<<
>>

§ 1. Теорія держави і права в системі юридичних наук

Теорія держави і права входить до системи юридичних наук, яка побудована за предметом дослідження і включає такі групи.

1. Теоретичні юридичні науки, які розкривають сутність, загальні закономірності та тенденції виникнення, розвитку та функціонування юридичної дійсності, розробляють фундаментальні юридичні поняття та категорії (теорія держави і права, історія вчень про державу і пра­во, порівняльне правознавство; до них тяжіють міждисциплінарні дослідження юридичної дійсності: філософія права, соціологія права, юридична логіка та ін.).

2. Історичні юридичні науки, які розкривають закономірності державного і правового розвитку окремих країн світу (історія держа­ви і права України, історія держави і права зарубіжних країн).

3. Галузеві юридичні науки,що досліджують відповідні галузі права, особливості їх предмета та методу правового регулювання, юридичні джерела, зміст та характер правових норм, а також шляхи вдосконалення цих галузей (науки конституційного права, адміністра­тивного права, цивільного права, цивільного процесу, сімейного права, кримінального права, кримінального процесу та ін.). До них тяжіють міжгалузеві юридичні науки, які виникають на стику різних галузевих наук та мають комплексний характер (науки господарського права, екологічного права тощо).

4. Прикладні юридичні науки, які досліджують питання, важливі для юридичної практики, спираючись при цьому на висновки та по­ложення неюридичних наук, зокрема статистики, хімії, медицини

(кримінологія, криміналістика, правова статистика, судова бухгал­терія, судова медицина і психіатрія та ін.).

5. Науки міжнародного права, що включають міжнародне публіч­не право, у т. ч. європейське право (досліджує систему правових норм та принципів взаємодії між державами й іншими суб’єктами міжна­родного спілкування) та міжнародне приватне право (вивчає систему норм, які регулюють відносини між фізичними та юридичними осо­бами, що належать до різних країн (правопорядків)).

Як фундаментальна, методологічна, узагальнююча наука теорія держави і права посідає провідне місце в юриспруденції. У своїх до­слідженнях теорія держави і права спирається на досягнення інших юридичних дисциплін, систематизує та синтезує їх висновки з метою більш глибоких загальнотеоретичних узагальнень, які використову­ються цими науками. Таким чином, між теорією держави і права та іншими юридичними науками існують двосторонні зв ’язки.

Теорія держави і права тісно взаємодіє з іншими теоретичними юридичними науками. Особливість співвідношення теорії держави і права з історією вчень про державу і право полягає у тому, що остан­ня відтворює історичний процес накопичення теоретичних знань про державу і право. Теорія держави і права з урахуванням напрацювань історії вчень про державу і право формулює сучасні уявлення про основні юридичні категорії і закономірності (зокрема, про право, закон, правовідносини, державу та ін.). По суті, історія вчень про державу і право виступає історичною складовою теорії держави і права.

Глибокі зв’язки існують між теорію держави і права та порівняльним правознавством, яке донедавна розглядалося як один із напрямів у її складі. На сьогодні ці науки мають багато спільного в цілях та напрямах досліджень. Аналізуючи в порівняльному аспекті правові системи різних країн світу, учені-компаративісти акумулюють теоретико-прикладний матеріал, який активно використовується теорією держави і права для визначення загальних закономірностей та тенденцій функціонування і розвитку юридичної дійсності. У свою чергу, порівняльне правознав­ство активно використовує у своїх дослідженнях розроблений теорією держави і права понятійний апарат (зокрема, поняття «право», «правова система», «норма права», «правова традиція», «наступність у праві», «правова культура» та ін.), а також її методологічний інструментарій.

Взаємозв’язок теорії держави і права та історичних юридичних наук виявляється, з одного боку, у тому, що глибоке вивчення й уза- 23

гальнення історичного матеріалу є необхідними для більш повного і всебічного дослідження загальнотеоретичних юридичних проблем та визначення закономірностей і тенденцій виникнення та історичного розвитку держави і права.

З другого боку, історія держави і права в про­цесі пізнання історичних явищ та подій спирається на висновки й уза­гальнення, опрацьовані теорією держави і права, зокрема на ті, що стосуються форм правління та форм державного устрою, державного режиму, системи права, джерел права, рецепції права та ін.

Відмінність теорії держави і права від історичних юридичних наук виявляється в тому, що останні вивчають процес історичного розвитку юридичної дійсності конкретних країн у хронологічному порядку, спираючись переважно на історичний метод дослідження. Теорія дер­жави і права досліджує свій предмет в узагальнено-теоретичному вигляді та спирається передусім на логічні методи і прийоми.

