<<
>>

§ 2. Структура системи законодавства

Структура законодавства - це організація нормативно-правових актів, яка виражається в їх узгодженості, диференціації та об 'єднанні у структурні підрозділи.

Структура законодавства має декілька структурних зрізів, виокрем­лення кожного з яких залежить від певного критерію.

Вирізняють го­ризонтальну (галузеву), вертикальну (ієрархічну) і функціональну структури системи законодавства.

Горизонтальна структура законодавства відображає поділ за­конодавства залежно від предмета правового регулювання та обсягу нормативного матеріалу.

Нормативно-правові акти можуть містити норми однієї або декіль­кох галузей права. Це дає підстави для виокремлення галузевого і міжгалузевого (комплексного) законодавства.

Галузеве законодавство складають нормативно-правові акти, що містять норми певної галузі права (наприклад, нормативно-правові

акти, що містять норми цивільного права, утворюють цивільне зако­нодавство).

Міжгалузеве (комплексне) законодавство становлять нормативно- правові акти, які містять норми декількох галузей права, що регулюють окрему сферу суспільного життя (наприклад, комплексне законодавство про освіту утворюють акти, які містять норми адміністративного, ци­вільного, трудового, фінансового права та ін.).

За обсягом нормативного матеріалу в горизонтальній структурі законодавства виділяють:

1) нормативно-правовий акт - письмовий акт, що містить сукуп­ність нормативно-правових приписів, спрямованих на регулювання окремої групи суспільних відносин. У свою чергу нормативно-право­вий припис є формою закріплення в нормативно-правовому акті змісту норми права. Він може бути викладеним у статтях, пунктах, частинах, параграфах, абзацах нормативно-правового акта;

2) інститут законодавства, що являє собою сукупність взаємопов’язаних нормативно-правових приписів, спрямованих на регулювання відповідної відокремленої сукупності суспільних від­носин.

Інститут законодавства може бути галузевим або міжгалузевим (комплексним);

3) підгалузь законодавства, що охоплює групу інститутів галузі законодавства, спрямовану на регулювання певного кола однорідних суспільних відносин. Наприклад, виборче та муніципальне законодав­ство є підгалузями конституційного законодавства;

4) галузь законодавства, що є взаємопов’язаною системою норма­тивно-правових актів. Головне призначення галузей законодавства полягає в тому, що вони виступають як офіційна форма, спосіб орга­нізації, існування і зовнішнього вираження структури змісту права на рівні його галузей.

Вертикальна структура законодавства відображає поділ зако­нодавства залежно від юридичної сили нормативно-правових актів.

До неї входять такі складові'.

1) Конституція України, що має найвищу юридичну силу;

2) міжнародні договори України, згода на обоє ‘язковість яких на­дана Верховною Радою України, котрі є частиною національного за­конодавства згідно зі ст. 9 Конституції України (наприклад, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Вер­ховною Радою України Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР);

3) закони, що приймаються Верховною Радою як єдиним органом законодавчої влади в Україні або безпосередньо народом;

4) нормативні укази Президента України -підзаконні акти, що видаються відповідно до Конституції України;

5) постанови Кабінету Міністрів України, що видаються на осно­ві Конституції, законів та указів Президента;

6) підзаконні нормативно-правові акти центральних органів вико­навчої влади та інших центральних органів державної влади',

7) нормативно-правові акти місцевих органів виконавчої влади - місцевих державних адміністрацій (наприклад, розпорядження голови державної адміністрації);

8) нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування.

Крім того, залежно від юридичної сили нормативно-правое і акти поділяють на два види: закони і підзаконні нормативно-правові акти.

Функціональна структура законодавства відображає побудову законодавства залежно від призначення нормативно-правових актів. На цій підставі виокремлюють:

первинні нормативно-правові акти -акти, що встановлюють правила регулювання певних сфер суспільних відносин;

вторинні нормативно-правові акти —акти, що вносять зміни до первинних або скасовують їх. Наприклад, Закон України «Про вне­сення змін і доповнень до Кримінального кодексу України».

У федеративній державі виокремлюють також федеральне законо­давство і законодавство суб’єктів федерації.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 2. Структура системи законодавства:

  1. Стаття 5. Система органів дипломатичної служби
  2. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  3. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  4. 2.2. Система суб’єктів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві України
  5. 1.2. Система і особливості процесуальних норм та їх роль і місце в адміністративному праві
  6. Джерела дослідження підвищення кваліфікації та становлення системи підвищення кваліфікації прокурорів.
  7. 2.1. Правові основи системи підвищення кваліфікації прокурорів.
  8. 2.2. Структура єдиної системи підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників.
  9. 3.1. Теоретичні основи сутності и модернізації системи підвищення кваліфікації прокурорів.
  10. Концептуальні засади розробки оптимальної моделі системи безперервного професійного навчання прокурорів.
  11. 1.3. Становлення та реформування місцевих загальних судів, як основної ланки системи правосуддя
  12. 3.2. Шляхи реформування трудового законодавства України в сфері захисту трудових прав працівників згідно з міжнародними стандартами