<<
>>

§ 3. Структура норми права

Структура норми права - це внутрішня будова норми, поділ її на певні складові (елементи).

Традиційно у структурі норми права виокремлюють три елемен­ти. При цьому пояснюється, що в нормі права мають бути насамперед перелічені умови, за яких вона підлягає застосуванню (гіпотеза)', далі повинно викладатися саме правило поведінки (диспозиція); нарешті, в нормі має міститися вказівка на наслідки порушення цього правила (санкція).

Отже, будь-яка норма права може бути викладена у вигляді формули «якщо → то → інакше». За виразним висловом, без диспо­зиції норма є неймовірною, без гіпотези - безглуздою, без санкції - не­спроможною.

Гіпотеза - це елемент норми права, що вказує на життєві об­ставини, за наявності та/або відсутності яких реалізується правило поведінки (диспозиція).

За допомогою гіпотези певний варіант поведінки, сформульований у нормі права, прив’язується до конкретного життєвого випадку, кон­кретного суб’єкта, часу та місця. Гіпотеза нібито «вдихає життя» у правило поведінки і тому виступає необхідною умовою обов’язковості диспозиції.

Гіпотези можуть бути різних видів.

1. Залежно від того, з наявністю чи відсутністю життєвих об­ставин пов ’язується дія норми права, виділяють позитивні, негативні та змішані гіпотези.

Позитивна гіпотеза вказує на життєві обставини, за наявності яких реалізується правило поведінки. Наприклад, згідно зі ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

Негативна гіпотеза вказує на життєві обставини, за відсутності яких реалізується правило поведінки. Так, відповідно до ст. 40 СК України шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя.

Змішана гіпотеза вказує на те, що реалізація правила поведінки зумовлюється наявністю одних і відсутністю інших житгєвих обставин. Наприклад, за ч. 1 ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суд-

дів» на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вишу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Тут формулю­ються життєві обставини, що мають існувати. Водночас згідно з ч. 2 ст. 64 цього Закону не можуть бути рекомендовані на посаду судді громадяни, які мають не зняту чи не погашену судимість.

2. Залежно від кількості життєвих обставин, з якими пов’язується дія норми права, виділяють прості, альтернативні та складні гіпотези.

Проста гіпотеза визначає одну життєву обставину, за наявності (відсутності) якої діє диспозиція норми. Наприклад, згідно з ч. З ст. 48 КЗпП України працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу.

Альтернативна гіпотеза визначає кілька життєвих обставин, за наявності (відсутності) хоча б однієї з яких діє диспозиція. Так, відпо­відно до ч. З ст. 67 КЗпП України у разі, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на на­ступний після святкового або неробочого.

Складна гіпотеза визначає кілька життєвих обставин, за одночас­ної наявності (відсутності) яких діє диспозиція. Прикладом такої гіпо­тези є ч. 4 ст. 63 КЗпП України: залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить ме­дичним рекомендаціям.

3. Залежно від повноти і вичерпності формулювання життєвих об­ставин виділяють абсолютно визначені та відносно визначені гіпотези.

Абсолютно визначена гіпотеза формулює життєві обставини з вичерпною конкретністю і повнотою. Наприклад, згідно зі ст. 108 Конституції України повноваження Президента України припиняють­ся достроково у разі відставки, неможливості виконувати свої повно­важення за станом здоров’я, усунення з поста в порядку імпічменту, смерті.

Відносно визначена гіпотеза формулює такі життєві обставини невичерпно і неповно. Так, відповідно до ст. З СК України сім’я ство­рюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а та­кож на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не супе­речать моральним засадам суспільства.

Диспозиція — це елемент норми права, що вказує на правило по­ведінки, якому має відповідати поведінка суб ’екта.

166

Диспозиція є серцевиною, стрижнем норми права, адже саме за її допомогою впорядковується поведінка суб’єкта, формулюються його права і обов’язки.

1. Залежно від кількості варіантів поведінки, які пропонує норма, виділяють безальтернативні та альтернативні диспозиції.

