<<
>>

§ 4. Склад правопорушення

Склад правопорушення - це сукупність визначених законом об ’єктивних і суб 'єктивних виявів протиправного діяння, за вчинення якого передбачено юридичну відповідальність.

Склад правопорушення є юридичною конструкцією, яка виводить­ся із змісту норм права і € необхідною при правозастосуванні для юридичної кваліфікації певного діяння як правопорушення.

До складу правопорушення входять такі елементи: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, та суб’єктивна сторона.

1. Об’єкт правопорушення- це матеріальні або нематеріальні блага, що захищаються та охороняються правом, на які посягає право­порушення (наприклад, власність, суспільна мораль, громадський порядок, безпека, здоров’я людини).

2. Об’єктивна сторона правопорушення - це зовнішній вияв протиправного вчинку. До обоє язкових елементів об’єктивної сторони належать: діяння (дія чи бездіяльність суб’єкта); його шкідливі наслід­ки (або загроза їх настання); необхідний причинно-наслідковий зв ’язок між діянням і наслідками.

Об’єктивна сторона має також факультативні елементи: час, міс­це, спосіб, обставини, знаряддя та засоби вчинення правопорушення.

3. Суб’єкт правопорушення - це особа, яка вчинила правопору­шення. Необхідною ознакою суб’єкта є його деліктоздатність, тобто визнана законом спроможність особи персонально відповідати за протиправні діяння. Фізична особа визнається суб’єктом правопору­шення, якщо вона є осудною (здатною контролювати свою поведінку інтелектом і волею) і досягла певного віку (наприклад, віку криміналь­ної відповідальності згідно з КК України). Юридичні особи (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, господарські товариства та ін.) є деліктоздатними з моменту їх створення.

4. Суб’єктивна сторона правопорушення -це сукупність ознак, які відображають психічне ставлення особи до власного діяння та його шкідливих наслідків.

Правопорушенням визнається лише діяння осо­би, яка здатна усвідомлювати значення свого вчинку і керувати ним. Здатність усвідомлювати значення свого вчинку (інтелектуальний по­казник) і керувати ним (вольовий показник) на час правопорушення — необхідні умови вини суб’єкта, яка може виступати у двох основних формах: умислу або необережності.

При прямому умислі особа усвідомлює протиправний характер свого вчинку, передбачає його наслідки і бажає їх настання (наприклад, крадіжка чужого майна). При нен/уьиаиууиасл/ особа свідомо допускає можливість настання таких наслідків, але не бажає їх (наприклад, за­подіяння шкоди здоров’ю власника майна під час пограбування).

При самовпевненості як виді необережності особа не має наміру на­стання шкідливих наслідків, але передбачає можливість настання, легко­важно розраховуючи на їх відвернення. При недбальстві- другому різно­виді необережності - особа не передбачає можливості настання шкідли­вих наслідків результату, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Факультативними ознаками суб’єктивної сторони правопорушення є його мотив і мета. Мотивом є усвідомлене внутрішнє спонукання, яке викликає в особи рішучість вчинити правопорушення й яким вона ке­рується при його здійсненні (наприклад, корисливість, помста). Метою правопорушення є уявлення про результат, досягнення якого прагне правопорушник (збагачення, заподіяння шкоди, страждань та ін.).

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 4. Склад правопорушення:

  1. Стаття 129. Право осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту на відпустки. Порядок надання особам рядового і начальницького складу цивільного захисту відпусток та відкликання з них
  2. Стаття 31. Склад суду
  3. Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків
  4. Стаття 2. Законодавство України про адміністративні правопорушення
  5. Стаття 15. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень
  6. Стаття 215. Порядок утворення колегіальних органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення
  7. Стаття 247. Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення
  8. Стаття 254. Складення протоколу про адміністративне правопорушення
  9. Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення
  10. Стаття 256. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення
  11. Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається
  12. Стаття 260. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення
  13. Стаття 277. Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення
  14. Стаття 281. Протокол засідання колегіального органу по справі про адміністративне правопорушення
  15. 1.1. Правовий захист особи, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення