<<
>>

§ 3. Правопорушення та його ознаки

Правопорушення - це протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, яке тягне за собою юридичну відповідальність.

Правопорушення є:

V) діянням, тобто вольовим, усвідомленим вчинком, який виража­ється в дії або бездіяльності.

Образ думок, політичні, релігійні або інші переконання, світогляд чи наміри особи з приводу її можливих вчинків самі по собі не є правопорушеннями і вважаються юридично нейтральними, доки вони не виявляться в особистих діяннях. Дія є зов­нішнім виявом соціальної активності суб’єкта, тоді як бездіяльність характеризується відсутністю вияву такої активності;

2) соціально шкідливим, тобто таким, яке завдає чи може завдати шкоди юридично захищеним суспільним благам (правам і свободам суб’єктів, власності, життю, здоров’ю, честі, гідності та ін.).

Ступінь шкідливості залежить від:

- значущості для суспільства благ, що стали об’єктом протиправ­ного посягання (наприклад, громадський порядок, здоров’я, майно і майнові права);

—розміру заподіяної чи можливої шкоди, який враховується законом для встановлення виду правопорушення і відповідальності (наприклад, адміністративне або кримінальне порушення і відповідальність);

-способу, часу і місця вчинення діяння (наприклад, протиправний учинок може бути відкритим (розбій) чи таємним (крадіжка), вчиненим в умовах надзвичайного чи військового стану);

- особи правопорушника (наприклад, частоти вчинення ним право­порушень);

3) протиправним діянням, тобто таким, що порушує норми права. Зокрема, воно може виявлятися у вигляді:

- недодержання юридичної заборони',

- невиконання або неналежного виконання юридичного обоє ’язку',

- зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень.

Законом прямо передбачаються не тільки умови протиправності діянь, а й обставини, наявність яких виключає протиправність де­яких із них (наприклад, виконання професійних обов’язків, обгрун­тований ризик);

4) винним діянням, тобто усвідомленим (умисним чи необереж­ним) вчинком. Вина відмежовує правопорушення від інших видів не­правомірної поведінки, які характеризуються відсутністю вини (напри­клад, від об’єктивно неправомірних діянь);

5) таким, що тягне за собою передбачену правом відповідаль­ність для правопорушника (втрати матеріальних, особистих або ор­ганізаційних благ). Її настання гарантується державою, яка «запускає» механізм притягнення особи до юридичної відповідальності з метою відновлення порушених прав суб’єктів. Унаслідок правопорушення як юридичного факту виникають охоронні (наприклад, кримінально-пра­вові), а також процесуальні (наприклад, кримінальні процесуальні) відносини, змінюються або припиняються ті матеріальні правовідно­сини, учасником яких був суб’єкт (наприклад, припинення трудових відносин унаслідок звільнення працівника у зв’язку з прогулом).

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 3. Правопорушення та його ознаки:

  1. Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю
  2. РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
  3. 1.1. Правовий захист особи, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення
  4. 1.2. Кримінальна процесуальна характеристика потерпілого на стадії досудового розслідування
  5. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  6. 3.1. Загальна характеристика складів адміністративних деліктів у галузі сільського господарства
  7. 3.2. Адміністративні санкції за проступки у галузі сільського господарства
  8. 2.2. Процесуальні норми в адміністративно-юрисдикційних провадженнях
  9. 1.3. Поняття та сутність адміністративних актів органів прокуратури
  10. 2.2 Адміністративні акти, які приймаються при здійсненні зовнішньоорганізаційної діяльності органами прокуратури