Теорія держави і права виступає теоретико-методологічною осно­вою для групи галузевих юридичних наук. Відносно кожної з галузевих дисциплін теорія держави і права виконує роль узагальнюючої науки, що синтезує конкретний юридичний матеріал. Вона забезпечує впо­рядкування та систематизацію всіх знань про державу і право, усієї здобутої галузевими юридичними науками інформації, сприяє вироб­ленню єдиного підходу до аналізу юридичних явищ. Інтеграційний та методологічний характер загальної теорії держави і права стосовно галузевих юридичних дисциплін виявляється в такому.

По-перше, на відміну від галузевих юридичних наук, які докладно вивчають лише окремі складові частини, сторони правового життя, теорія держави і права має своїм об’єктом дослідження всю «синтезо­вану» юридичну реальність.

По-друге, теорія держави і права виробляє загальні для всіх галузе­вих юридичних дисциплін методи наукового пізнання, які використову­ються ними та конкретизуються у галузевих методах і методиках.

По-третє, теорія держави і права створює загальні для всіх юридич­них наук поняття та категорії, які виступають основою для форму­вання галузевими юридичними дисциплінами власного спеціального понятійного апарату. Наприклад, на підставі загальнотеоретичного поняття «правовідносини» формуються спеціальні наукові поняття кримінальних, цивільних, адміністративних, трудових та інших право­відносин, а також уточнюються їх склад, підстави виникнення, зміни та припинення.

Теорія держави і права має з галузевими юридичними науками й зворотні зв 'язки.

Вона спирається на величезний емпіричний мате­ріал, наїромаджений галузевими науками; узагальнює, оцінює та ін­терпретує їх дані. Крім того, теорія держави і права сприяє перене­сенню досвіду однієї юридичної науки до інших. Так, поняття юридич­ної особи було сформульоване наукою цивільного права, потім пере­несене в інші галузеві науки і враховане при розробленні загальноте­оретичного вчення про суб’єктів права.

Незважаючи на загальний характер теорії держави і права, вона тісно пов’язана з юридичною практикою, в якій використовуються досягнення прикладних юридичних наук. Це зумовлює зв’язки теорії держави і права з дисциплінами, що належать до цієї групи юридичних наук. Однак порівняно з галузевими юридичними дисциплінами ці зв’язки, як правило, є менш інтенсивними та переважно опосередко­ваними.

Чимало актуальних проблем юриспруденції знаходяться на межі теорії держави і права та міжнародного публічного права,у тому числі європейського права (зокрема, проблеми зобов’язань держави у сфері прав людини, співвідношення норм міжнародного та націо­нального права, загальних принципів права та ін.), що зумовлює співпрацю цих наук.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 1. Теорія держави і права в системі юридичних наук:

  1. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  2. 3.3. Адміністративна відповідальність посадових та службових осіб органів державної влади як засіб забезпечення паритетності суб’єктів адміністративних правовідносин в аграрному секторі економіки
  3. Поняття та правова природа процесуальних норм адміністративного права
  4. Стан наукової розробки проблем злочинності у сфері нотаріальної діяльності
  5. 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
  6. 1.4. Правова характеристика принципів і процесуальних правовідносин з вирішення трудових спорів і конфліктів на сучасному етапі
  7. 4.1. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права і сторона колективних трудових спорів і конфліктів
  8. 1.1. Форми захисту трудових прав працівників
  9. 1.1. Ґенеза й сутність правового регулювання форм захисту трудових прав працівників
  10. 1.3. Поняття, зміст і значення форм захисту трудових прав працівників
  11. 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України
  12. Методологія дослідження інституту адвокатури в процесі реалізації конституційного права на правову допомогу
  13. Роль та місце інституту адвокатури в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина
  14. Методологія дослідження концепції ісламського деліктного права
  15. Еволюція формування та розвитку сучасного деліктного права ісламських країн
  16. 1.1.1 Правові акти: загальна характистика
  17. 1.1. Поняття санкцій у праві: підходи до визначення
  18. 1.4. Санкція як засіб захисту та охорони суб’єктивних прав та юридичних обов’язків
  19. 2.1. Санкція, право, обов’язок та юридична відповідальність: аспекти співвідношення
  20. ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО ЯК НАУКА ТА УЧБОВА ДИСЦИПЛІНА.