<<
>>

§ 4. Принципи застосування норм права

Принципи застосування норм права — це основні вимоги, що ставляться до правозастосовної діяльності та її результатів.

До цих принципів належать, зокрема, такі:

1. Справедливість, яка наголошує на безсторонності й послідов­ності при застосуванні права.

Безсторонність вимагає неупередженос­ті, тобто розгляду спірних випадків, незважаючи на особу. В свою чергу послідовність при застосуванні права створює передбачуваність, заперечує сваволю при розгляді справ.

2. Пропорційність, яка вимагає ухвалення рішення, в якому був би додержаний необхідний баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спря­моване це рішення.

3. Правова визначеність, яка, зокрема, висуває вимоги зрозумі­лості, несуперечливості, повноти, остаточності та виконуваності пра­возастосовних актів.

4. Законність, яка означає, що правозастосовне рішення має ухва­люватися уповноваженим на це суб’єктом у межах його компетенції; правозастосування має здійснюватися в порядку і формах, передбачених процесуальними нормами права; правозастосовні органи зобов’язані правильно обирати норми матеріального права, належним чином їх тлумачити й ухвалювати рішення відповідно до приписів цих норм.

5. Обґрунтованість, яка означає, що ухвалення правозастосовно- го рішення має базуватися на всебічному і повному дослідженні всіх фактичних обставин, які мають значення для справи, і повинно бути забезпечене належною, перевіреною та переконливою аргументацією.

6. Доцільність, яка полягає в обов’язку суб’єкта правозастосуван- ня обирати саме те рішення, яке є найбільш сприятливим для досяг­нення цілей і реалізації завдань відповідної норми права, найкраще враховує специфіку конкретної життєвої ситуації.

7. Добросовісність, яка відображає вимогу сумлінного і чесного використання суб’єктом правозастосування наданих йому повноважень та виконання покладених на нього обов’язків.

8. Розумність, яка зобов’язує суб’єкта правозастосування ухвалю­вати рішення, які б відповідали здоровому глузду.

9. Своєчасність, яка визначає обов’язок застосовувати норми пра­ва протягом розумного строку, без невиправданих зволікань, у найко- ротший строк, достатній для одержання обґрунтованого результату.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 4. Принципи застосування норм права:

  1. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА ЄС
  2. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПРАВА
  3. РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
  4. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  5. 3.1. Застосування міжнародних правових актів при реалізації прав і законних інтересів потерпілого
  6. Принципи реалізації державної виконавчої влади у галузі сільського господарства
  7. 2.2. Процесуальні норми в адміністративно-юрисдикційних провадженнях
  8. 3.1. Проблеми застосування адміністративно-процесуальних норм на сучасному етапі та шляхи їх вирішення
  9. 1.2. Правові основи організації та діяльності військової прокуратури
  10. 1.4. Правова характеристика принципів і процесуальних правовідносин з вирішення трудових спорів і конфліктів на сучасному етапі
  11. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
  12. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  13. 1.3. Поняття, зміст і значення форм захисту трудових прав працівників
  14. 2.4 Кримінально-правова характеристика винятків із правил застосування давності
  15. Методологія дослідження інституту адвокатури в процесі реалізації конституційного права на правову допомогу
  16. 2.1 Конституційно-правові засади концепції правової допомоги
  17. 1.4. Санкція як засіб захисту та охорони суб’єктивних прав та юридичних обов’язків
  18. 2.3. Умови правомірності застосування санкцій у процесі реалізації юридичної відповідальності