<<
>>

§ 1. Публічна влада і нормативне регулювання в первісній общині

Держава і право існували не завжди, а виникли на певному етапі розвитку людства. Найбільш ранньою формою об’єднання людей була праобщина. Згодом їй на зміну прийшла родова община (рід), люди, об’єднані кровноспорідненими зв’язками, спільністю майна та праці.

У спільній власності родової общини були земля, знаряддя праці та інше майно, а вироблені продукти розподілялися між її членами. Від­сутність надлишкового продукту унеможливлювала використання чужої праці. Умови життя первісної общини передбачали згуртованість членів роду, а також відповідні форми організації влади і управління.

Джерелом і носієм влади була вся община, а способом реалізації - «первісне самоврядування». Управління в родовій общині здійснюва­лося загальними зборами дорослих членів роду, які вирішували питан­ня його життєдіяльності і водночас виступали своєрідною судовою інстанцією, розглядали спори, вирішували конфлікти. Розгляд деяких справ покладався на старійшин (ради старійшин), військових вождів (ради вождів).

Специфічні функції виконували жерці (шамани). Будучи хоро­нителями звичаїв і культових обрядів, вони значно впливали на поведінку первісних людей. Рід забезпечував свій захист від зов­нішніх ворогів за допомогою військової сили і звичаю кровної помсти. Таку організацію первісної общини називають потестар- ною (від лат. potestus - влада). Влада не була відокремлена від роду, ґрунтувалась на шануванні звичаїв і авторитеті старійшин, вождів,

жерців. Примус застосовувався не часто і виявлявся передовсім у вигнанні з общини.

На пізніх етапах існування первісного ладу виникають братства (фратрії), племена, союзи племен. Організація племінної влади посту­пово відокремлювалася від общини й утворювала ієрархічну систему.

Тип соціальної влади, який існував на пізньому етапі розвитку первісного ладу, отримав назву вождівства. Воно складалося з групи общинних поселень, підпорядкованих центральному, в якому жив правитель (вождь).

Вождь контролював перерозподіл важливих ресур­сів (земля, вода та ін.), здійснював військові, релігійні, судові функції. Для реалізації цих функцій створювався підпорядкований вождю апа­рат управління. Така організація влади мала більш ефективні засоби примушування і була здатна в умовах ускладнення соціальних відносин забезпечити порядок і належне функціонування спільноти.

Життя первісної общини впорядковувалося за допомогою загальних правил поведінки, на основі яких люди організовували спільну працю, розподіл продуктів, вирішення спорів, функціонування потестарних органів тощо. Ці недиференційовані правила називають мононормами (від грец. monos —єдиний, лат. norma -правило). Найчастіше вони мали характер табу (заборон) - обов’язкових і незаперечних приписів, які супроводжувалися магічними санкціями і виступали важливим спосо­бом виховання людей, стандартизації їхньої поведінки. Мононорми передавалися через ритуали, обряди, міфи.

Ритуали та обряди є правилами поведінки, в яких акцентувалося на зовнішній суворо обов’язковій формі їх виконання, наприклад, об­ряди ініціації, жертвопринесення. Важливе значення мали міфи -пе­рекази, оповіді про духів, богів, героїв, предків. Міфологія виконувала різні функції: пізнавальну (явища природи і суспільного життя вира­жалися в споглядально-образній формі), регулятивну (міфи мали нор­мативну частину, яка концентрувала досвід людства і доводила його до кожного члена общини), ідеологічну (міфи виправдовували існую­чий порядок).

Поступово відбувається диференціація мононорм, виокремлюють­ся звичаї, релігійні норми, норми первісної моралі.

Звичаї - це правила, які склалися історично, набули загального характеру внаслідок їх багаторазового й одноманітного повторення. Звичаї відображали життєвий досвід, були частиною людської свідо­мості, передавалися з покоління в покоління, ставали стереотипом поведінки; виконувалися переважно добровільно, у силу звички.

Релігійні норми -це правила, які регулюють відносини між людь­ми на основі уявлень про надприродне, божественне. З розвитком первісних вірувань з’являються священнослужителі (шамани, жерці, знахарі). Первісна релігія виконувала компенсаторну функцію, нама­гаючись пояснити незрозумілі явища. У подальшому вона набуває регулятивного значення.

Згодом здатність людей оцінювати вчинки привела до формування норм первісної моралі — правил, заснованих на уявленнях про добро і зло. Зміст цих норм був спричинений поділом на «своїх» і «чужих». Людина не відчувала докорів сумління, якщо з її вини страждала інша людина, яка належала до «чужого» племені.

Отже, нормативне регулювання первісної общини було спрямова­не на забезпечення виживання людей у природному середовищі, під­тримання згуртованості роду (племені), надавало пріоритет колектив­ним Інтересам над особистими.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 1. Публічна влада і нормативне регулювання в первісній общині:

  1. Стаття 4. Визначення термінів
  2. Стаття 699. Публічна пропозиція укласти договір купівлі-продажу
  3. Стаття 869. Публічна пропозиція роботи
  4. Глава 78 ПУБЛІЧНА ОБІЦЯНКА ВИНАГОРОДИ
  5. § 1. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу
  6. § 2. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу
  7. 1.1. Поняття судової влади, її суть та функції
  8. Принципи реалізації державної виконавчої влади у галузі сільського господарства
  9. Теоретичні аспекти визначення поняття і змісту інституту адміністративних правочинів у сільському господарстві України
  10. 3.3. Адміністративна відповідальність посадових та службових осіб органів державної влади як засіб забезпечення паритетності суб’єктів адміністративних правовідносин в аграрному секторі економіки
  11. 3.2. Проблеми та перспективи розвитку нормативно-правового забезпечення, в контексті надання адміністративних послуг через електронні онлайн-сервіси
  12. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  13. 1.1. Юридична природа адміністративних актів органів публічної адміністрації
  14. 1.2. Система адміністративних актів органів публічної адміністрації та місце в ній адміністративних актів органів прокуратури
  15. 1.1. Поняття судової влади, її суть та функції
  16. Нормативно -правові акти: поняття, риси та види