<<
>>

Проект Концепція правоохоронної діяльності в Україні.

В умовах перетворень суспільно-політичного ладу та економічної системи України, проблема реформування системи суб’єктів правоохоронної діяльності набула особливої актуальності. Вивчення стану правопорушності в Україні висуває перед правоохоронними органами та організаціями нові завдання, спонукає до перегляду стратегічних напрямів їхньої діяльності, пошуку нових підходів до організації охорони громадського порядку і боротьби з правопорушниками, що відповідали б сучасній обстановці і тенденціям її розвитку.

Вирішити вказані питання неможливо проведенням лише поверхового реформування системи правоохоронних органів та організацій, зміною зовнішньої форми діяльності без зміни внутрішнього змісту. А тому необхідними є процеси докорінного реформування системи правоохорони.

На жаль, поки що не можна визнати, що суб’єкти правоохоронної діяльності повноцінно виконують завдання, які на них покладаються. Факт неефективності діяльності правоохоронних органів неодноразово визнавався на вищому державному рівні (постанови: Верховної Ради України від 23 березня 2000р. № 1592-III “Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини” та від 26 грудня 2002 р. № 388-IV „Про підсумки розгляду звіту Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, доповідей Голови Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю, Голови Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України про стан боротьби з організованою злочинністю, а також доповіді Генерального прокурора України про стан прокурорського нагляду у сфері боротьби з організованою злочинністю”; Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1996 р. № 1201 „Про невідкладні заходи щодо зміцнення законності і правопорядку”.

Забезпечити системний підхід та ефективну організацію діяльності субєктів правоохоронної діяльності щодо охорони прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина, втілення в життя принципу верховенства права можливо за наявності комплексної, науково обгрунтованої концепції правоохоронної діяльності.

Розділ 1. Загальні положення

Метою Концепції є визначення правових засад організації та здійснення правоохоронної діяльності в Україні, системи правоохоронних органів, основних вимог щодо формування корпусу професійних правоохоронців, статусу правоохоронних органів, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності правоохоронних органів з метою реалізації вимог Конституції та законів України щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини та громадянина, сприяння громадянам України в реалізації їх законних інтересів та підвищення ефективності правоохоронної діяльності.

Основними напрямами Концепції є:

§ визначення напрямів удосконалення нормативно-правового регулювання правоохоронної діяльності;

§ уніфікація нормативно-правових актів в сфері здійснення охорони прав та свобод людини і громадянина;

§ створення ефективного механізму здійснення правоохоронної діяльності;

§ визначення правового статусу, організації та діяльності суб’єктів правоохоронної діяльності.

Під правоохороною діяльністю слід розуміти професійну діяльність спеціально уповноважених державою органів та організацій, що здійснюється на підставі та відповідно до законодавства, а у випадках встановлених законом – у відповідній процесуальній формі із застосуванням правових засобів і спрямована на охорону прав та свобод людини і громадянина, законності та правопорядку, усіх врегульованих правом суспільних відносин.

Метою правоохоронної діяльності є:

— охорона прав та свобод людини й громадянина, громадського порядку;

— забезпечення громадської безпеки;

— підтримання правопорядку;

— втілення в життя принципу верховенства права.

Правоохоронна діяльність покликана виконувати в суспільстві такі завдання:

· попередження порушень вимог норм права, запобігання протиправним посяганням на безпеку людини;

· виявлення та припинення правопорушень і зловживань правом;

· у випадках скоєння злочинів та інших правопорушень – їх оперативне розкриття, встановлення винних та притягнення останніх до юридичної відповідальності; недопущення необґрунтованих обвинувачень невинних;

· нагляд за процесом правозастосування;

· неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом;

· юридична допомога громадянам.

До основних напрямів (функцій) правоохоронної діяльності належать: охорони (життя, здоров’я, прав, свобод та законних інтересів людини й громадянина), профілактичний, нагляду (контролю), регулятивний, каральний та виховний.

Правоохорона здійснюється на професійній основі спеціально уповноваженими суб’єктами.

Суб’єкти правоохоронної діяльності – це органи та організації, які спеціально уповноважені державою здійснювати на професійній основі на підставі та відповідно до законодавства, а у випадках встановлених законом – у відповідній процесуальній формі із застосуванням правових засобів діяльність, спрямовану на охорону прав та свобод людини і громадянина, законності та правопорядку, усіх врегульованих правом суспільних відносин.

