<<
>>

§ 1. Юридична наука: загальна характеристика

Наука - це форма інтелектуальної діяльності людини, яка спря­мована на отримання істинних (достовірних) знань про світ (природу, суспільство, мислення), відкриття закономірностей світу та перед­бачення тенденцій його розвитку.

Основою цієї діяльності є збирання фактів, їх систематизація, ана­ліз і на цій основі синтез (створення) нових знань про досліджувані явища. Будь-якій науці притаманні такі функції: 1) пізнання і пояснен­ня явищ навколишнього світу; 2) прогнозування розвитку природних і суспільних процесів; 3) допомога практиці.

Усі науки поділяються на технічні (ті, що вивчають техніку та явища, важливі для її розвитку), природничі (ті, що вивчають природ­ні явища і процеси) та суспільні (ті, що вивчають людину, відносини між людьми та їх утвореннями, суспільство в цілому). Серед суспіль­них наук чільне місце посідає юридична наука (юриспруденція), яка спрямована на здобування, узагальнення, систематизацію і викорис­тання знань про державу і право.

Суспільні науки мають низку особливостей, що відрізняють їх від інших сфер наукових знань.

Процес пізнання в суспільних науках відбувається в особливій пізнавальній ситуації: суб 'єкт осмислює суспільну дійсність, части­ною якої він одночасно виступає. Дослідження суспільних явищ не тільки включає виявлення певних реально існуючих показників, а й містить певний елемент оцінювання соціальних інститутів на основі світогляду дослідника, його переконань і життєвих позицій, що зна­чною мірою впливає на результати наукового пошуку.

Наприклад, жоден науковець не заперечуватиме, що державі при­таманна наявність території, населення, апарату влади. Однак при цьому ставлення вчених до феномену держави, її суспільного при­значення може бути вельми неоднозначним. Тому, наприклад, для голландського юриста Туго Гроція держава є «досконалим союзом вільних людей», а для німецького філософа Карла Маркса - «формою, в якій індивіди, що належать до панівного класу, здійснюють свої загальні інтереси».

На спрямованість і висновки суспільних наук значною мірою впливає соціально-історичний контекст, в якому здійснюється до­слідження. Наприклад, якщо для давньоримського юриста думка про те, що людина може бути рабом іншої людини, є цілком природною, то для сучасного правника інститут рабства є абсолютно неприйнят­ним, таким, що не відповідає людській сутності й уявленням про права людини.

У суспільних науках обмеженим є використання експерименту, спрямованого на практичну перевірку наукових гіпотез та висновків, що вважається важливим елементом істинності наукового дослі­дження. Це пояснюється складністю соціального експериментуван­ня, оскільки важко побудувати експериментальну модель, яка б ві­дображала реальні суспільні умови, ураховувала всі необхідні чин­ники, що впливають на розвиток соціальних інститутів. Тому сус­пільствознавці часто вимушені спиратися не стільки на експери­ментальні дані, скільки на відомості, отримані в результаті вивчен­ня схожих подій історичного минулого або досвіду інших країн. Попри наведене розвиток електронної техніки, поява нових техно­логій дозволяють сьогодні розширити можливості моделювання різних соціальних ситуацій і через це спростити проведення екс­периментів.

Специфіка суспільних наук виражається й у характері прогнозів, які даними науками формулюються. Ці прогнози мають загальний характер, що пояснюється згаданими обмеженнями у перевірці на практиці наукових висновків, складністю передбачення процесів, в яких бере участь людина, котра має власні інтереси, багатоваріант- ністю розвитку різних суспільних явищ та процесів тощо. Наприклад, нинішній рівень суспільних наук дає змогу спрогнозувати, що у світі продовжуватиметься збільшення кількості країн із демократичним режимом, однак конкретні складові цього процесу - шляхи, особли­вості та часові параметри демократизації тих чи інших країн - є менш прогнозованими.

Юриспруденціїпритаманна низка ознак, які дозволяють зробити висновок про її науковий характер.

До них належать такі.

По-перше, юридична наука має власний об ’єкт і предмет дослі­дження. Поняттям об’єкта охоплюються явища і процеси, пізнання яких здійснюється людиною. Для юридичної науки головним об’єктом дослідження є такі суспільні явища, як держава і право, котрі одно­часно, але з інших сторін вивчаються філософією, соціологією, полі­тологією, культурологією, історією тощо. Предмет юридичної науки становлять закономірності виникнення, розвитку та функціонування державних і правових явищ та процесів, їх окремих сторін та виявів, які разом утворюють юридичну дійсність. Предмет кожної науки є уні­кальним, він визначає її самостійність та своєрідність - те, чим вона відрізняється від інших наук.

По-друге, юридична наука має власну методологію, тобто сукуп­ність прийомів, способів та принципів, за допомогою яких досліджу­ються держава і право, використання котрих сприяє формуванню до­стовірних знань. Методологія правової науки має свої особливості та структуру, включає певний перелік конкретних методів, спрямованих на найбільш адекватне відображення специфіки юридичної реальності.

По-третє, юриспруденція має власну наукову термінологію, тоб­то систему слів і словосполучень, за допомогою яких вивчаються право і держава. Юридична наука на кожному етапі свого формуван­ня відображає структуровану за посередництвом понятійного апара­ту певну наукову картину юридичного світу, яка постійно змінюєть­ся внаслідок розвитку суспільства, уточнюється в міру ускладнення правової дійсності, спеціалізації та професіоналізації юридичної практики.

Тому правознавство в цілому, а також окремі складові його системи - теоретичні, історичні, галузеві І міжгалузеві, прикладні юридичні науки та науки, що досліджують міжнародне право, - не можуть бути сталим утворенням. Диференціація суспільних відносин, розвиток науки і тех­ніки приводять до виникнення нових сфер знань про державу і право як теоретико-прикладного характеру (антропологія права, економічний аналіз права, юридична конфліктологія та ін.), так і безпосередньо прак­тичного спрямування (наука інформаційного чи космічного права).

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 1. Юридична наука: загальна характеристика:

  1. 2.1. Поняття та сутність організації роботи місцевих загальних судів
  2. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  3. 1.2. Кримінальна процесуальна характеристика потерпілого на стадії досудового розслідування
  4. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  5. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  6. 3.1. Загальна характеристика складів адміністративних деліктів у галузі сільського господарства
  7. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  8. Злочини у сфері нотаріальної діяльності: кримінально-правова характеристика
  9. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  10. 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
  11. Характеристика систем безперервного навчання прокурорів у зарубіжних країнах.
  12. 2.1. Поняття та сутність організації роботи місцевих загальних судів
  13. 1.4. Правова характеристика принципів і процесуальних правовідносин з вирішення трудових спорів і конфліктів на сучасному етапі
  14. 2.4. Правова характеристика і шляхи превенції трудових спорів з питань припинення трудового договору
  15. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