<<
>>

§ 3. Правосуб’єктність і правовий статус суб’єктів правовідносин

Правосуб’єктність - це здатність особи бути суб’єктом права.

Завдяки гіравосуб’єктності особа як суб’єкт права здатна бути учасником правовідносин. У юридичній науці розрізняють:

загальну правосуб ’єктність, тобто здатність особи бути суб’єктом права у межах певної правової системи (наприклад, правової системи України);

галузеву правосуб’єктність, тобто здатність особи бути суб’єктом тієї чи іншої галузі права.

Наприклад, йдеться про конституційну, ци­вільну, кримінально-правову, трудову правосуб’єктність;

спеціальну правосуб ’єктність, тобто здатність особи бути учас­ником певного кола правовідносин у межах галузі права. Наприклад, спеціальну правосуб’єктність мають державні службовці, військово­службовці, пенсіонери, студенти та ін.

Правосуб’єктність визначає становище особи в суспільстві, є умо­вою і гарантією стабільності її правового статусу. Вона є не просто сумою прав та обов’язків, не тільки їх кількісним відображенням, а й необхідним і постійно діючим станом, елементом правового статусу особи, передумовою реалізації її прав та обов’язків.

Правосуб ’єктність складається з правоздатності та дієздатності.

Правоздатність - це здатність суб 'єкта права мати суб ’активні права та юридичні обов’язки. Правоздатність притаманна всім суб’єктам права, хоча вони не обов’язково реалізують усі належні їм права. Правоздатність фізичної особи виникає від її народження і при­пиняється смертю. У свою чергу правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єди­ного державного реєстру запису про її припинення.

Особливості виникнення і припинення правоздатності суб’єктів публічного права визначаються Конституцією та законами. Напри­клад, особа набуває правоздатності судді після її призначення на посаду Президентом України і складення присяги судді. Правоздат­ність судді припиняється залежно від підстав для його звільнення з посади.

Дієздатність - це здатність суб ’єкта права своїми діями набу­вати права та обоє язки, самостійно їх реалізовувати.

Необхідність виділення у складі правосуб’єктності правоздат­ності та дієздатності зумовлена тим, що у деяких галузях права можливість певного суб’єкта мати права та обов’язки не завжди означає можливість їх самостійного набуття та здійснення. Іншими словами, правосуб’єктність нібито роз’єднується на відокремлені структурні елементи: правоздатність і дієздатність. Прикладом цьо­го є цивільне право, яке визнає цивільну правоздатність фізичних осіб з моменту народження, у той час як цивільна дієздатність ви­никає поступово, з досягненням певного віку, залежить від віку і психічного стану особи.

Так, часткова цивільна дієздатність установлюється для осіб, які не досягли 14 років (малолітніх осіб). Неповна цивільна дієздатність установлюється для фізичних осіб віком від 14 до 18 років (неповно­літніх осіб). Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка до­сягла 18 років (повноліття). За певних умов набуття повної цивільної дієздатності є можливим до досягнення 18 років.

Обмежена цивільна дієздатність фізичної особи встановлюється судом, якщо особа страждає на психічний розлад, що істотно позна­чається на її здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) ке­рувати ними. Суд також може обмежити цивільну дієздатність, якщо особа зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсич­ними речовинами, азартними іграми і ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Фізична особа може бути визнана недієздатною судом, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідом­лювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

У деяких галузях (наприклад, у трудовому праві) правосуб’єктність існує як єдина праводієздатність: правоздатність і дієздатність вини­кають у особи одночасно.

Це пояснюється тим, що специфіка трудових правовідносин передбачає особисте виконання працівником трудових обов’язків; особа до досягнення певного віку (за законодавством Укра­їни -до 14 років) не може здійснювати трудові обов’язки, а виконання їх іншою особою не допускається.

Для юридичних осіб цивільна правоздатність і дієздатність зазви­чай виникають одночасно.

Крім того, іноді виділяють третій елемент правосуб’єктності - де- ліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну відпові­дальність за вчинені нею правопорушення (делікти).

Поняття правосуб’єктності має важливе значення для визначення правового статусу особи.

Правовий статус — це сукупність суб ’єктивних прав, юридичних обоє 'язків і законних інтересів суб ’сктів права.

В юриспруденції розрізняють:

1) загальний правовий статус особи, визначений у межах певної правової системи (зокрема правовий статус людини);

2) спеціальний правовий статус, який мають окремі категорії осіб (наприклад, судді, прокурори, студенти, фінансові установи);

3) індивідуальний правовий статус, який має конкретна особа; він визначається нормативними, індивідуальними та іншими правовими актами (наприклад, правочинами).

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 3. Правосуб’єктність і правовий статус суб’єктів правовідносин:

  1. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  2. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  3. Теоретичні аспекти визначення поняття і змісту інституту адміністративних правочинів у сільському господарстві України
  4. 3.3. Адміністративна відповідальність посадових та службових осіб органів державної влади як засіб забезпечення паритетності суб’єктів адміністративних правовідносин в аграрному секторі економіки
  5. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  6. 4.1. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права і сторона колективних трудових спорів і конфліктів
  7. 2.2. Місце і роль законів у правовому регулюванні економічних відносин
  8. 3.1. Загальна характеристика механізму правоохорони