<<
>>

§ 5. Суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів правовідносин

Суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів правовідносин утворюють зміст правовідносин.

Суб’єктивне право - це гарантована нормами права міра можли­вої поведінки особи.

Суб’єктивне право безпосередньо пов’язане із свободою особи і виступає мірою цієї свободи. Воно належить уповноваженій особі, його реалізація дає змогу задовольнити певний власний інтерес. При цьому носій суб’єктивного права вільно обирає передбачений правом варіант поведінки. Наприклад, особа має право на шлюб, на працю і відпочинок тощо. Водночас межі можливої поведінки суб’єкта визна­чено нормами права. Так, право на шлюб може бути реалізоване осо­бою лише за наявності певних умов (досягнення шлюбного віку, дієздатності та ін.) і з додержанням законодавчих обмежень (напри­клад, щодо заборони перебування в іншому шлюбі, заборони перебу­вання в шлюбі з родичами прямої лінії споріднення).

Реалізація суб’єктивного права, тобто переведення передбачених ним можливостей у практичну площину, реальне здійснення відповід­них правомірних дій відбуваються як у межах правовідносин, так і поза ними. У першому випадку вона зумовлена певними юридичними фактами (наприклад, фактом укладання договору, подачі позову, скар­ги або заяви, виданням наказу). Саме в межах правовідносин відбува­ється конкретизація суб’єктивного права, визначеного нормою права: здійснюється його прив’язка до іншого суб’єкта - зобов’язаної сторо-

ни, до певного об’єкта (визначеного блага), уточнюються зміст і межі дозволеної поведінки уповноваженої особи.

У складі суб’єктивного права можна виокремити такі правомож- ностії

а) право на власні дії, тобто можливість суб’єкта діяти особисто;

б) право на чужі дії, тобто можливість суб’єкта вимагати певної поведінки від зобов’язаної особи (вимагання);

в) право на дії уповноважених осіб, тобто можливість звертатися до уповноважених на це суб’єктів заради застосування державного примушування у разі невиконання зобов’язаною особою своїх обов’язків (домагання).

Наприклад, у разі відчуження майна виникають правовідносини між покупцем і продавцем.

Покупець має право оплатити й одержати товар (право на власні дії), вимагати від продавця передати товар (пра­во на вимагання), а також звернутися до суду про відшкодування збит­ків (право на дії уповноважених осіб).

Юридичний обоє ’язок - це встановлена нормами права міра на­лежної поведінки особи.

Юридичний обов’язок покладається на зобов’язану особу, яка по­винна обрати передбачений правом варіант поведінки - здійснювати певні дії або утримуватися від них. При цьому право визначає міру необхідної поведінки. Наприклад, особа зобов’язана сплачувати по­датки в певному розмірі та у визначені строки; батьки зобов’язані утримувати своїх дітей і піклуватися про них; суб’єкти підприємниць­кої діяльності повинні утримуватися від поширення неповних, неточних або неправдивих даних про походження товару, виробника, ціну і зниж­ки на них. Юридичний обов’язок є гарантом виконання суб’єктивних прав, що встановлюються в інтересах уповноваженої особи.

Реалізація юридичних обов’язків, так само як і реалізація суб’єктивного права, відбувається в межах правовідносин або поза ними. У межах правовідносин визначений нормою права юридичний обов’язок конкретизується: визначаються уповноважена сторона, певний об’єкт, уточнюється зміст і межі належної поведінки зобов’язаної особи.

Юридичний обов’язок передбачає:

а) необхідність здійснення певних дій або утримання від них;

б) необхідність відреагувати на законні вимоги уповноваженої особи;

в) необхідність не перешкоджати уповноваженій особі користува­тися благами, на які вона має право;

г) необхідність нести відповідальність за невиконання своїх обов’язків.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 5. Суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів правовідносин:

  1. Стаття 5. Основні засади колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав
  2. Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
  3. 2.2. Об’єктивна сторона злочину «фіктивне підприємництво»
  4. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  5. 3.3. Адміністративна відповідальність посадових та службових осіб органів державної влади як засіб забезпечення паритетності суб’єктів адміністративних правовідносин в аграрному секторі економіки
  6. 2.3. Зміст правовідносин інтелектуальної власності
  7. 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
  8. 1.4. Правова характеристика принципів і процесуальних правовідносин з вирішення трудових спорів і конфліктів на сучасному етапі
  9. 4.1. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права і сторона колективних трудових спорів і конфліктів
  10. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
  11. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  12. 1.3. Поняття, зміст і значення форм захисту трудових прав працівників
  13. Роль та місце інституту адвокатури в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина