<<
>>

§ 3. Виникнення права

В умовах ускладнення економічних відносин, поділу праці, ви­никнення приватної власності, товарного виробництва й обігу моно- норми первісної общини поступово втрачають свою ефективність.

Диференціація суспільства, його поділ на соціальні групи з нерівним майновим і соціальним станом, неоднорідними інтересами посилюва­ли суперечності і породжували конфлікти, вирішити які за допомогою існуючих правил стає неможливим.

Водночас відбувається еволюція свідомості. У людей формуються здібності розрізняти характер норм, усвідомлювати необхідність регу­лювання поведінки для розмежування інтересів, захисту своїх прав та інтересів.

Протистояння общин перешкоджало їх подальшому розвитку і по­требувало більш ефективних нормативних регуляторів, здатних при­пинити (пом’якшити) його і забезпечити мирні сусідські взаємовідно­сини. Потреба в уніфікації порядку серед людей, що проживають на спільній території, обумовлювала необхідність в універсальних, загальнообов’язкових нормах.

Спочатку ці правила поведінки існували в усній формі, у подаль­шому вони закріплюються у письмових джерелах. Перші письмові джерела права з’явилися приблизно в ІІІ-ІІ тис. до н. е. в Месопотамії, Єгипті, Індії у формі агрокалендарів та інших спеціальних правил організації процесу праці та поділу її результатів.

Розрізняють такі шляхи формування права.

1. Перетворення звичаїв, що склалися в первісній общині, на правові звичаї. Держава неоднаково ставиться до різних звичаїв: вона санкціонує тільки ті з них, які узгоджуються з її рішеннями, загальни­ми засадами життєдіяльності суспільства. Водночас з’являються такі норми, які закріплювали станові привілеї, порядок розподілу благ та обов’язків. Частина правових звичаїв втілюється в письмову форму, що надає додаткових гарантій їх додержання. На основі правових зви­чаїв складається звичаєве право.

2. Створення судовими органами правових норм. Суб’єкти, які здійснювали судові функції (жерці, правителі та ін.), підтверджували своїми рішеннями існуючі правила, а також створювали нові правила вирішення конкретних справ. Ці правила набували нормативного ха­рактеру, а відповідні рішення ставали обов’язковими при розгляді

аналогічних справ у майбутньому. Так, рішення преторів та інших магістратів у Давньому Римі вважалися обов’язковими зразками при розгляді аналогічних справ, унаслідок чого склалася система претор­ського права.

3. Створення правил поведінки актами державної влади. Нові проблеми, що постали перед суспільством, вимагали виправлення та уточнення існуючих правил, а також розроблення нових правил, що покладається на державну владу. Вони закріплюються в письмових документах, які приймаються органами державної влади й офіційно оприлюднюються.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 3. Виникнення права:

  1. Стаття 89. Виникнення права податкової застави
  2. Стаття 398. Виникнення права володіння
  3. Стаття 407. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
  4. Стаття 413. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови
  5. Стаття 550. Підстави виникнення права на неустойку
  6. Стаття 585. Момент виникнення права застави
  7. Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові
  8. Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини
  9. Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку
  10. Стаття 125. Виникнення права на земельну ділянку
  11. Стаття 13. Виникнення права приватної власності на ліси
  12. 2.1. Об’єкти прав інтелектуальної власності за чинним законодавством України
  13. 1.1. Ґенеза й сутність правового регулювання форм захисту трудових прав працівників
  14. 2.1 Конституційно-правові засади концепції правової допомоги
  15. 2.1. Санкція, право, обов’язок та юридична відповідальність: аспекти співвідношення
  16. 2.3. Умови правомірності застосування санкцій у процесі реалізації юридичної відповідальності
  17. ІІІ. Форми права власності на землю в Україні.
  18. НАБУТТЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ.