Висновки до розділу 1

Отже, з’ясувавши поняття, ознаки, системно-структурні зв’язки санкції з іншими елементами норми права, критерії класифікації та види санкцій, їх місце і роль у механізмі захисту та охорони суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, ми можемо сформулювати певні висновки.

1. Виходячи із сучасних трансформаційних процесів, що відбуваються в державі, і які спрямовані на визнання людини найвищою соціальною цінністю, у сучасній юридичній літературі останнім часом з’являються визначення санкцій у вузькому та широкому розумінні.

Проведений аналіз підходів до розуміння санкції у вузькому розумінні дозволяє визначити природу санкції як багатозначного, збирального поняття, що виражає всі форми негативного відношення суспільства до порушників правової норми. З цієї точки зору під терміном “санкція” в юридичній літературі прийнято розуміти: а) дозвіл на будь-які дії з боку особи, що наділена відповідною компетенцією (у такому випадку без санкції є юридично неможливим вчинення відповідних дій, наприклад, обшуку); б) заходи юридичної відповідальності (стягнення матеріальної шкоди, пені, штрафу, позбавлення волі тощо); в) заходи попереджувального впливу (привід, арешт майна, знесення самовільно збудованих споруд і т.ін.); г) заходи захисту (поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, стягнення аліментів і т.ін.); д) несприятливі наслідки, що настають в результаті неправомірної поведінки самого суб’єкта (позбавлення прав, ліцензій тощо).

У широкому розумінні в юридичній літературі виділяється спеціальний різновид санкцій – заохочувальні санкції (позитивні), під якими ми розуміємо не лише вказівку у законодавстві на негативний результат – покарання, відповідальність, але й на інші наслідки, які можуть виражатися у заохоченнях, у стимулюванні правомірної поведінки суб’єктів правовідносин.

2. Структурний поділ правової норми на три елементи (гіпотеза, диспозиція, санкція) зумовлений призначенням правових норм встановлювати порядок, загальнообов’язковий для органів держави, громадян і організацій.

3. Виходячи з проведеного аналізу видів санкцій у праві нами пропонується власна класифікація правових санкцій:

I. Залежно від характеру заходів впливу та органів, що їх застосовують, санкції поділяють на: 1) конституційно-правові$ 2) кримінально-правові; 3) адміністративно-правові; 4) дисциплінарно-правові; 5) цивільно-правові (майнові).

II. За функціональним призначенням в механізмі правового регулювання санкції правових норм поділяються на: 1) регулятивні; 2) охоронні; 3) санкції нікчемності; 4) заохочувальні (або стимулюючі).

III. Залежно від ступеня визначеності є санкції: 1) абсолютно-визначені; 2) відносно-визначені; 3) альтернативні.

IV. За способом охорони правопорядку розрізняють санкції: 1) правопоновлюючі; 2) штрафні; 3) каральні.

V. Санкції в сфері економіки та господарювання: 1) організаційні: а) вертикальні; б) горизонтальні; 2) залежно від видів заходів: а) адміністративно-господарські; б) оперативно-господарські (економічні); 3) залежно від закріплення і визначення санкцій: а) договірні; б) законодавчі.

На наш погляд, представлена класифікація досить змістовно виражає систему існуючих правових санкцій, що охоплюють різноманітні сфери діяльності.

4. Санкція забезпечує поведінку суб’єктів права як позитивним, так і негативним способами, виступаючи при цьому і засобом охорони, і засобом захисту суб’єктивних прав. Серед характеристик терміна „охорона суб’єктивних прав” автор виділяє: 1) може існувати поза межами правовідносин: у вигляді санкції правової норми, що встановлюється, гарантується та охороняється державою; шляхом здійснення відповідних попереджувальних заходів; шляхом профілактичних заходів як держави, так і суспільства (громадянина); 2) виникає у результаті здійснення охоронних норм права і може супроводжуватися відповідною юрисдикційною діяльністю державних органів (застосування правових санкцій до правопорушника).

Щодо трактування терміна „захист суб’єктивних прав”, то він переважно містить, на наш погляд, такі особливості: 1) виникає з моменту порушення суб’єктивних прав, що охороняються державою, і спрямований на виконання обов’язку щодо суб’єкта, права якого порушені; 2) існує в межах відповідних правовідносин, пов’язаних із захистом порушеного права і покладання на винну сторону заходів юридичної відповідальності, передбачених санкцією правової норми; 3) захист суб’єктивних прав може здійснюватися громадянами в процесі реалізації права у формі виконання, використання та дотримання.