, обов’язкових джерел права. Нормативно-правові акти покликані забезпечити ефективне правове регулювання у відповідних сферах суспільних відносин. Вони:
- диференційовані за видами субєктів, які їх видають;
- конкретизовані за видами суспільних відносин, які ними регулюються регулювання (предметом правового регулювання);
- складають ієрархічну систему, побудовану з урахуванням їхньої юридичної сили.
Поняття нормативно-правового акту знайшло закріплення в законодавчому акті, а саме в Порядку подання нормативно -правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації [266]. Відповідно до цього поняття нормативно- правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на
це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Напрацювання правової доктрини знайшли відображення в уже згадуваному проекті Закону України «Про нормативно -правові акти», зокрема, при розкритті видів нормативно-правових актів. Так, відповідно до статті 6 законопроекту видами нормативно-правових актів є закони та підзаконні нормативно-правові акти. При цьому вказується, що законами є:
1) Конституція України - Основний Закон України; 2) кодекси України; 3) закони України. Підзаконними нормативно -правовими актами є: 1) постанови Верховної Ради України; 2) укази Президента України; 3) постанови Кабінету Міністрів України; 4) накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, накази їх територіальних органів; 5) накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади, які відповідно до законодавства є суб’єктами нормотворення; 6) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 7) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 8) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим; 9) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій; 10) рішення місцевих референдумів; 11) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів; 12) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, районних, обласних рад.
Окремо вказується, що складовою частиною нормативно-правових актів можуть бути правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція, які мають однакову юридичну силу з нормативно-правовими актами, що їх затверджують .
Нормативно-правові акти можна класифікувати за різними критеріями, зокрема:
1) за юридичною силою - на закони (акти вищої юридичної сили, і підзаконні акти ( акти, видані на підставі закону);
2) за суб’єктами нормотворчості - на нормативні акти, прийняті народом, главою держави, органами законодавчої, виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та ін.;
3) за формою - на закони, укази, постанови, рішення, накази, розпорядження тощо;
4) за часом дії - на постійні (мають необмежену в часі дію) і тимчасові (діють певний період часу) акти;
5) за сферою дії - на акти, які поширюються на всю територію держави, і акти територіально обмеженої дії;
6) за колом осіб - на акти загальної дії, які поширюються на всіх суб’єктів права, акти спеціальної дії, що розраховані на певне коло осіб, які мають спеціальний статус, та акти виняткової дії, що встановлюють винятки із загальних правил для обмеженого кола осіб.
Кожен із цих критеріїв має враховуватися при визначенні загального порядку розробки, розгляду, прийняття та введення в дію нормативних актів й обумовлювати, за необхідності, винятки із загального правила.
1.1.3.
Еще по теме Нормативно -правові акти: поняття, риси та види:
- 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
- 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
- Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
- 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
- 1.2. Система адміністративних актів органів публічної адміністрації та місце в ній адміністративних актів органів прокуратури
- 1.4. Основні вимоги, що висуваються до адміністративних актів органів прокуратури
- 2.2 Адміністративні акти, які приймаються при здійсненні зовнішньоорганізаційної діяльності органами прокуратури
- 2.1. Правові основи системи підвищення кваліфікації прокурорів.
- 1.4. Правова характеристика принципів і процесуальних правовідносин з вирішення трудових спорів і конфліктів на сучасному етапі
- 2.1 Конституційно-правові засади концепції правової допомоги
- 1.3. Поняття засади гласності кримінального судочинства, її суть та значення
- Дослідження ісламського деліктного права в теоретико- правовій думці
- Нормативно -правові акти: поняття, риси та види
- Поняття та риси підзаконного акту
- Співвідношення підзаконних актів державної влади та місцевого самоврядування
- 1.1. Поняття санкцій у праві: підходи до визначення
- 1.3. Критерії класифікації та види санкцій
- 2.1. Санкція, право, обов’язок та юридична відповідальність: аспекти співвідношення
- 2.1. Місце галузей права у правовому регулюванні ринкових економічних відносин