Субєкти правоохоронної діяльності при виконанні своїх завдань та реалізації прав керуються такими принципами:

· гуманізму;

· демократизму;

· соціальної справедливості;

· рівності всіх перед законом;

· принципи верховенства права;

· законності;

· добропорядності громадян;

· гласності;

· взаємодії з органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, населенням;

· професіоналізму та компетентності;

· незалежності суб’єктів правоохорони.

Розділ 2. Правоохоронні органи.

Глава 1. Загальні положення.

Правоохоронні органи – це спеціально уповноважені державні органи, що наділяються державно-владними повноваженнями з метою професійного здійснення на підставі та відповідно до закону, а у випадках встановлених законом – у відповідній процесуальній формі із застосуванням правових засобів діяльність, спрямовану на охорону прав та свобод людини і громадянина, законності та правопорядку, усіх врегульованих правом суспільних відносин.

Критеріями віднесення органу до правоохоронних є:

— діяльність органу має містити всі ознаки, що притаманні правоохоронній діяльності та відповідати принципам правоохорони;

— орган має здійснювати функції та виконувати завдання, що покладені суспільством та державою на суб’єктів правоохоронної діяльності;

— питома вага правоохоронної діяльності в загальному об’ємі діяльності органу має бути досить вагомою (є як способом існування, так і формою відображення соціального призначення органу);

— наділення органу державно-владними повноваженнями та, відповідно, правом застосовування державного примусу.

Для участі в охороні громадського порядку, сприяння правоохоронним органам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань можуть утворюватися, відповідно до законодавства, громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

До виконання окремих завдань, що покладені законодавством на правоохоронні органи, можуть залучатися на добровільній основі окремі особи.

Діяльність правоохоронних органів є гласною. Вони інформують органи влади і управління, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю.

Кадрово-професійне забезпечення правоохоронної діяльності передбачає побудову ефективної системи підготовки, добору та розстановки кадрів для правоохоронних органів, управлінських ланок правоохоронних органів, їх атестації, професійного навчання та виховання, перепідготовки, а також стимулювання чесного і сумлінного ставлення до виконання службових обов’язків.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, система судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, загальний порядок забезпечення діяльності судів визначаються окремим законом.

На сьогодні до правоохоронних органів слід віднести такі органи:

— судові;

— прокуратури,

— міліції;

— податкової міліції;

— Служби безпеки України;

— Управління державної охорони України;

— Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

— Державної прикордонної служби України;

— Державної кримінально-виконавчої служби.

Глава 2. Компетенція правоохоронних органів.

Працівники правоохоронних органів зобов’язані:

· виявляти, запобігати, припиняти правопорушення, вживати з цією метою профілактичні заходи, передбачені чинним законодавством;

· забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

· виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення;

· приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

· повідомляти відповідним державним органам і громадським об’єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і надання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

· брати участь у правовому вихованні населення;

· подавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об’єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;

· забезпечувати в межах своїх повноважень виконання та контроль рішень сільських, селищних, міських рад із питань охорони громадського порядку.

На правоохоронні органи додатково покладаються обов’язки, передбачені законами, які визначають їх правовий статус.

Працівники правоохоронних органів у межах своєї компетенції та в порядку, визначеному законами України, мають право:

§ в разі отримання повідомлень про порушення законодавства вимагати від посадових, службових осіб підприємств, установ і організацій та державних органів проведення перевірок, інвентаризацій, ревізій, а так само самостійно проводити перевірки, інвентаризації, ревізії, вимагати виділення спеціалістів для їх проведення, безперешкодно і безплатно одержувати або вилучати документи і матеріали, необхідні для їх проведення;

§ викликати посадових, службових осіб і громадян, в разі ухилення без поважних причин від явки піддавати їх приводу, вимагати від посадових, службових осіб пояснень щодо порушення ними, їхніми підлеглими та іншими особами вимог законодавства;

§ одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян на письмовий запит відомості, необхідні у справах про правопорушення, що знаходяться у їх провадженні;

§ вести статистичний, оперативний облік, виявляти осіб, які підлягають профілактичному впливу, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

§ вимагати вжиття заходів щодо усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

§ здійснювати співробітництво з громадянами, матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в охороні правопорядку;

§ носити, зберігати і застосовувати вогнепальну зброю, спеціальні засоби, а також застосовувати фізичну силу;

§ безкоштовно користуватися транспортом міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), попутним транспортом, а також використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам для проїзду до місця події; працівники, які використовують у службових цілях особистий транспорт – отримувати грошову компенсацію;

§ під час відрядження користуватися правом бронювання місць у готелях і на всіх видах транспорту, позачергово і незалежно від наявності місць придбавати проїзні квитки, поселятися в готелях;

§ користуватися безперешкодно і безплатно засобами зв’язку, що належать підприємствам, установам, організаціям, а також засобами масової інформації.

