<<
>>

§ 2. Правомірна поведінка

Правомірна поведінка - це вид юридично значущої поведінки, яка відповідає нормам і принципам права.

Ознаки правомірної поведінки зумовлені властивостями, загальни­ми для будь-якої юридично значущої поведінки, - соціальною значу­щістю, інтелектуально-вольовим характером, об’єктивізацією, юри­дичною визначеністю та ін.

Особливість правомірної поведінки визначається такими її озна­ками'.

1) відповідністю нормам і принципам права (правомірністю)-,

2) соціальною корисністю чи допустимістю. Правомірна поведін­ка є суспільно корисною, якщо вона сприяє нормальному розвитку суспільства, реалізації прав і виконанню обов’язків. Водночас суб’єкт права може діяти правомірно, але не завжди суспільно корисно (на­приклад, правом допускаються неучасть у виборах, відмова від наро­дженої дитини).

Склад правомірної поведінки утворюють:

об’єкт -блага, з приводу яких суб’єкти права здійснюють свої права та обов’язки відповідно до норм і принципів права;

об’єктивна сторона — її зовнішній вияв, який виступає у вигляді можливого чи необхідного правомірного діяння (дії або бездіяльності);

суб’єкт- будь-який суб’єкт права, який діє або утримується від дій відповідно до норм і принципів права;

суб’єктивна сторона - ставлення суб’єкта до норм і принципів права та власного правомірного діяння.

Відповідність поведінки приписам правових норм є неоднорідною за своїми суб’єктивними передумовами і зовнішніми виявами, що до­зволяє виокремити види правомірної поведінки.

Так, за суспільною оцінкою виділяють необхідну, бажану і допус­тиму правомірну поведінку. Необхідна поведінка визнається обов’язковою (наприклад, сплата податків), бажана - соціально ко­рисною, проте її вибір залишається на розсуд самого суб’єкта (напри­клад, реалізація права на освіту). Допустима поведінка розглядається суспільством як можлива (наприклад, розлучення, участь у громад­ських організаціях).

За об’єктивною стороною правомірна поведінка може виступати у формі ййабо бездіяльності. У першому випадку поведінка має усний

чи письмовий зовнішній вияв (укладання договору в усній чи письмо­вій формі) або втілюється у конклюдентних діях (наприклад, жести руками, в тому числі з жезлом, регулювальника дорожнього руху). У свою чергу бездіяльність ззовні виглядає як відсутність дій, тобто утримання від них.

За вольовою характеристикою виокремлюють добровільну пове­дінку, в основі якої лежить самостійний, усвідомлений вибір особи, і вимушену поведінку, яка здійснюється під впливом сили зовнішніх чинників. У свою чергу добровільна поведінка може ґрунтуватися на переконанні особи в доцільності свого вибору або звичці, тобто об­ранні варіанта, запропонованого нормами права, без його додаткового оцінювання. Вимушена поведінка особи може ґрунтуватися на конфор­мізмі (бажанні уникнути самостійного вибору, пристосуватися до іс­нуючих стандартів поведінки), її страху суспільного осуду або бажан­ні уникнути юридичної відповідальності.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 2. Правомірна поведінка:

  1. 2.1. Правові норми Єфремівської Кормчої, що регулюють правовідносини вищого духовенства
  2. РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
  3. Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
  4. 2.1. Об’єкт злочину «фіктивне підприємництво»
  5. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  6. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  7. Злочини у сфері нотаріальної діяльності: кримінально-правова характеристика
  8. Детермінація злочинності у сфері нотаріальної діяльності
  9. Соціальні стандарти професійної діяльності і поведінки суддів
  10. 2.1. Підстава притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності
  11. 1.3. Поняття, зміст і значення форм захисту трудових прав працівників
  12. 2.4 Кримінально-правова характеристика винятків із правил застосування давності
  13. Особливості суду присяжних в Україні: його надбання і недоліки.
  14. ВСТУП
  15. 1.1. Поняття санкцій у праві: підходи до визначення
  16. 1.4. Санкція як засіб захисту та охорони суб’єктивних прав та юридичних обов’язків
  17. 2.1. Санкція, право, обов’язок та юридична відповідальність: аспекти співвідношення
  18. 2.2. Функціональне спрямування санкцій у праві