Безальтернативна диспозиція пропонує суб’єкту лише один ва­ріант поведінки. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 707 ЦК України покупець має право протягом чотирнадцяти днів обміняти у продавця непродо­вольчий товар неналежної якості на аналогічний товар.

Альтернативна диспозиція надає суб’єкту декілька можливих варіантів поведінки. Так, згідно з ч. 1 ст. 708 ЦК України покупець, якому продано товар неналежної якості, має право за своїм вибором вимагати у продавця або виготовлювача: 1) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення; 2) за­міни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) відповідного зменшення ціни. Також покупець має право відмови­тися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

2. Залежно від способу викладення правила поведінки виділяють прості, описові, відсильні, бланкетні та змішані диспозиції.

Проста диспозиція називає варіант поведінки, проте не розкриває його. Наприклад, у ч. 1 ст. 323 КК України встановлено відповідаль­ність за спонукання неповнолітніх до застосування допінгу.

Описова диспозиція описує всі істотні ознаки поведінки. Так, у ст. 121 КК України передбачено відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь- якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Відсильна диспозиція не викладає правило поведінки, а відсилає для його ознайомлення до іншої норми. Наприклад, згідно зі ст. 351 ПК України посадовим особам податкової міліції для виконання по­кладених на них обов’язків надаються права, передбачені певними нормами цього Кодексу, а також деякими нормами Закону України «Про міліцію».

Бланкетна диспозиція є різновидом відсильної диспозиції, яка для розкриття змісту відсилає до інструкцій, правил і технічних норм. На­приклад, до правил експлуатації транспорту відсилає адресата норма ст. 287 КК України, яка встановлює відповідальність за грубе порушен­ня правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух.

Змішана диспозиція поєднує в собі способи викладення правила поведінки, характерні для інших видів диспозицій (наприклад, описо­вої та відсильної).

3. Залежно від ступеня визначеності виділяють абсолютно визна­чені та відносно визначені диспозиції.

Абсолютно визначена диспозиція з вичерпною конкретністю і повнотою встановлює права та обов’язки адресатів норми. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 165 ЦПК України свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення.

Відносно визначена диспозиція не містить повних і точних вказі­вок на права та обов’язки адресатів. Наприклад, у ст. 159 ЦПК України передбачено, що в судовому засіданні можуть бути оголошені перерви, тривалість яких визначається відповідно до обставин розгляду справи, що їх викликали.

Санкція — це елемент норми права, що встановлює невигідні на­слідки на випадок порушення правила, визначеного в диспозиції.

Санкція є складовою, яка логічно завершує норму права: вона міс­тить вказівку на наслідки відхилення від диспозиції і є одним із засобів спонукання особи до додержання норми права. У літературі слушно зазначається, що без санкції правило поведінки може залишитися «мертвою буквою».

1. Залежно від характеру негативних наслідків, що настають за порушення правила, визначеного в диспозиції, можна виділити такі санкції:

а) правовідновнізаходи, що спрямовані на відновлення порушених прав і законних інтересів, виконання невиконаних або неналежним чином виконаних обов’язків, повернення до первісного стану.

При­кладами таких санкцій є обов’язок повернути майно з незаконного володіння, визнання правового акта недійсним, визнання недійсним правочину, спростування недостовірної інформації, поновлення на роботі тощо;

б) заходи юридичної відповідальності, що означають додаткові втрати особистого, організаційного або майнового характеру, які на-

стають унаслідок правопорушення. До цього різновиду санкцій від­носять штраф, конфіскацію, позбавлення волі, позбавлення батьків­ських прав, оголошення догани, звільнення та ін.;

в) заходи припинення правопорушень. Такими заходами є вилу­чення заборонених предметів, затримання правопорушника, арешт майна та ін.

2. За сферою використання санкції поділяються, зокрема, на кон­ституційно-правові (наприклад, розпуск політичної партії), цивільно- правові (визнання правочину недійсним, відшкодування збитків, стяг­нення неустойки та ін.), адміністративно-правові (наприклад, по­передження, штраф, адміністративний арешт), дисциплінарні (догана, звільнення з роботи), кримінально-правові (позбавлення волі, виправ­ні роботи, штраф, конфіскація).

3. За ступенем визначеності санкції можуть бути:

- абсолютно визначеними, тобто такими, що вичерпно визначають вид і кількісну міру державного примусу (наприклад, штраф у подвій­ному розмірі);

- відносно визначеними, тобто такими, що передбачають можли­вість при правозастосуванні обрання різних видів санкцій (наприклад, штраф або позбавлення волі) чи їх різної кількісної міри (наприклад, позбавлення волі на строк від двох до п’яти років).

4. Залежно від кількості несприятливих наслідків, що загрожують порушнику, санкції поділяють на:

- прості, що передбачають один невигідний наслідок (наприклад, штраф);

- складні, що передбачають одночасне застосування декількох не­вигідних наслідків (наприклад, позбавлення волі з конфіскацією майна);

- альтернативні, що передбачають декілька наслідків, один із яких може бути застосовано до правопорушника (наприклад, штраф або обмеження волі).

При цьому слід розуміти, що зазначена триелементна структура норми права є лише науковою конструкцією, що допомагає з’ясувати, яким чином відбувається повноцінне нормативно-правове регулю­вання.

На практиці нормативно-правове впорядкування суспільних від­носин здійснюється за допомогою регулятивних та охоронних норм права. Кожна з них реально складається з двох елементів і може бути представлена за допомогою формули «якщо → то».

Так, регулятивні норми прававказують на певні життєві обстави­ни (правомірні юридичні факти) і пов’язують з ними необхідність додержання конкретного правила поведінки (тобто реалізації прав і обов’язків). Інакше кажучи, регулятивна норма права складається з гіпотези та диспозиції. Наприклад, Правила дорожнього руху за­кріплюють таку регулятивну норму права: якщо водій керує транспорт­ним засобом у межах населеного пункту (гіпотеза норми), то йому дозволяється рух із швидкістю не більше 60 км/год. і забороняється перевищення цієї швидкості (диспозиція норми).

У свою чергу охоронні норми права встановлюють, що у разі по­рушення прав і обов’язків, передбачених диспозицією регулятивної норми (відхилення від правила поведінки), для адресатів цієї норми настають певні несприятливі юридичні наслідки. Іншими словами, гіпотеза охоронної норми вказує на юридичний факт порушення дис­позиції регулятивної норми, з яким санкція охоронної норми пов’язує настання несприятливих юридичних наслідків. Наприклад, КУпАП закріплює охоронну норму права: якщо водій транспортного засобу перевищує встановлені обмеження швидкості руху (встановлюються життєві обставини як гіпотеза охоронної норми', вони являють собою правопорушення-дії, які порушують правило поведінки, передбачене в диспозиції регулятивної норми, закріпленої в Правилах дорожнього руху), то на нього накладається штраф від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (передбачені негатив­ні юридичні наслідки як санкція норми права).

Таким чином, зв’язок між регулятивною та охоронною нормами можна описати за допомогою алгоритму: «якщо х → то1» (регулятив­на норма), «якщо за наявності х не то1→ то2» (охоронна норма).

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 3. Структура норми права:

  1. §1. Социалыные права в системе конституционных прав человека и гражданина
  2. § 4. Конституционные гарантии реализации права на социальное обеспечение
  3. §2. Функции и полномочия международных органов по защите прав человека (система Организации Объединенных Наций и органы, созданные на основе многосторонних конвенций).
  4. § 3.2. Проблема использования судебных механизмов защиты права на охрану здоровья
  5. 2.1. Правові норми Єфремівської Кормчої, що регулюють правовідносини вищого духовенства
  6. § 5. Применение норм европейского права
  7. Право на інтелектуальну власність і вільний рух товарів
  8. 2.1. Процесуальні норми в адміністративно-забезпечувальних і правозахисних провадженнях
  9. 2.2. Процесуальні норми в адміністративно-юрисдикційних провадженнях
  10. 2.3. Зміст правовідносин інтелектуальної власності
  11. 1.2. Правові основи організації та діяльності військової прокуратури