<<
>>

§ 5. Правова культура суспільства

Правова культура суспільства - це різновид загальної культури, що віддзеркалює систему цінностей, які належать до правової дій­сності цього суспільства.

Правова культура ε невід’ємною складовою культури суспільства, усвідомлення особливостей якої сприяє розумінню характерних рис правової системи.

Від правової культури безпосередньо залежать сприйняття правових явищ і процесів, розуміння закономірностей і тенденцій їх розвитку. Вона зумовлена менталітетом народу, а тому може розглядатися як один із критеріїв самобутності національних правових систем. Розвинена правова культура суспільства є однією з передумов правової державності, верховенства права у суспільстві.

Рівень правової культури суспільства визначається такими показ­никами:

1) станом захисту прав людини, зумовленим якістю законодавства, його відповідністю міжнародним правовим стандартам, ефективністю правових засобів та процедур;

2) ступенем упровадження в практику суспільного життя принци­пу верховенства права, станом законності та правового порядку;

3) рівнем правосвідомості - ступенем засвоєння членами суспіль­ства цінностей права, правових процедур розв’язання конфліктів, знанням права, повагою до нього, переконаністю в необхідності до­держуватися норм права. Він визначається рівнем правового вихован­ня та правової освіченості;

4) досконалістю законодавства, тобто його обгрунтованістю, демо­кратичною та гуманістичною спрямованістю, справедливістю, належ­ним використанням засобів нормогворчої техніки, відсутністю про­галин та колізій тощо;

5) ефективністю судової та правоохоронної систем;

6) станом розвитку юридичної науки і освіти. Юридична наука і освіта здатні істотно впливати на сприйняття та засвоєння правового досвіду, який включає здобутки як національної правової системи, так і правових систем інших країн. Особливого значення при цьому на­буває врахування історичного досвіду правового регулювання (право­ві пам’ятки, правові традиції, доктрини).

Водночас поряд з правовою культурою суспільства в цілому існує певна кількість різноманітних субкультур (регіонів, меншин, релігійних груп, молоді та ін.). Вони не протистоять панівній правовій культурі, а включаючи в себе низку її базових компонентів, додають до них нові притаманні саме їм цінності.

Правова субкультура - це частина правової культури суспільства, яка в певних аспектах (цінностях) відрізняється від неї.

У суспільстві існує також правова контркультура - сукупність цінностей певних груп, що протиставляються домінуючій у суспіль­стві правовій культурі, суперечить їй. Зокрема, йдеться про культуру злочинних угруповань.

Традиційно прийнято виділяти такі типології правової культури'.

1) залежно від типу держави і права виділяють правову культуру відповідних формацій (рабовласницької, феодальної, буржуазної та ін.), цивілЬацій (західної, православної, ісламської, китайської та ін.) та суспільств (доіндустріального, індустріального та постіндустріального);

2) залежно від характеру правових систем вирізняють романо- германську, англо-американську, традиційну та релігійну (християн­ську, мусульманську, індуську, іудейську та ін.) типи правової культу­ри. Як особливі типи у рамках цієї класифікації можна виокремити також загальнолюдську правову культуру, засновану на універсальних правових цінностях, принципах та стандартах, а також правову куль­туру Європейського Союзу.

Залежно від носіїв можна виокремити такі види правової культури, як правова культура суспільства в цілому, правова культура соціальних груп (політичних, професійних, етнічних, релігійних та ін.) та правова культура особистості.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 5. Правова культура суспільства:

  1. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  2. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  3. 2.1. Правовий аналіз видів трудових спорів, конфліктів та критеріїв їх класифікації
  4. 1.1. Форми захисту трудових прав працівників
  5. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  6. Список використаних джерел:
  7. Методологія дослідження інституту адвокатури в процесі реалізації конституційного права на правову допомогу
  8. Роль та місце інституту адвокатури в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина
  9. 2.1 Конституційно-правові засади концепції правової допомоги
  10. Конституційне право людини і громадянина на правову допомогу та його реалізація за допомогою інституту адвокатури
  11. Взаємовідносини адвокатури та держави в процесі надання кваліфікованої правової допомоги
  12. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: