<<
>>

§ 1. Поняття і види правових відносин

Суб’єкти права мають можливість реалізовувати свої права та обов’язки як у відносинах з іншими особами, так і поза ними. Це дає підстави виділити два шляхи реалізації норм права-.

1) використання суб’єктом його прав і виконання ним обов’язків, коли він не вступає у відносини з іншими особами. Наприклад, власник може користуватися своїм майном, а всі інші суб’єкти повинні утри­муватися від втручання у сферу його майнових прав. Поза відносина­ми з іншими особами реалізуються норми права, які встановлюють заборони (наприклад, заборона вбивати, гвалтувати та ін.);

2) реалізація правових норм, пов’язана з необхідністю для суб’єкта вступати у правовідносини з іншими особами.

Правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані правом, учасники яких є носіями суб 'єктивних прав та юридичних обов ’язків.

Характерними ознаками правовідносин є те, що:

1) це суспільні відносини, що виникають між людьми та їх об’єднаннями (наприклад, відносини з приводу купівлі-продажу май­на, відносини у зв’язку зі зверненням до суду);

2) це відносини, що виникають, змінюються та припиняються на основі норм і принципів права.Норми права зазвичай закріплюють модель таких відносин, визначаючи їх об’єкти, суб’єктів, права та обов’язки останніх, а також юридичні факти, необхідні для виник­нення, зміни і припинення цих відносин. Водночас модель певних відносин (насамперед деяких цивільних і сімейних) безпосередньо нормами не встановлюється; їх правове впорядкування здійснюється за допомогою інститутів аналогії закону та аналогії права, а також за власним рішенням (домовленістю) суб’єктів, яке не суперечить прин­ципам права і нормам, обов’язковість яких випливає з їх змісту або із сутності відносин між сторонами;

3) суб'єкти правовідносин пов’язані між собою суб’єктивними правами та юридичними обоє ’язками. Вони виступають як уповно­важені і зобов’язані особи; права та інтереси уповноважених осіб можуть бути реалізовані через виконання обов’язків зобов’язаних осіб.

Наприклад, право кредитора як уповноваженої на одержання боргу особи реалізується завдяки діям боржника як особи, зобов’язаної по­вернути борг;

4) правовідносини являють собою індивідуалізовані та конкрети­зовані зв’язки. Індивідуалізація означає зв’язок між конкретними, по­інформованими щодо один одного суб’єктами. У свою чергу конкрети­зація полягає у визначеності об’єкта певного правовідношення, а також змісту й обсягу прав та обов’язків його суб’єктів. Так, якщо норма ци­вільного права, яка регулює суспільні відносини купівлі-продажу, перед­бачає, зокрема, обов’язок покупцеві оплатити майно, що продається, та обов’язок продавця передати майно покупцю, то правовідношення з купівлі-продажу виникає між певним покупцем і певним продавцем стосовно визначеної речі (наприклад, конкретної моделі телевізора) і передбачає наявність конкретних індивідуальних прав та обов’язків (наприклад, обов’язок покупця сплатити 3500 грн за телевізор до 20 січня 2013 р. та його право вимагати доставления телевізора за місцем свого постійного проживання протягом трьох днів з моменту оплати).

Склад правовідношення - це юридична конструкція, яка включає сукупність елементів, необхідних для його виникнення: об ’єкт, суб ,eκnιiβ, юридичний зміст (права і обов 'язки суб ’єктів), юридичний факт.

Об’єкт правовідношення -це матеріальне або нематеріальне благо, заради якого суб’єкти вступають у правовідношення.

Суб’єкти правовідношення - це його учасники, які є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Юридичний зміст правовідношення — це суб’єктивні права та юри­дичні обов’язки його суб’єктів.

Юридичний факт - це життєва обставина, з наявністю або відсутніс­тю якої пов’язуються виникнення, зміна та припинення правовідношення.

Правовідносини можуть бути класифіковані за різними критеріями.

За предметом правового регулювання вони поділяються на кон­ституційні, цивільні, адміністративні, трудові, фінансові та ін. Наприклад, відносини, пов’язані з прийняттям на роботу, звільненням з роботи працівника власником або уповноваженим ним органом, є трудовими; відносини, пов’язані з наданням банком кредиту ферме­ру,-цивільними; відносини з приводу виконання Державного бюдже­ту - фінансовими.

За функціональним призначенням виокремлюють регулятивні та охоронні правовідносини. Регулятивні правовідносини виникають на основі регулятивних норм права (наприклад, регулятивними є право­відносини з перевезення вантажу, користування комунальними по­слугами). Охоронні правовідносини виникають на основі охоронних норм права у разі порушення регулятивних норм (наприклад, відноси­ни щодо накладання штрафу на водія у зв’язку з порушенням ним правил дорожнього руху).

Розрізняють також матеріальні та процесуальні правовідносини. Матеріальні правовідносини виникають на основі норм матеріального права (наприклад, відносини з приводу одержання вищої освіти, пере­давання у власність майна). У свою чергу процесуальні правовідноси­ни виникають на основі норм процесуального права (наприклад, від­носини з приводу розгляду в суді цивільних справ, з приводу прохо­дження зовнішнього незалежного оцінювання).

За тривалістю дії виділяють постійні, тимчасові та одномоментні правовідносини. Постійні правовідносини - це правовідносини, дія яких у момент їх виникнення не обмежена часом (наприклад, шлюбні відносини, постійні трудові відносини). Тимчасові правовідносини тривають певний, визначений час (наприклад, відносини з приводу виконання підрядних робіт, перевезення вантажу, строкові трудові від­носини). Одномоментні правовідносини виникають і припиняються внаслідок реалізації прав та обов’язків у дуже стислі строки, в один момент (наприклад, роздрібна купівля-продаж).

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 1. Поняття і види правових відносин:

  1. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  2. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  3. Теоретичні аспекти визначення поняття і змісту інституту адміністративних правочинів у сільському господарстві України
  4. Поняття та правова природа процесуальних норм адміністративного права
  5. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  6. 3.1. Поняття та види юридичних засобів захисту
  7. Методологічна основа дослідження та поняття підвищення кваліфікації прокурорів.
  8. 1.1. Поняття трудових спорів, конфліктів та їх позовний і непозовний характер
  9. 1.4. Правова характеристика принципів і процесуальних правовідносин з вирішення трудових спорів і конфліктів на сучасному етапі
  10. 2.1. Правовий аналіз видів трудових спорів, конфліктів та критеріїв їх класифікації
  11. 1.1. Ґенеза й сутність правового регулювання форм захисту трудових прав працівників
  12. 1.2. Трудові права працівників як об’єкт правового захисту та їх місце в системі прав людини
  13. 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України
  14. 2.1 Конституційно-правові засади концепції правової допомоги
  15. 1.2. Санкція у структурі правової норми
  16. 1.3. Критерії класифікації та види санкцій
  17. 2.1. Місце галузей права у правовому регулюванні ринкових економічних відносин
  18. І. ПОНЯТТЯ, СКЛАД ТА ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