<<
>>

§ 3. Правосвідомість і право

Правосвідомість і право - взаємопов’язані, але відносно самостій­ні елементи правової системи. Якщо право є об’єктивним (інстигуцій- ним) утворенням, зміст якого становить система загальнообов’язкових норм і принципів права, то правосвідомість є суб’єктивним явищем.

Вони істотно різняться за характером своєї структури. Якщо право має чітку структуру, тобто поділяється на окремі інститути, галузі, що у своїй сукупності утворюють єдину систему, то структурні елементи правосвідомості такої системи не утворюють.

Право регулює поведінку людей шляхом установлення загальних, формально визначених зразків, що впливають на свідомість і волю людей. Дія правосвідомості полягає в загальному правовому оціню­ванні соціальних фактів, судженнях про відповідність поведінки суб’єктів нормам та принципам права. Її регулятивна функція здійсню­ється завдяки усвідомленню особами обов’язковості правових норм і принципів, сприйняттю критеріїв правильності, соціальної виправ­даності поведінки.

Становлення і розвиток правосвідомості потребують знань і розу­міння як права, так і інших правових явищ, що зумовлює залежність правосвідомості від права. У свою чергу правосвідомість теж впливає на право. Цей вплив відчувається у процесі як нормотворчості, так і гіравореалізації.

Однією з форм впливу правосвідомості на нормотворчість є науко­ве прогнозування розвитку права, яке здійснюється шляхом обґрунту­вання необхідності прийняття певних законів, внесення до них змін, участі науковців у нормопроектуванні та науково-експертній діяльності.

Вплив правосвідомості на нормотворчість справляється шляхом розроблення концепцій окремих законів, інших нормативно-правових актів - визначення мети правового регулювання, обгрунтування за­вдань, які слід вирішити, розроблення структури акта, визначення напрямів регулювання суспільних відносин. Це дає змогу суб’єкту

нормотворчості заздалегідь вивчити питання про зміст нормативно- правового акта, доцільність включення до нього тих чи інших при­писів, спрогнозувати ефективність його регулятивного потенціалу та ухвалити обгрунтоване рішення про розроблення нормативно-право­вого акта.

При визначенні шляхів формування законодавства враховується емоційне ставлення населення до необхідності врегулювання певної сфери суспільних відносин. При розробленні законопроекту зако­нодавець спирається на правову ідеологію, створює правові при­писи, які б втілювали очікувані суб’єктами суспільних відносин еталони та зразки поведінки. Особливого значення правосвідомість набуває на етапі обговорення та прийняття нормативно-правових актів.

Не менш важливу роль правосвідомість відіграє у процесі право- реалізації. Вона формує настанови щодо добровільного виконання і додержання норм права, недопущення зловживання правом. Тут на перше місце висувається почуття права, яке гарантує добровільне до­держання та виконання його норм.

У процесі правозастосування специфічну роль відіграє професій­на правосвідомість. Посадові особи, насамперед юристи, зобов’язані знати зміст правових норм, розуміти їх сенс, бути переконаними у спра­ведливості та законності власних рішень. Професійна свідомість є ви­рішальною при подоланні юридичних колізій і прогалин у праві.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 3. Правосвідомість і право:

  1. 2.1. Поняття та сутність організації роботи місцевих загальних судів
  2. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  3. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  4. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  5. 2.2. Організаційні та правові аспекти в роботі слідчого військової прокуратури та шляхи її оптимізації
  6. 2.1. Поняття та сутність організації роботи місцевих загальних судів
  7. 1.1. Форми захисту трудових прав працівників
  8. Роль та місце інституту адвокатури в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина
  9. Незалежність адвокатури як основна гарантія її діяльності
  10. 1.1. Гласність кримінального судочинства як політико-правове явище та її предмет
  11. 3.5 Особливості правової охорони у кримінальному процесі (недопущення широкого розголошення) таємниць слідства та судочинства
  12. Еволюція формування та розвитку сучасного деліктного права ісламських країн
  13. 1.1. Поняття санкцій у праві: підходи до визначення
  14. 1.2. Санкція у структурі правової норми