<<
>>

§ 2. Поняття і види законів

Закон — це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що приймається відповідно до особливої процедури парламентом або без­посередньо народом і регулює найважливіші суспільні відносини.

Закони відрізняються від інших нормативно-правових актів за та­кими ознаками.

І. Вони приймаються спеціально уповноваженими суб’єктами - парламентом як органом законодавчої влади або безпосередньо на­родом (шляхом референдуму). В Україні прийняття законів є виключ­ною компетенцією Верховної Ради України. Народ України здійснює законодавчі повноваження через всеукраїнський референдум.

2. Вони регулюють найбільш значущі, ключові суспільні відноси­ни, встановлюють їх відправні засади. Так, згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права, свободи, обов’язки людини і громадянина, порядок застосування мов, правовий режим власності, територіальний устрій України, організація і порядок проведення виборів та референдумів, організація і діяльність органів виконавчої влади, засади місцевого самоврядування, судоустрій, за­сади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та від­повідальність за них та ін.

3. Вони мають вищу юридичну силу. Вища юридична сила закону виявляється у тому, що:

- всі інші нормативні акти повинні відповідати закону (вони мають підзаконний характер);

- закон може змінюватися чи скасовуватися тільки законом;

- прийняття нового закону спричиняє зміну або скасування підза- конних актів у частині, що суперечить цьому закону.

4. Вони приймаються з додержанням особливої процедури. Порядок прийняття законів в Україні регулюється Конституцією України, Ре­гламентом Верховної Ради України, Законом України «Про всеукраїн­ський референдум».

Порядок прийняття закону парламентом складається з таких стадій'.

а) підготування законопроекту до розгляду його Верховною Радою України.

Ця стадія включає ухвалення рішення щодо підготування проекту, організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготу­вання проекту, розроблення концепції законопроекту, підготування тексту проекту закону, наукову експертизу проекту закону, внесення його на розгляд Верховної Ради України суб’єктом права законодавчої ініціативи.

Особливе значення має наукова експертиза законопроекту, що включає дослідження і оцінювання якості проекту, його наукової об­ґрунтованості, відповідності встановленим вимогам (економічним, фінансовим, екологічним та ін.). Підготовлені проекти законів можуть бути оприлюднені для обговорення державними органами, науковими установами, громадськістю.

Проекти законів вносяться на розгляд Верховної Ради України ви­ключно суб’єктами права законодавчої ініціативи: Президентом Укра­їни, народними депутатами України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України (ст. 93 Конституції України). Після

цього законопроекти проходять попередній розгляд у відповідних ко­мітетах Верховної Ради України;

б) розгляд законопроекту Верховною Радою України і ухвалення рішення щодо нього. Законопроекти розглядаються на пленарних за­сіданнях Верховної Ради України, як правило, за процедурою трьох читань (перше читання включає обговорення основних положень, структури законопроекту та прийняття його за основу; друге - поста­тейне обговорення; третє - прийняття законопроекту в цілому).

За результатами розгляду та обговорення проекту Верховна Рада України шляхом голосування приймає закон, визначає порядок введен­ня його в дію. Введення закону в дію визначається у його прикінцевих або перехідних положеннях або окремим законом;

в) офіційне оприлюднення закону. Прийнятий закон направляється на підпис Президенту України, який має підписати закон протягом 15 днів або застосувати право вето. Верховна Рада України враховує пропозиції Президента України або може подолати вето не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради.

Закони публікуються в офі­ційних друкованих виданнях, після чого набирають чинності.

Види законів виокремлюють за такими критеріями:

1) за юридичною силою:

а) Конституція та конституційні закони.

Конституція є Основним Законом, який має найвищу юридичну силу і втілює принцип верховенства права. Вона є актом установчого характеру, який закріплює загальні засади громадянського суспільства і держави, основи правової системи, права і свободи людини і грома­дянина, державно-територіальний устрій, організацію органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування. Конституція має най­вищу стабільність-, її норми є нормами прямої дії.

Конституційні закони вносять зміни до Конституції. Вони прийма­ються не менш як двома третинами від конституційного складу Верхов­ної Ради України в особливому порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України;

б) звичайні закони, які приймаються Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу (наприклад, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

2) за ступенем упорядкованості:

а) кодифіковані закони, в яких узагальнюються і систематизують­ся норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин.

Кодифіковані закони приймаються у формі кодексів та основ законо­давства (наприклад, Митний кодекс України, Основи законодавства України про охорону здоров’я);

б) поточні закони, прийняті з окремих питань (наприклад, Закон України «Про громадські об’єднання»);

3) за значенням у механізмі правового регулювання'.

а) первинні закони, які встановлюють правила регулювання певних сфер суспільних відносин (наприклад, Закон України «Про акціонерні товариства»);

б) вторинні закони, які вносять зміни до первинних або скасову­ють їх дію (наприклад, Закон України «Про внесення зміни до статті 23 Закону України “Про акціонерні товариства”»).

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 2. Поняття і види законів:

  1. Стаття 202. Поняття та види правочинів
  2. Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
  3. Стаття 626. Поняття та види договору
  4. 1.1. Поняття судової влади, її суть та функції
  5. 2.1. Поняття та сутність організації роботи місцевих загальних судів
  6. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  7. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  8. 3.1. Поняття та види юридичних засобів захисту
  9. 1.1. Поняття судової влади, її суть та функції
  10. 2.1. Поняття та сутність організації роботи місцевих загальних судів
  11. 2.1. Правовий аналіз видів трудових спорів, конфліктів та критеріїв їх класифікації
  12. 1.3. Поняття, зміст і значення форм захисту трудових прав працівників
  13. 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України
  14. 1.3. Поняття засади гласності кримінального судочинства, її суть та значення
  15. Поняття законодавства та його система
  16. Поняття та риси підзаконного акту
  17. 1.1. Поняття санкцій у праві: підходи до визначення
  18. 1.3. Критерії класифікації та види санкцій
  19. 2.1. Поняття та ознаки правоохоронної діяльності
  20. ІУ. ПОНЯТТЯ, СКЛАД ТА ВИКОРИСТАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЕМЕЛЬ ПРОМИСЛОВОСТІ, ТРАНСПОРТУ, ЗВ'ЯЗКУ, ЕНЕРГЕТИКИ, ОБОРОНИ ТА ІНШОГО ПРИЗНАЧЕННЯ