<<
>>

§ 3. Загальна характеристика правових сімей

Романо-германська правова сім ’я сформувалася в континентальній Європі починаючи з ХІ-ХІІ ст. і набула значного поширення також у неєвропейських державах, які запозичили її основні риси.

До цієї сім’ї тяжіють правові системи багатьох латиноамериканських (Арген­тини, Бразилії, Мексики та ін.) і скандинавських країн (Швеції, Данії, Фінляндії та ін.), а також правові системи України та деяких інших пострадянських країн.

Спільними ознаками правових систем романо-германської сім’ї є такі:

1) їх формування на основі рецепції (запозичення) римського права-,

2) розуміння сутності права, що склалося завдяки дослідженню і викладанню римського та канонічного права в середньовічних євро­пейських університетах',

3) єдине розуміння норми права, яка розглядається як абстрактне і загальне правило поведінки;

4) нормативно-правовий акт (закон) як основне джерело права. Інші джерела права також визнаються, але мають менше значення;

5) поділ права на публічне і приватне, а також на галузі (конститу­ційне, цивільне, кримінальне, адміністративне та ін.);

6) поширеність кодифікації законодавства;

7) загальний понятійний фонд і термінологія, тобто подібність правових понять і категорій, які використовуються в кожній національ­ній правовій системі;

8) наявність загальних принципів права, на яких грунтується право­вий порядок (наприклад, заборона зловживання правом, заборона дискримінації).

Історія формування англо-американської правової сім ’їпочалася з ХІ-ХІП ст., коли в Англії виникло загальне право. Пізніше це право було запозичене США і деякими іншими державами світу. Зараз до цієї сім’ї поряд із правовою системою Англії та США входять більш ніж 50 країн Співдружності націй.

Спільними ознаками правових систем англо-американської сім’ї є такі:

1) відсутність значного впливу з боку римського і канонічного права, їх розвиток під впливом переважно внутрішніх чинників;

2) найбільший вплив на його розвиток справили юристи-практики, в першу чергу судді;

3) казуальний (менш абстрактний) характер правил, обумовлений тим, що більшість таких норм створювалися при розгляді судових справ і тому розраховані насамперед на вирішення конкретних спорів;

4) судовий прецедент і нормативно-правовий акт (статут) як основ­ні джерела права;

5) відсутність істотного значення поділу системи права на публіч­не і приватне, а також на галузі;

6) поділ права на статутне і прецедентне.

У свою чергу в пре­цедентному праві виокремлюється загальне право і право справедли­вості;

7) нехарактерність кодифікації;

8) особлива значущість змагальної судової процедури.

Сім 'я традиційного права охоплює правові системи, засновані на звичаєвому праві. Традиційна правова сім’я поділяється на два під­типиправових систем - держав Далекого Сходу і країн Африки.

Особливостями традиційних правових систем є:

1) звичай як основне джерело права. Упродовж багатьох століть підвалини правового регулювання цих країн становили норми звича­євого права, що базувалися на традиціях і моральних уявленнях;

2) негативне ставлення до законодавства. Таке джерело права, як законодавство, вважалося неприродним для суспільства явищем. Не­гативне ставлення до нього й дотепер має відчутні наслідки. У XX ст. після широкої рецепції західного права, значного поштовху в розвитку законодавства та кодифікації склалася ситуація, за якої значна частина населення ігнорує ці правила, а реальні суспільні відносини, як і рані­ше, регулюються на підставі традиційних норм;

3) ігнорування державних структур у процесі реалізації права. Визнання звичаєвого права та ігнорування законодавства спричинили особливості реалізації права. Упродовж століть дія звичаїв підтриму­валася за допомогою самокерованих суспільних структур і соціально­го тиску на правопорушників, без звернення до державних органів, зокрема до судів. Переважна більшість спорів і дотепер вирішується шляхом застосування процедур примирення за посередництвом ша­новних членів суспільства на основі норм звичаєвого права;

4) слабкий розвиток юридичної інфраструктури. Століттями ці країни не знали юридичної професії - суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів та ін., не існували системи юридичної науки та освіти.

У свою чергу релігійна правова сім’я об’єднує правові системи мусульманського, індуського, іудейського і канонічного права.

Характерними рисами релігійних правових систем є:

1) нерозривний зв ’язок із релігією.

Кожна правова система, що вхо­дить до цієї правової сім’ї, є частиною певної релігії - ісламу, індуїзму, іудаїзму, християнства. Норми права засновано на релігійних уявленнях і віруваннях, унаслідок чого правові та релігійні норми тісно перепле­тені, а часто й збігаються;

2) розгляд права як божественного відкриття, а не як наслідку раціональної діяльності людини і держави. У такому разі завдання людини зводиться насамперед до правильного усвідомлення і тлума­чення божественних норм;

3) визнання соціальної цінності права. В усіх релігіях присутня ідея богоугодного характеру права і воно визнається необхідним елементом справедливого суспільного устрою;

4) персональний характер дії права. Це означає, що засноване на релігії право поширює свою дію не на певну територію, а персональ­но - на членів релігійної громади. Тому релігійні правові системи стосуються насамперед осіб, які сповідують певну релігію, незалежно від того, де територіально вони проживають;

5) невизнання принципу формальної рівності. Зазначені релігії не­рідко наділяють людину різним правовим статусом - правами та обов’язками залежно від віднесення до певної групи, відокремленої за різними критеріями (статевим, етнічним, релігійним або соціальним).

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 3. Загальна характеристика правових сімей:

  1. Стаття 14. Визначення понять
  2. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  3. ЄВРОПЕЙСЬКІ УГОДИ З КРАЇНАМИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ
  4. Зарубіжний досвід регламентації та застосування кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво
  5. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  6. Принципи реалізації державної виконавчої влади у галузі сільського господарства
  7. 3.1. Загальна характеристика складів адміністративних деліктів у галузі сільського господарства
  8. Злочини у сфері нотаріальної діяльності: кримінально-правова характеристика
  9. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  10. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  11. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  12. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  13. 3.2 Особа злочинця, який вчиняє незаконне переправлення осіб через державний кордон України
  14. 3.3 Заходи запобігання незаконній міграції
  15. Методологія дослідження інституту адвокатури в процесі реалізації конституційного права на правову допомогу
  16. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
  17. Формування списків присяжних у різних правових системах та Україні: критерії та суб’єкти відбору.