<<
>>

§ 4. Спеціальні та власні методи правознавства

Спеціальними методами, які використовуються в правознавстві, є методи, розроблені у межах інших конкретних наук, - статистичний, конкретно-соціологічний, психологічний, кібернетичний, моделюван­ня, соціального експерименту.

За сучасних умов широкі можливості для визначення тенденцій розвитку правових явищ і процесів відкриваються перед застосуванням

статистики - судової, кримінологічної тощо. Конкретно-соціоло­гічний метод пов’язаний передусім із дослідженням юридичної прак­тики. Матеріали соціологічного дослідження можуть бути одержані внаслідок спостереження, опитування, анкетування, ознайомлення із судовою та іншою державно-правовою практикою, документами. Аналіз одержаних результатів та їх узагальнення можуть застосовува­тись і на початковому етапі дослідження як його практична база, і для перевірки дієвості певних державно-правових інститутів, підготуван­ня висновків щодо ефективності їх реалізації і необхідності вдоскона­лення, а також виявлення ставлення громадської думки до їх функці­онування. Кібернетичний метод передбачає використання у правових дослідженнях законів соціального управління, а тому застосовується в «управлінських» галузях права-адміністративному та деяких інших. Створення ідеальних моделей та перевірка їх дієвості є невід’ємною складовою теоретичного дослідження в галузі держави і права. Не можуть бути ефективними будь-які рішення у правовій сфері без ура­хування психологічних чинників, висвітлювати які покликані засоби, прийоми та способи, запозичені з психології. Нарешті, найбільш на­глядним методом, який здатен підтвердити достовірність висновків правової науки, є проведення соціального експерименту.

Власні методи правознавства, до яких відносять формально-юри­дичний (юридико-технічний, формально-догматичний) та порівняль­ний методи, застосовуються передусім для дослідження законодавства та юридичної практики.

Формально-юридичний метод використовується з метою пізнання внутрішньої форми правових явищ і процесів, дозволяє на основі уза­гальнення та виявлення ознак формулювати поняття, дефініції, визна­чення. Він застосовується для з’ясування думки законодавця, вираженої в тексті закону. Особливість цього специфічного для юриспруденції методу полягає в зосередженні уваги на логічному опрацюванні право­вих норм. За допомогою різних логічних операцій деякі правові поло­ження трансформуються в загальні поняття, з яких, у свою чергу, ви­водяться певні логічні наслідки, здійснюється їх тлумачення. Логічне оброблення може проводитися щодо матеріалів, які характеризують окремі правові явища, - нормотворчості, норм права, їх реалізації тощо.

Застосування порівняльного методу включає різні напрями до­слідження державно-правових явищ. Аналіз певного явища на різних історичних етапах сприяє встановленню тенденцій і закономірностей

його розвитку. На цій основі можна простежити наявність чи відсут­ність наступності у розвитку такого явища, як держава і право, і дійти висновку про доцільність чи недоцільність використання відповідного історичного досвіду. Так, вибір для України змішаної форми держав­ного управління співзвучний історичним традиціям гетьманської вла­ди у сполученні із забезпеченням участі населення у вирішенні гро­мадських справ на тих етапах розвитку України.

Порівняння можуть здійснюватися із формами держави і права зарубіжних країн чи їх окремих інститутів. Це дає можливість виявити спільні риси і відмінності державно-правових явищ, їх позитивні і не­гативні риси. У такий спосіб узагальнюється досвід, частина якого може враховуватися в процесі розвитку національної державної і пра­вової систем. В Україні врахування такого досвіду є особливо необхід­ним у процесі правового врегулювання ринкових та інших пов’язаних із ними суспільних відносин.

Таким чином, кожен метод має свою сферу застосування та відо­бражає лише певний аспект наукового дослідження.

Методи можуть бути ефективним інструментарієм лише у своїй сукупності, натомість необгрунтоване ігнорування якогось окремого способу теоретичного пошуку здатне призвести до недостовірного наукового результату. Слід ураховувати й те, що у різних правових дисциплінах співвідношення використовуваних методів є неоднаковим. У кримінології, наприклад, основним є конкретно-соціологічний метод; у галузевих юридичних науках важлива роль відводиться формально-юридичному методу; теорія держави і права надає пріоритет системному методу, а історико- юридичні науки - хронологічному.

Контрольні запитання

1. Визначіть методологію юридичної науки та охарактеризуйте її структуру.

2. Що таке метод юридичної науки, які його відмінності від методики?

3. Назвіть загальні (філософські) підходи до дослідження дер­жави і права.

4. Проаналізуйте систему загальнонаукових методів юридичної науки.

5. Укажіть особливості і зміст спеціальних та власних методів теорії держави і права.

6.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 4. Спеціальні та власні методи правознавства:

  1. Зарубіжний досвід регламентації та застосування кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво
  2. ВСТУП
  3. 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України
  4. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  5. Методологія дослідження інституту адвокатури в процесі реалізації конституційного права на правову допомогу
  6. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