<<
>>

§ 1. Поняття і загальні ознаки норм права

Норми права є різновидом соціальних норм. Тому їм притаманні всі загальні ознаки соціальних порч-.

- вони є правилами поведінки, що регулюють відносини між людь­ми та їх об’єднаннями.

Призначенням норм є впорядкування суспіль­них зв’язків як необхідна умова колективного існування людей;

- норми мають загальний характер, який полягає в неперсоніфіко- ваності та невичерпності. Неперсоніфікованість норми, тобто відсут­ність вказівки на конкретного адресата, дозволяє їй адресуватися не одній певній особі, а відразу багатьом, поіменно не переліченим. ∕⅛- вичерпність норми означає можливість її багаторазової реалізації;

- норми визначають правила належної чи дозволеної поведінки. Інакше кажучи, норма вказує на те, як повинні чи можуть діяти суб’єкти в певних життєвих ситуаціях і які наслідки настають у разі порушення цих правил;

- норми «озброєні» певними засобами, які забезпечують додер­жання їхніх вимог. Оскільки існує можливість порушення норм, то мають існувати й засоби (контроль, переконання, осуд, примус тощо) запобігання таким порушенням. Інакше практично неможливо досяг­ти порядку, заради якого і встановлюються самі норми;

- норми є суспільно зумовленими правилами поведінки. Завдяки соціальній, економічній та культурній зумовленості норми сприйма­ються людьми як виправдані, справедливі та здатні бути ефективним суспільним регулятором.

Водночас норми права мають специфічні ознаки, що відрізняють їх від інших соціальних норм:

- вони є вихідними, первинними елементами права. За великим рахунком право - це сукупність юридичних норм, що об’єднані в ін­ститути, галузі та інші структурні утворення. Отже, норми є первин­ними клітинками права, цеглинками, з яких побудована вся її система;

- норми права спрямовані на правове регулювання конкретних суспільних відносин. Зазвичай вони визначають, що з погляду права може чи повинна робити особа за наявності певних життєвих умов і які наслідки чекають на неї в разі порушення цього правила.

Отже, головне призначення норм права - зафіксувати суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників суспільних відносин, визначити їхній зміст та обсяг. Відтак, на рівні конкретних суспільних відносин визначається і гарантується справедлива міра свободи, що є засадничим завданням права у цілому;

-норми закріплюють стандарт (зразок, еталон) правомірної по­ведінки особи, встановлюють наслідки його порушення (типові норми права) або сприяють такому закріпленню та встановленню (спеціалі­зовані норми права). Вони є правовим критерієм оцінювання поведін­ки (діяльності) особи як дозволеної, необхідної або забороненої та з’ясування її можливих правових наслідків;

- обов’язковість норм права підтримується загрозою застосування державного примусу. Ця ознака, безсумнівно, не свідчить про те, що їх обов’язковість забезпечується лише державним примусом. Останній виконує насамперед роль гарантії, що є необхідною на випадок мож­ливого порушення норми. Основним при цьому має бути варіант до­бровільного виконання юридичних правил, що ґрунтується на внутріш­ньому переконанні особи у правильності (справедливості, доцільнос­ті та необхідності) норм права, сприйнятті їх як легітимних вимог. Проте їх обов’язковість підтримується також силою державного впли­ву, в тому числі загрозою застосування примусу. Останній нібито стоїть позаду норм права, вступаючи в дію у разі їх порушення;

- норма права має особливі форми свого зовнішнього вираження. Як елемент права вона відображається у специфічних джерелах: нор-

мативно-правових актах, правових звичаях, судових прецедентах та ін. Саме джерело права може зробити доступними для суб’єктів стандар­ти правомірної поведінки, що пропонуються нормами, і наслідки від­хилення від них. З урахуванням традицій національної правової сис­теми норми права в Україні закріплюються головним чином у норма­тивно-правових актах (законодавстві).

Отже, норма права — це закріплене у джерелах права правило за­гального характеру, що визначає стандарт належної чи дозволеної поведінки або наслідки його порушення, ефективна дія якого забезпе­чується державою.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 1. Поняття і загальні ознаки норм права:

  1. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  2. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  3. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  4. 2.1. Об’єкти прав інтелектуальної власності за чинним законодавством України
  5. 1.3. Поняття та сутність адміністративних актів органів прокуратури
  6. 1.2. Правовий статус місцевих загальних судів та суддів
  7. 1.1. Ґенеза й сутність правового регулювання форм захисту трудових прав працівників
  8. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  9. 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України
  10. 2.1 Конституційно-правові засади концепції правової допомоги
  11. Конституційне право людини і громадянина на правову допомогу та його реалізація за допомогою інституту адвокатури
  12. 1.3. Поняття засади гласності кримінального судочинства, її суть та значення
  13. 1.1. Поняття санкцій у праві: підходи до визначення
  14. 1.2. Санкція у структурі правової норми
  15. 1.4. Санкція як засіб захисту та охорони суб’єктивних прав та юридичних обов’язків
  16. 2.1. Санкція, право, обов’язок та юридична відповідальність: аспекти співвідношення