<<
>>

§ 6. Правова культура особистості

Правова культура особистості характеризує ступінь і характер правового розвитку індивіда. Вона формується поступово під впливом різноманітних чинників: правової культури суспільства, правового виховання, правової освіти, власного правового досвіду, правового спілкування та ін.

Правова культура особистості є складним явищем, у структурі якого зазвичай виділяють:

1) пізнавальну складову, тобто знання права і розуміння його прин­ципів. Високий рівень правової культури передбачає, зокрема, визнання верховенства права;

2) ціннісну складову, яка віддзеркалює повагу до права, зумовлену особистою переконаністю в його соціальній цінності, справедливості та ефективності як соціального регулятора;

3) поведінкову складову, яка представлена:

- правовими настановами на юридично значущу поведінку (тобто сформованим на основі власного життєвого досвіду станом психоло­гічної готовності індивіда до певних дій у відповідній ситуації);

- вмінням використовувати у практичній діяльності правові знання, реалізовувати свої права, виконувати обов’язки, використовувати ме­ханізми захисту порушених прав;

- правовою активністю особи, яка виявляється у правомірних діях. Правова активність може виявлятися у сприянні нормотворчому про­цесу (участі в обговоренні проектів нормативно-правових актів, у ре­ферендумі), відправленні правосуддя, реалізації норм права, протидії правопорушенням.

Залежно від рівня правова культура особистості може бути:

1) низькою, якщо в особи відсутні достатні знання про право, не сформовані правові цінності, належні настанови, деформована право­свідомість;

2) звичайною, якщо правова культура особи відповідає стандарт­ному рівню правової культури в конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку;

3) високою, якщо рівень правової культури особи перевищує зви­чайний. Вона вимагає, крім належного рівня правових знань та умінь, систематичного вияву правової активності індивіда.

Залежно від глибини пізнання права, його розуміння виділяють:

1) буденну правову культуру, яка притаманна широким верствам населення та включає традиційні цінності, правові стереотипи, наста­нови та звички.

Вона формується на основі життєвого досвіду та ем­піричних знань про право;

2) професійну правову культуру, яка ґрунтується на здобутих уна­слідок одержання юридичної освіти правових знаннях, навичках і вміннях, професійній майстерності. Залежно від специфіки профе­сійної діяльності вона може бути поділена на такі види, як судова, прокурорська, адвокатська культура тощо;

3) доктринальну (наукову) правову культуру, яка характерна для юристів-науковців, викладачів права і передбачає науковий рівень правосвідомості.

кма Контрольні запитання

1. Визначіть структуру правосвідомості та охарактеризуйте її функції.

2. Назвіть види правосвідомості.

3. Охарактеризуйте основні вияви деформації правосвідомості.

4. Якими показниками визначається рівень правової культури суспільства?

5. Визначіть види та типи правової культури суспільства.

6. Розкрийте структуру правової культури особистості.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 6. Правова культура особистості:

  1. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  2. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  3. Характеристика особистості злочинця у сфері нотаріальної діяльності
  4. 2.1. Правові основи системи підвищення кваліфікації прокурорів.
  5. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  6. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  7. 1.1. Форми захисту трудових прав працівників
  8. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  9. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  10. Роль та місце інституту адвокатури в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина
  11. 2.1 Конституційно-правові засади концепції правової допомоги
  12. Конституційне право людини і громадянина на правову допомогу та його реалізація за допомогою інституту адвокатури
  13. Взаємовідносини адвокатури та держави в процесі надання кваліфікованої правової допомоги
  14. Формування списків присяжних у різних правових системах та Україні: критерії та суб’єкти відбору.
  15. 1.1. Гласність кримінального судочинства як політико-правове явище та її предмет
  16. 1.3. Поняття засади гласності кримінального судочинства, її суть та значення
  17. 2.3. Умови правомірності застосування санкцій у процесі реалізації юридичної відповідальності
  18. 1.1. Співвідношення права і економіки
  19. 1.2. Ринкові економічні відносини як предмет правового регулювання. Визначення правового регулювання економічних відносин.