<<
>>

§ 4. Правовий порядок

Правовий порядок (правопорядок) є важливою категорією теорії держави і права, що широко використовується як юридичною наукою, так і національним та міжнародним правом. Так, у ч. 1 ст.

19 Консти­туції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роби­ти те, що не передбачено законодавством.

Правовий порядок-це фактичний стан упорядкованості суспіль­них відносин за допомогою юридичних засобів.

Основою правопорядку є право. На це вказує сам термін «правовий порядок», тобто порядок, заснований на праві як на втіленні ідей спра­ведливості, рівності, свободи, гуманізму. Право за своєю сутністю передбачає порядок, воно спрямоване на встановлення злагоди в сус­пільстві шляхом справедливого, передбачуваного та однакового впо­рядкування суспільних відносин. Отже, правовий порядок є метою та результатом існування права. Саме право закріплює моделі на­лежної поведінки, межі свого впливу на суспільні відносини, окрес­люючи сферу, в якій можливий правопорядок. Воно регламентує при­йоми, способи і засоби впливу на поведінку суб’єктів. Право закріплює систему заходів з установлення і підтримання правопорядку, виступає його юридичною передумовою.

Однак наявність права сама по собі не гарантує належної впоряд­кованості суспільних відносин, необхідної для забезпечення нормаль­ної життєдіяльності суспільства, створення умов для всебічного гар­монійного розвитку людини. Правопорядок складається завдяки тому, що вішоги права правильно і послідовно реалізуються в поведінці членів суспільства через належне виконання ними своїх юридичних обов’язків, утримання від порушення юридичних заборон, правомірне використання належних їм суб’єктивних прав. Правовий порядок не­можливий також без складної системи організаційних, примусових та інших заходів з боку держави, яка є відповідальною за його підтриман­ня.

Унаслідок цього формується взаємоузгоджена, несуперечлива правомірна поведінка суб’єктів права, що дає підстави говорити про наявність такого стану суспільного життя, як правопорядок.

Правопорядок розкриває, наскільки суспільне життя реально функ­ціонує на правових засадах. Розуміння правового порядку як стану аж ніяк не заперечує його мінливості, динамізму. В кожний момент свого існування суспільне життя має різний ступінь упорядкованості відпо­відно до наявних на цей час умов.

Аналіз проблеми правопорядку неможливий без розгляду його спів­відношення з суспільним порядком. Останній є станом упорядкованості суспільного життя, що з’являється внаслідок реалізації всієї сукупності соціальних норм певного суспільства. Право регулює та охороняє най­більш значущі відносини, а тому правовий порядок охоплює найважли­вішу частину соціальних зв’язків. Із цього випливає, що правопорядок є найважливішою складовою суспільного порядку, яка виступає опорою останнього. Правопорядок є запорукою злагоди та спокою і робить можливим нормальне функціонування всіх сфер суспільства.

Підбиваючи підсумок наведеному, можна виділити низку істотних ознак правопорядку.

1) він є різновидам, складовою частиною суспільного порядку, отже, обумовлений суспільними потребами та інтересами;

2) є правовим станом упорядкованості, організованості, врегульо- ваності суспільних відносин. Як такий він, по-перше, виступає анти­подом анархії, хаосу, неорганізованості, невизначеності та нестабіль­ності; по-друге, правовими засобами стримує можливі незаконні ви­яви з боку держави, її органів стосовно громадян, а також однієї особи щодо іншої;

3) передбачає високоузгоджену дію механізму правового регулю­вання, існує лише за режиму законності',

4) має бути забезпеченим (гарантованим) державою. При цьому ступінь участі держави у моделюванні правопорядку істотно від­різняється залежно від сфери суспільних відносин. Публічно-право­вий порядок формується в точній і повній відповідності до норм і принципів публічного права, що містять його чітку модель та ви­значають його заданість та передбачуваність.

У приватноправовій сфері здійснюється лише так зване «рамкове регулювання», за якого приватноправові відносини прямо не передбачені нормами права і формуються на вільний розсуд сторін, але користуються державною підтримкою через можливість юридичного захисту, насамперед у судовому порядку.

Правовий порядок як певний стан життя суспільства має особли­вості, що відповідають конкретній специфіці тієї чи іншої соціальної системи в той чи інший час. Отже, правопорядок має досить значну різноманітність своїх виявів.

За стійкістю можна виокремити стабільний і мінливий різновиди правопорядку. Певна відносність цих термінів зрозуміла: правопорядок одночасно поєднує ознаки стабільності та динамізму. Однак у нашому випадку йдеться про те, наскільки правопорядок є усталеним, наскіль­ки надійно і непохитно він протистоїть деструктивним явищам у сус­пільстві. Наприклад, зростання злочинності спричиняє зміну рівня стабільності правопорядку в соціумі.

Оскільки правопорядок є єдиним і цілісним у межах відповідної правової системи, за сферою, в якій він виникає, виокремлюються міжнародний, наднаціональний і національний правопорядка.

Міжнародний правопорядок формується на підставі норм міжна­родного права у сфері міжнародних відносин і є умовою нормального існування людської цивілізації.

Наднаціональний правопорядок є спільним порядком наднаціо­нальних утворень (на кшталт Європейського Союзу), що формується на підставі національного права країн-учасниць і наднаціонального права об’єднання держав.

Національний правопорядок складається в межах певної держави на підставі її внутрішнього права. Наведені різновиди тісно взаємопов’язані: так, національний правопорядок сприяє стабільності системи міжнародних зносин держав, і навпаки, глобальна впорядко­ваність є чинником стабільності національної правової системи.

■мшммм Контрольні запитання

1. Яка держава може бути охарактеризована як правова?

2. Як співвідносяться правова держава і соціальна держава?

3. Розкрийте доктринальне розуміння верховенства права.

4. У чому полягає співвідношення верховенства права і законності?

5. Сформулюйте істотні ознаки правопорядку.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 4. Правовий порядок:

  1. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  2. 26.Договор перевозки пассажира: понятие и правовая характеристика, порядок заключения, форма, права и обязанности сторон.
  3. § 3. Соотношение материальных и процессуальных норм права в обеспечении правовой защиты осужденных к лишению свободы
  4. § 4. Административно-правовой режим обеспечения правопорядка в сфере экономики и экономической стабильности
  5. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  6. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  7. 1.2. Історико-правовий аналіз вітчизняного регулювання трудових спорів і конфліктів
  8. 2.4. Правова характеристика і шляхи превенції трудових спорів з питань припинення трудового договору
  9. 3.1. Правова природа і зміст індивідуальних трудових спорів і конфліктів
  10. 4.2. Поняття, зміст і порядок виникнення колективних трудових спорів і конфліктів