<<
>>

§ 3. Загальнонаукові методи пізнання держави і права

Загальний філософський підхід конкретизується передусім через загальнонаукові методи пізнання, до яких належать логічний, історич­ний та системний методи.

Логічний метод включає аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, ви­значення понять та їх класифікацію, сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного і под.

Аналіз - це уявне розчленування явища, яке вивчається, на складові частини і до­слідження кожної з них окремо. Натомість шляхом синтезу створюєть­ся єдина цілісна картина. За допомогою індукції забезпечується пере­хід від вивчення одиничних чинників до загальних положень і виснов­ків, а дедукція робить можливим перехід від найбільш загальних висновків до відносно конкретних. Так, процес дослідження від кон­кретного до абстрактного, коли вивчаються різні види юридичної від­повідальності (кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивіль­но-правова), дає змогу сформулювати загальне поняття юридичної відповідальності. Сформулювавши, наприклад, поняття форми держа­ви методом сходження від абстрактного до конкретного, можна перейти до аналізу її конкретних видів - форми правління, форми державного устрою, державного режиму.

На основі логічного методу формуються правові поняття, відбува­ються їх класифікація, поділ досліджуваних явищ на окремі види та підвиди. Цінність цього методу полягає у тому, що він дає можливість формулювати в коротких дефініціях усю різнобічність і багатство державно-правових явищ, позбавитися зайвого опису деталей і створює можливості для належного орієнтування у межах правової науки, за­конодавства, механізму правозастосовної діяльності.

Використовуючи історичний (хронологічний) метод, теорія дер­жави і права досліджує державу і право, правові інститути і процеси в тій послідовності, в якій вони виникали, розвивалися та змінювали­

ся одні одними. Це дозволяє конкретно уявити всі особливості різних правових і державних явищ.

Проте надмірна кількість описового ма­теріалу та історичних подробиць може ускладнити теоретичне вивчен­ня держави і права. Отже, матеріал, нагромаджений за допомогою хронологічного методу, підлягає логічному опрацюванню та впоряд­куванню. Історичний метод наочно засвідчує, що в суспільстві розви­ток іде від простого до складного. Стосовно науки про державу і пра­во це означає, що в усій сукупності державно-правових явищ і про­цесів необхідно в першу чергу виділити ті, які виникли раніше і є основою сучасних як більш складних.

Системний метод у правовій науці передбачає погляд на державу і право як на системи, що складаються з окремих елементів, кожен з яких виконує певну функцію, між якими існує взаємозв’язок (струк­тура), що зумовлює місце кожного елементу в цій системі. Кожна со­ціальна система є відкритою до зовнішнього впливу та складовою частиною системи більш високого порядку.

Завдання наукового дослідження з позицій системного методу по­лягає у тому, аби, наприклад, установити структуру певної правової системи, визначити функції кожного з її елементів, взаємозв’язки кожного елементу з іншими елементами тієї самої системи і більш загальною системою. Зокрема, законодавство розглядається як таке, що складається з галузей, котрі є елементами системи законодавства. Галузь законодавства як структурний елемент системи, у свою чергу, поділяється на більш дрібні структурні елементи - підгалузі та інсти­тути законодавства. Кожний державний орган вивчається як сполуче­ний з усіма іншими державними органами системними зв’язками, від місця того чи іншого органу в системі державного апарату залежать його функції і компетенція.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 3. Загальнонаукові методи пізнання держави і права:

  1. ВСТУП
  2. 3.2. Методика нагляду військового прокурора за додержанням законів при розслідуванні злочинів
  3. ВСТУП
  4. Методологічна основа дослідження та поняття підвищення кваліфікації прокурорів.
  5. ВСТУП
  6. ВСТУП
  7. ВСТУП
  8. ВСТУП
  9. ВСТУП
  10. Методологічні засади дослідження правоохоронної діяльності