<<
>>

§ 2. Типологія держав

Типологія держав - це класифікація держав на групи (типи) за характерними ознаками, найбільш значущими рисами та особливос­тями.

Класифікація держав постійно була предметом уваги науковців.

За різними критеріями її намагалися здійснити видатні давньогрецькі мислителі Арістотель та Полібій. Так, Арістотель запропонував поді­ляти держави залежно від кількості людей, що здійснюють владу,

на правління одного, правління небагатьох та правління більшості, а також від цілей, які ставлять перед собою держави, -на правильні, де ставиться мета досягти загального блага, і неправильні,в яких до­сягаються лише приватні цілі.

Класова структура стала критерієм типології держав, яка проводи­лася в межах формаційної теорії. В основі кожної формації лежить певний спосіб виробництва, що визначається панівною формою влас­ності. Згідно з цим критерієм державність розпочинається з рабовлас­ницької держави (давні Єгипет, Месопотамія, Греція, Рим). Зі зміною формації відбувається перехід до феодального типу держави. Уна­слідок політичної революції, яка здійснюється під гаслами свободи та рівності, виникають капіталістичний спосіб виробництва та відпо­відний йому буржуазний тип держави.

Подібною до цієї класифікації, але з дещо іншими акцентами, є типологія держави залежно від пріоритетної сфери виробництва на доіндустріальні, в основі яких лежить економіка сільського госпо­дарства, індустріальні, засновані на промисловому виробництві това­рів, та постіндустріальні, де основним виробничим продуктом стають послуги, серед яких особливого значення набувають знання та інфор­мація. Інформація в такому типі держави істотно впливає на характер та зміст усіх інших суспільних відносин, усе більшого поширення набувають інформаційні технології. Прикладом є прийнятий нещо­давно у Фінляндії закон, який надає кожному громадянинові можли­вість розмістити на веб-сторінці парламенту підготовлений ним зако­нопроект, який у разі підтримки протягом шести місяців не менш ніж 50 тисяч осіб включається до порядку денного роботи парламенту.

Крім того, поширення набув цивілізаційний підхід до типології держави.

У його основу покладається певна цивілізація, яка є своєрід­ною самоідентифікацією культури, характеризується особливостями релігії, традицій, менталітету та інших культурологічних ознак. Від­повідно держави поділяються на типи, які несуть на собі відбитки цивілізацій (західної, православної, ісламської, індійської, китайської, японської та ін.). З урахуванням особливостей розвитку того чи іншо­го типу держави можна виділити його певні моделі. Наприклад, за­хідна цивілізація охоплює моделі античної, середньовічної держав, а також держави модерну (Нового часу) та постмодерну.

Якщо у загальному цивілізаційному критерії акцентували увагу на ролі релігії, то можна виділити такі моделі держави, як світська, в якій

релігія відокремлена від публічної сфери, теократична, яка заснована на пріоритеті релігії перед державою (Ісламська Республіка Іран, Са­удівська Аравія, Пакистан та деякі інші), та клерикальна, в якій певна релігія визнається державною і має привілеї порівняно з іншими (Ве­лика Британія, Греція, Швеція тощо).

Традиційним є поділ держав залежно від їх політичних режимів на ліберальні, демократичні, авторитарні, диктаторські. Крім того, у XX ст. спостерігається поступовий перехід від ліберального до со­ціально орієнтованого типу державності, представленого соціальною правовою державою і «державою добробуту».

Основні положення теорії соціальної держави і «держави добро­буту» є подібними: втручання в регулювання економічних відносин при збереженні ринкових механізмів; визначення соціальної справед­ливості і субсидіарносгі як основи діяльності держави в соціальній сфері; забезпечення рівності можливостей; визнання надкласової сутності держави; боротьба з безробіттям та створення умов для най­більш повної зайнятості населення.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 2. Типологія держав:

  1. Зарубіжний досвід регламентації та застосування кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво
  2. 2.1. Об’єкт злочину «фіктивне підприємництво»
  3. 2.2. Система суб’єктів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві України
  4. Характеристика особистості злочинця у сфері нотаріальної діяльності
  5. 2.1. Правовий аналіз видів трудових спорів, конфліктів та критеріїв їх класифікації
  6. 3.2 Особа злочинця, який вчиняє незаконне переправлення осіб через державний кордон України
  7. Методологія дослідження інституту адвокатури в процесі реалізації конституційного права на правову допомогу
  8. Взаємовідносини адвокатури та держави в процесі надання кваліфікованої правової допомоги
  9. Дослідження ісламського деліктного права в теоретико- правовій думці
  10. 3.1. Основні джерела ісламського деліктного права в ісламських державах
  11. Список використаних джерел
  12. Стаття 7. Застосування ризик-орієнтованого підходу