В залежності від специфіки діяльності окремі правоохоронні органи наділяться додатковими правами, що встановлюються в законах, які визначають їх правовий статус.

Працівники правоохоронних органів мають право зберігати, носити, використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених Законом України „Про міліцію”.

Глава 3. Державний захист працівників правоохоронних органів.

Держава забезпечує соціальний і правовий захист працівників правоохоронних органів.

Працівники правоохоронних органів при виконанні покладених на них обов’язків є представниками влади, діють від імені держави і перебувають під її захистом. Недоторканність їх особи, їх честь і гідність охороняються законодавством.

Ніхто немає права покласти на працівника правоохоронного органу виконання обов’язків, не передбачених чинним законодавством.

Втручання в діяльність правоохоронних органів тягне за собою відповідальність за законом.

Правопорушення щодо близьких родичів працівників правоохоронних органів, вчинені у зв’язку з виконанням покладених на цих працівників службових обов’язків, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

Працівники правоохоронних органів підлягає обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів державного бюджету. Порядок та умови страхування встановлюються законом.

Фінансування і матеріально-технічне забезпечення правоохоронних органів здійснюються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян.

Форми та розміри грошового забезпечення працівників правоохоронних органів встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування правоохоронних органів якісним складом працівників, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Розділ 3. Правоохоронні організації.

Правоохоронні організації – це організації, що спеціально уповноважені державою здійснювати на професійній основі на підставі та відповідно до закону, а у випадках встановлених законом – у відповідній процесуальній формі із застосуванням правових засобів діяльність, спрямовану на охорону прав та свобод людини і громадянина, законності та правопорядку.

Правоохоронні організації покликані сприяти захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Професійні права, честь і гідність працівників правоохоронних організацій охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в діяльність працівників правоохоронних організацій, з метою перешкодити виконанню ними професійних обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень.

Правовий статус, компетенцію, гарантії здійснення адвокатської діяльності визначаються окремим законом.

Розділ. 4. Система реалізації Концепції

Реалізація цієї Концепції повинна здійснюватися шляхом:

- підготовки та прийняття Концепції реформування правоохоронної системи;

- підготовки та прийняття Закону України „Про правоохоронну діяльність та правоохоронні органи”.

Перспективними напрямами реалізації Концепції є:

- врахування положень Концепції у формуванні та проведенні державної, у тому числі правової, політики, використання їх у відповідних актах законодавства;

- врахування положень Концепції при розробці нових і вдосконаленні чинних загальнодержавних планів і програм боротьби з правопорушністю;

- розроблення та запровадження дієвого механізму залучення громадськості до участі у виконанні завдань з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.

Вирішальною умовою реалізації концепції є комплексне розв’язання питань, пов’язаних з фінансовим, кадровим, навчально-методичним, нормативно-правовим і організаційним забезпеченням діяльності правоохоронних органів та організацій.

<< | >>
Источник: Кучук Андрій Миколайович. Теоретико-правові засади правоохоронної діяльності в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ –2007. 2007

Еще по теме Проект Концепція правоохоронної діяльності в Україні.:

  1. Стаття 37. Схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України
  2. 4.3. Забезпечення договірної свободи сторін у процесі надання адміністративних послуг у сільському господарстві
  3. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  4. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності
  5. Кучук Андрій Миколайович. Теоретико-правові засади правоохоронної діяльності в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ –2007, 2007
  6. ВСТУП
  7. Методологічні засади дослідження правоохоронної діяльності
  8. Зміст термінів „охорона” і „захист” як ключових категорій правоохоронної діяльності
  9. 2.1. Поняття та ознаки правоохоронної діяльності
  10. Функції та завдання правоохоронної діяльності
  11. Принципи правоохоронної діяльності
  12. Висновки до розділу
  13. РОЗДІЛ 3 МЕХАНІЗМ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  14. 3.1. Загальна характеристика механізму правоохорони