<<
>>

§ 5. Зобов’язання держави у сфері прав людини

Правам людини кореспондують зобов’язання держави щодо не­втручання у сферу індивідуальної свободи, поваги до прав людини, їх забезпечення, захисту і сприяння реалізації. У межах правозахисного механізму ООН грунтовно розроблений та активно використовується принцип «належного сумління» при виконанні державою своїх зобов’язань у сфері прав людини, який слугує критерієм, що дозволяє визначити, чи вжила держава усіх можливих заходів для попереджен­ня порушень прав людини, захисту від таких порушень, покарання за них і належної компенсації постраждалим.

Зобов’язання держави щодо прав людини передбачено Конституцією України, згідно з якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Української держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення цих прав є головним обов ’язком держави (ст. З Основного Закону).

Для оцінювання ступеня виконання державою своїх зобов’язань у галузі прав людини традиційно використовується підхід, за яким кожне право тягне за собою три типи зобов’язань-.

зобов ’язання поважати права людини, що вимагає від державних органів та інших представників держави утримуватися від порушень прав людини;

зобов’язання захищати права людини, що передбачає обов’язок держави захистити носіїв прав людини від протиправного втручання третіх осіб в їх реалізацію і покарати правопорушників;

зобов ’язання забезпечувати здійснення прав людини, що вимагає від держави здійснювати активні дії з метою сприяння повній реаліза­ції прав людини, досягнення їх результату.

Оцінюючи додержання державою прав людини, Європейський суд з прав людини при тлумаченні і застосуванні положень Європейської конвенції та Протоколів до неї використовує доктрину негативних і позитивних зобов’язань держави. Загальною юридичною підставою зобов’язань держави в межах європейської системи захисту прав є ст.

1 «Зобов’язання поважати права людини» Європейської конвенції, в якій прямо зазначено, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їх юрисдикцією, передбачені нею права і свободи. Ця доктрина спира­ється на принцип верховенства права І передбачає, що фактично всі положення, які закладають європейські правозахисні стандарти, міс­тять подвійні, тобто негативні та позитивні, вимоги до держави сто­совно їх реалізації.

Позитивні зобов’язання вимагають активного втручання держа­ви в реалізацію прав людини, тоді як негативні - утримуватися від втручання. В першому випадку права людини порушуватимуться через відсутність дій з боку держави (зокрема, через пасивність органів державної влади, які не зробили всього, що розумно очікувалося від них для запобігання реальній та безпосередній загрозі правам, про яку вони знали чи повинні були знати), у другому - в результаті перешко­джання своїми діями чи непропорційного втручання в реалізацію прав людини.

У цілому позитивні зобов’язання держави зумовлюють її обов’язок вжити всіх прийнятних (розумних) і належних засобів для захисту прав людини. Такі засоби можуть бути юридичними (напри­клад, законодавче закріплення прав людини, встановлення юридичних вимог для здійснення певного роду діяльності або нормативна регла­ментація поведінки певних категорій осіб) чи практичними (зокрема, обов’язок держави вжити всіх практичних засобів щодо запобігання вбивству чи нанесенню тілесних ушкоджень особам, які перебувають під вартою, або запобігти самогубству засуджених). Серед позитивних зобов’язань держави виділяють не тільки матеріальні, а й процедур­ні (наприклад, проведення ефективного, оперативного і невідкладно­го розслідування випадків порушення прав людини незалежними компетентними особами).

Саме завдяки позитивним зобов’язанням держава повинна забез­печити «горизонтальну дію» прав людини: права людини мають ви­значати характер і зміст регулювання приватноправових відносин.

Контрольні запитання

1. Визначіть основні властивості права людини.

2. У чому полягають відмінності між різними поколіннями прав людини?

3. Надайте класифікацію прав людини за різними критеріями та охарактеризуйте співвідношення між їх окремими видами.

4. Визначіть види юридичних гарантій прав людини.

5. Розкрийте доктрину позитивних зобов’язань держави у сфе­рі прав людини.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 5. Зобов’язання держави у сфері прав людини:

  1. РОЗДІЛ 3 УГОДИ ПРО ПАРТНЕРСТВО І СПІВРОБІТНИЦТВО З НОВИМИ НЕЗАЛЕЖНИМИ ДЕРЖАВАМИ
  2. 3.1. Застосування міжнародних правових актів при реалізації прав і законних інтересів потерпілого
  3. Злочини у сфері нотаріальної діяльності: кримінально-правова характеристика
  4. 2.1. Об’єкти прав інтелектуальної власності за чинним законодавством України
  5. 2.3. Зміст правовідносин інтелектуальної власності
  6. 2.1. Правові основи системи підвищення кваліфікації прокурорів.
  7. 1.1. Форми захисту трудових прав працівників
  8. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
  9. 1.1. Ґенеза й сутність правового регулювання форм захисту трудових прав працівників
  10. 1.3. Поняття, зміст і значення форм захисту трудових прав працівників
  11. 3.1. Міжнародно-правові форми захисту трудових прав працівників
  12. 1.2 Міжнародно-правові зобов’язання України у сфері криміналізації незаконної міграції
  13. 3.1 Причини та умови вчинення злочинів, пов’язаних із незаконною міграцією
  14. 2.1 Конституційно-правові засади концепції правової допомоги
  15. Конституційне право людини і громадянина на правову допомогу та його реалізація за допомогою інституту адвокатури
  16. 3.2. Професійні таємниці та їх охорона у сфері кримінального судочинства
  17. 1.1. Поняття санкцій у праві: підходи до визначення
  18. 1.4. Санкція як засіб захисту та охорони суб’єктивних прав та юридичних обов’язків
  19. 2.1. Санкція, право, обов’язок та юридична відповідальність: аспекти співвідношення
  20. 2.1. Місце галузей права у правовому регулюванні ринкових економічних відносин