<<
>>

§ 6. Юридична відповідальність і державно- правовий примус

Сутність примушування полягає у фізичному та/або психічному впливі на волевиявлення суб’єкта з.метою його зміни та переорієнтації суб’єкта на інші зразки поведінки. В демократичній, правовій державі легітимація державного примусу забезпечується визнанням суспільством його необхідності для захисту свободи й утвердження справедливості; право при цьому виступає критерієм обґрунтованості його застосування.

Саме воно має визначати необхідні та достатні способи і засоби держав­ного примусу, враховуючи вимоги забезпечення прав людини. Єдиною формою легітимного примусу в умовах правової держави виступає державно-правовий примус, спрямований на забезпечення безумовної реалізації всіма суб’єктами права вимог правових принципів і норм.

Державно-правовий примус - це регламентований нормами права вплив, який справляється уповноваженими органами державної влади шляхам використання юридичних засобів обмеження прав і свобод суб єк- тів з метою безумовного виконання ними вимог норм і принципів права.

Державно-правовий примус характеризується такими ознаками:

1) здійснюється суб ’єктами, уповноваженими державою (орга­нами міліції (поліції), прокуратури, державної виконавчої служби, податкової, митної служби та ін.);

2) його соціальним призначенням є захист інтересів громадян, суспільства і держави; примус має гармонійно поєднуватися з такими методами, як переконання, стимулювання та заохочення правомірної поведінки;

3) сприяє реалізації норм права шляхом застосування фізичного впливу у разі відмови особи від їх добровільного виконання;

4) здійснюється у правовій формі, в межах повноважень суб’єкта та за визначеною процедурою, встановлених законодавством. У сис­темі права існують окремі галузі, призначення яких - встановити по­рядок, процедуру реалізації правових санкцій (наприклад, криміналь­не процесуальне право). Процесуальний порядок не тільки унормовує застосування примусових заходів, а й уможливлює контроль над ними та можливість їх оскарження.

Завдяки можливості застосування державно-правового примусу забезпечується ефективність-.

а) заходів запобіжного впливу, які мають на меті попередження пра­вопорушень або надзвичайних подій, коли існує ймовірність заподіяння суспільству істотної шкоди. Прикладами превентивних заходів можуть бути реквізиція транспорту для боротьби зі стихійним лихом, догляд авіапасажирів та їх речей, адміністративний нагляд за особами, звільне­ними з місць позбавлення волі, оголошення карантину під час епідемій;

б) заходів припинення правопорушень. На відміну від заходів по­передження, вони застосовуються лише за наявності незакінчених і закінчених правопорушень. Такими заходами є вилучення холодної і вогнепальної зброї при відсутності дозволу на володіння нею; затри­мання осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, арешт тощо;

в) заходів правового захисту (правовідновних заходів). Вони застосо­вуються до суб’єкта, який не виконав свої обов’язки, з метою відновлення правового становища особи, права якої порушено. Наприклад, заходами захисту є примусове вилучення майна із чужого незаконного володіння (віндикація), примусове стягнення боргу, позбавлення батьківських прав;

г) заходів юридичної відповідальності, які застосовуються за вчи­нені правопорушення.

Контрольні запитання

1. Назвіть ознаки юридичної відповідальності.

2. Поясніть зміст поняття «підстави юридичної відповідальності».

3. Які підстави виключають настання юридичної відповідаль­ності?

4. Проаналізуйте цілі та функції юридичної відповідальності.

5. Визначіть зміст принципів юридичної відповідальності.

6. Як співвідносяться поняття «юридична відповідальність»

і «державно-правовий примус»?

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 6. Юридична відповідальність і державно- правовий примус:

  1. 1.1. Правовий захист особи, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення
  2. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  3. Адміністративно-юрисдикційні повноваження державних сільськогосподарських інспекцій
  4. 3.3. Адміністративна відповідальність посадових та службових осіб органів державної влади як засіб забезпечення паритетності суб’єктів адміністративних правовідносин в аграрному секторі економіки
  5. 3.1. Поняття та види юридичних засобів захисту
  6. 1.2.1. Дисциплінарна відповідальність суддів – вид юридичної відповідальності.
  7. 1.2.2. Особливості дисциплінарної відповідальності суддів.
  8. 2.1. Підстава притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності
  9. 1.2. Історико-правовий аналіз вітчизняного регулювання трудових спорів і конфліктів
  10. 4.3. Правова характеристика мирних способів вирішення колективних трудових розбіжностей
  11. 1.3 Давність за кримінальним законодавством окремих зарубіжних країн
  12. 1.3 Соціальна обґрунтованість кримінальної відповідальності за незаконну міграцію
  13. 1.4 Кримінальна відповідальність за незаконну міграцію у законодавстві інших держав
  14. Незалежність адвокатури як основна гарантія її діяльності
  15. 3.5 Особливості правової охорони у кримінальному процесі (недопущення широкого розголошення) таємниць слідства та судочинства
  16. Співвідношення підзаконних актів державної влади та місцевого самоврядування
  17. 1.2. Санкція у структурі правової норми
  18. 1.4. Санкція як засіб захисту та охорони суб’єктивних прав та юридичних обов’язків