§ 4. Спеціалізовані норми права

У системі права існує значна за обсягом група спеціалізованих (нетипових) норм права, що не містять правил (стандартів) поведінки. Ці норми мають певне самостійне значення в регулюванні суспільних відносин.

На відміну від класичних, спеціалізовані норми права:

- виконують субсидіарну (додаткову) функцію у правовому регу­люванні. Зазвичай вони не є самостійною нормативною основою для

виникнення правовідносин і безпосередньо відносини між особами не регулюють. При регламентуванні суспільних відносин вони нібито приєднуються до регулятивних та охоронних норм права, сприяючи їх дії й утворюючи в сполученні з ними єдиний нормативний регулятор;

- не мають традиційної структури, характерної для типових норм права.

Спеціалізовані норми є досить неоднорідними за своїм характером, змістом і цільовим призначенням. їх можна поділити на такі групи.

1. Норми, що спрямовують систему права. їх призначення по­лягає у встановленні вихідних засад, основ правового регулювання суспільних відносин. Завдяки ним визначаються цілі, завдання, прин­ципи, межі та методи правового регулювання. Вони є носіями духу права і мають велике значення як при створенні норм права в процесі нормотворчості, так і при реалізації та застосуванні норм права (на­приклад, використовуються під час тлумачення типових норм права). До таких норм належать, зокрема:

- норми-засади, що закріплюють загальні засади, на яких ґрунту­ються політична і правова системи. Такі норми закріплюють засади конституційного ладу держави, основи соціально-економічного, по­літичного та державного життя, взаємовідносини держави та особис­тості та ін. Наприклад, ст. 1 Конституції України проголошує Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою; ст. 2 визначає Україну як унітарну державу, а ст. 5 - як рес­публіку; ст. 15 закріплює політичну, економічну та ідеологічну багато­манітність суспільного життя в Україні;

- норми-завдання, що визначають завдання окремих інститутів або галузей права.

- норми-принципи,що закріплюють і розкривають сутність най­більш загальних і стабільних імперативних вимог (наприклад, прин­ципів права, принципів організації та діяльності державного апарату,

окремих органів державної влади та ін.). Так, ст. 8 Конституції Украї­ни закріплює принцип верховенства права, а ст. 24 - принцип рівності; ст. З ЦК України проголошує принципи справедливості, добросовіс­ності та розумності тощо. На відміну від інших спеціалізованих норм принципи у деяких випадках можуть виступати як безпосередня нор­мативно-правова основа вирішення юридичної справи (наприклад, при виявленні прогалин у праві).

2. Норми, що сприяють збереженню узгодженості системи права. Такими нормами є:

-колізійнінорми, що встановлюють правила вибору норми права, яка підлягає застосуванню за наявності розбіжності (зокрема, супе­речності) між нормами, що регулюють однакові фактичні обставини. Ці норми допомагають подолати колізії в законодавстві, тому іноді їх іменують нормами-арбітрами. Так, у ст. 8 Конституції України перед­бачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. У непрямій формі ця стаття встанов­лює правило, за яким у разі розбіжності між нормами Конституції і нормами закону (іншого нормативно-правового акта) застосуванню підлягає норма Конституції;

- оперативні норми, що спрямовані на введення в дію і припинен­ня дії інших норм права.

- норми, що встановлюють правила дії суб’єкта за наявності про­галин у законодавстві. Наприклад, п. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або не­однозначно регулюють питання кримінального провадження, застосо­вуються загальні засади кримінального провадження.

3. Норми, що спрощують правозастосування, допомагають у тлу­маченні та застосуванні типових норм права. Прикладами таких норм є:

- норми-дефініції, що містять визначення правових категорій і по­нять. Наприклад, у ст. 202 ЦК України наведено визначення поняття правочину, одностороннього правочину та дво- чи багатостороннього правочину. Стаття 11 КК України містить визначення поняття злочину, а ст. 364 - визначення поняття службової особи;

- норми-строки, що містять правила обчислення строків. Напри­клад, у ст. 69 ЦПК України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Вони допо­магають правильно обчислити строки, з початком, зупиненням, по­новленням, продовженням та закінченням яких типові норми права пов’язують певні юридичні наслідки.

Ці норми сприяють застосуванню тих норм права, в яких викорис­тані відповідні поняття або містяться посилання на строки. Відсутність норм-дефініцій і норм-строків у системі права позбавила б право ясно­сті, ускладнивши процес його застосування.

Контрольні запитання

1. Розкрийте ознаки норм права, що відрізняють їх від інших видів соціальних норм.

2. Визначіть основні критерії для класифікації норм права.

3. Охарактеризуйте гіпотезу, диспозицію і санкцію як складові норми права.

4. У чому полягає структура регулятивних та охоронних норм права?

5. Які особливості притаманні спеціалізованим нормам права?