<<
>>

§ 6. Правова доктрина як джерело права

Термін «доктрина» вживається в юриспруденції у декількох значеннях:

1) як філософсько-правове вчення, теорія; 2) як думки видатних учених- юристів з тих чи інших теоретико-прикладних проблем юридичної науки; 3) як наукові праці найбільш авторитетних дослідників у галузі держави і права; 4) як коментарі актів законодавства (кодексів, законів).

Отже, правова доктрина — це визнані юридичною спільнотою ідеї, концепції та теорії, що використовуються як допоміжний засіб для визначення змісту правових норм.

Уперше професійна думка видатних юристів активно використо­вувалась як джерело права в Давньому Римі. При розгляді спірних питань сторони, що брали участь в судовому процесі, зверталися до визнаних юристів (Гай, Павел, Ульпіан, Модестин, Папініан та ін.) з проханням висловити свою думку з тих чи Інших питань щодо на­лежного застосування права. Суддя розглядав такі думки як «загально­обов’язкове правило поведінки - джерело римського права».

Правова доктрина відіграла значну роль у процесі становлення романо-германського права, що сформувалося під впливом відомих юридичних наукових шкіл (глосаторів, постглосаторів), осередками яких стали перші європейські університети. Завдяки їх діяльності

доктрина протягом тривалого часу залишалась основним джерелом права в романо-германській правовій сім’ї. Вона також помітно впли­нула на формування англо-саксонського права, яке спиралося на праці таких відомих юристів, як Бректон, Гленвілл, Кок, Блекстоун та ін.

На ранніх стадіях розвитку релігійних правових систем вирішаль­не значення мала релігійна доктрина. Вона розумілася в широкому сенсі: і як писання богословів, і як думки різних академічних шкіл, і як погляди на ідеї стосовно розуміння та тлумачення релігійних текстів.

Сьогодні правова доктрина належить до вторинних, переконливих (авторитетних) джерел як романо-германського, так і англосаксон­ського права.

Особливе значення вона зберігає у країнах релігійних правових систем. Доктрина забезпечує критичний аналіз права, вияв­лення прогалин і колізій у праві та визначення шляхів їх подолання.

У XX ст. в Європі поширилася практика формування доктрини вищими судовими інстанціями (передусім конституційними і верхов­ними судами), що дало можливість поєднати фундаментальне теоре­тичне знання і значний практичний юридичний досвід.

В Україні важливим суб’єктом формування правової доктрини ви­ступає Конституційний Суд України, який викладає власне розуміння духу Основного Закону України та поточного законодавства. Закріпле­ні ним у правових позиціях доктринальні положення підсилюються завдяки загальнообов’язковості рішень органу конституційної юрис­дикції. У свою чергу, Конституційний Суд при постановленні своїх рішень спирається на думки видатних учених-юристів, висновки про­відних юридичних наукових установ та навчальних закладів.

Вплив доктрини на правозастосування виявляється, зокрема, у тому, що правозастосовні органи у своїй практиці спираються на доктринальне тлумачення актів законодавства. Його авторитет по­лягає не у формальній обов’язковості, а в переконливості запропоно­ваних висновків та високій кваліфікації осіб, які здійснюють таке тлумачення. Правова доктрина також справляє істотний вплив на практичну юриспруденцію через науково-практичні коментарі до актів законодавства (КК, ЦК та ін.), які слугують важливими орієн­тирами для правозастосовної практики.

Крім того, правова доктрина виступає вторинним, переконливим джерелом права, забезпечуючи додаткову юридичну аргументацію при вирішенні конкретних справ. Так, в австрійському суді до цього часу посилаються на доктринальні погляди Г. Кельзена.

У XX ст. все більшого значення набувають цілісні систематизова­ні доктрини, що склалися внаслідок багаторічної академічної і прак­тичної діяльності правників, на які безпосередньо спираються суди та інші правозастосовні суб’єкти. Наприклад, у країнах англо-америхан­ського права до них належать доктрина обов’язковості додержання прецеденту (stare decisis), доктрина верховенства парламенту.

У судо­вій практиці США активно застосовуються численні судові доктрини, зокрема доктрина «політичного питання», згідно з якою суди не можуть вирішувати справи, в яких порушуються політичні питання, оскільки вони підлягають розв’язанню політичними гілками влади (законодав­чою та виконавчою).

В Україні правова доктрина також відіграє важливу роль у про­цесах нормотворчості. Її вплив полягає у тому, що правова доктрина:

1) створює тезаурус (словник) правових понять і категорій, який використовує законодавець;

2) виступає методологічною основою підготування законопроектів;

3) відображається в законодавчих актах, забезпечується державною підтримкою.

Наприклад, Конституція України є втіленням філософсько-право­вих ідей пріоритету прав людини, верховенства права, правової дер­жави, поділу влади. Загальнотеоретичні та галузеві доктрини втілю­ються у правових приписах і на рівні звичайного (поточного) законо­давства. Отже, правова доктрина відтворюється у змісті первинних джерел права й у такий спосіб набуває нормативного, загальнообов’яз­кового характеру.

Контрольні запитання

1. Розкрийте види джерел права в сучасних правових системах та визначте їх співвідношення між собою.

2. У чому полягає відмінність нормативно-правового акта від нормативно-правового договору?

3. Наведіть приклади правових звичаїв, то застосовуються в Україні.

4. Охарактеризуйте структуру та види судового прецеденту.

5. В яких випадках судова практика є обов’язковим джерелом права в Україні?

6. У який спосіб правова доктрина впливає на процеси зако­нотворчості та правозастосування?

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 6. Правова доктрина як джерело права:

  1. Права людини
  2. 3.1. Застосування міжнародних правових актів при реалізації прав і законних інтересів потерпілого
  3. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  4. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  5. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  6. 1.1. Ґенеза й сутність правового регулювання форм захисту трудових прав працівників
  7. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  8. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  9. Дослідження ісламського деліктного права в теоретико- правовій думці
  10. Методологія дослідження концепції ісламського деліктного права
  11. Еволюція формування та розвитку сучасного деліктного права ісламських країн
  12. Основні тенденції розвитку концепції ісламського деліктного права
  13. 3.1. Основні джерела ісламського деліктного права в ісламських державах
  14. Вчення про злочин як один із центральних інститутів ісламського деліктного права
  15. Вчення про покарання у концепції ісламського деліктного права: від традиційної до сучасної парадигми
  16. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