<<
>>

§ 2. Поняття та ознаки соціальної держави

Поява концепції соціальної держави пов’язана з формуванням у XIX ст. в Європі нового, індустріального суспільства. Якщо док­трина правової держави виникла завдяки європейським революціям

XVII-XVIII ст., то доктрина соціальної держави - внаслідок промис­лової революції XVIII-XIX ст.

Соціальна держава насамперед була призначена приборкати соціальний конфлікт, пом’якшити супереч­ності між класами, породжені соціальною, передусім матеріальною, нерівністю.

Саме поняття «соціальна держава» з’являється в науковій літера­турі в середині XIX ст. у працях німецьких учених під впливом філо­софії Г. В. Ф. Гегеля. Вважається, що вперше соціальна держава зга­дується у 1842 р. у роботі Лоренца фон Штайна «Соціалізм і комунізм у сучасній Франції». На його думку, соціальна держава повинна, по- перше, підтримувати рівність у правах для різних суспільних класів, окремих індивідів; по-друге, сприяти суспільному, зокрема економіч­ному, прогресу.

У сучасних умовах соціальна держава відповідальна за створення реальних умов особистого розвитку, насамперед можливостей освіти, набуття інших соціальних благ. Тим самим вона сприяє вільному роз­витку особи, працює на досягнення головної мети правової держави - забезпечення прав кожної людини.

1 соціальна, і правова держава виходять із визнання людини най­вищою цінністю, необхідності поваги, захисту і забезпечення її прав. Проте це не означає відсутності між ними суттєвих відмінностей. Так, якщо доктрина правової держави ґрунтується передусім на правах людини першого покоління (політичні та громадянські права), то док­трина соціальної держави -на правах другого покоління (соціально- економічні та культурні права); якщо сенсом правової державності є захист суспільства від держави, то сенсом соціальної - захист сус­пільства державою. Водночас сучасна правова держава має сенс і може існувати лише в тому разі, якщо вона одночасно є й соціальною дер­жавою.

І навпаки: сучасна соціальна держава має сенс і може існувати лише в тому разі, якщо вона одночасно є правовою.

Основними ознаками соціальної держави є:

1) проголошення людини найвищою цінністю. Це означає, що будь-які інші цінності (політичні, релігійні, ідеологічні, майнові) не можуть мати пріоритет над цінністю життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки людини;

2) специфічна спрямованість на забезпечення соціальних прав (прав другого покоління), тобто прав людини на соціальне І медичне забезпечення, працю, відпочинок, житло, освіту та ін. Ці права мають

на меті забезпечити кожній людині достатній (гідний) рівень життя, тобто надати можливості, необхідні для її нормального фізіологічного, матеріального та духовного існування і вільного розвитку.

Разом з тим обсяг, в якому держава може гарантувати ці права, за­лежить від її соціально-економічних можливостей. Передбачені зако­нами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалі­зації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможли­вість їх достатнього фінансового забезпечення, шляхом пропорційно­го перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Однак невід’ємність і категоричність цих прав у будь- якому разі не можуть ставитися під сумнів;

3) соціальна держава ґрунтується на принципах солідарності, со­ціальної відповідальності, соціальної справедливості та субсидіар- ності. Так, солідарність і соціальна відповідальність обумовлюють обов’язки, які людська спільнота має щодо кожного свого члена й які кожен член цієї спільноти має щодо неї («один за всіх і всі за одного»). Соціальна справедливість дозволяє об’єднанням та окремим особам при розподілі суспільних благ одержувати те, на що вони мають право. Відповідно до принципу субсидіарності втручання держави потрібне лише в тому разі, якщо суспільне саморегулювання не задовольняє вимог соціальної справедливості, особа не здатна самостійно забез­печити собі гідний рівень життя;

4) забезпечення перерозподілу суспільних благ.

Соціальна держа­ва корегує первинний розподіл суспільних благ, який є наслідком функціонування ринку, перерозподіляє ці блага між соціальними гру­пами. Цей перерозподіл дозволяє забезпечити всім членам суспільства гідний рівень життя; крім того, він спрямований на попередження значної соціальної нерівності;

5) існування соціальних обов’язків держави щодо своїх громадян, які включають три складові:

а) обоє язок політики соціального забезпечення, яка спрямована на підтримання рівня доходів тих членів суспільства, які потребують допо­моги (сім’ї з дітьми, малозабезпечені, інваліди, люди похилого віку та ін.);

6) обоє 'язок політики соціального страхування, яка передбачає розподіл ризиків між усіма членами суспільства, сплату внесків і на­дання допомоги при настанні страхового випадку;

в) обоє 'язок політики забезпечення соціального миру, яка має на меті створення в суспільстві найбільш сприятливого соціального клі­

мату, улагоджування соціальних конфліктів, передбачає активне ви­користання ідеї соціального партнерства (стосунки між робітниками та роботодавцями за посередництвом держави - підтримання балансу інтересів у сферах економіки, зайнятості, оплати праці та ін.).

Виконання цих обов’язків передбачає наявність розвиненого соці­ального законодавства. За його допомогою держава проводить свою соціальну політику, яка охоплює реалізацію демографічної політики, політики в галузях освіти, трудових відносин, зайнятості та міграції населення, пенсійного забезпечення, соціального, зокрема медичного, страхування, надання соціальних послуг та ін.

Отже, соціальна держава — це держава, яка визнає людину найви­щою цінністю і з метою забезпечення кожному гідного рівня життя та інших соціальних прав здійснює перерозподіл суспільних благ від­повідно до принципів соціальної справедливості, солідарності та субсидіарності.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 2. Поняття та ознаки соціальної держави:

  1. 1.1. Поняття судової влади, її суть та функції
  2. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  3. Теоретичні аспекти визначення поняття і змісту інституту адміністративних правочинів у сільському господарстві України
  4. 4.1. Поняття та зміст адміністративних послуг у сільському господарстві
  5. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  6. Злочини у сфері нотаріальної діяльності: кримінально-правова характеристика
  7. 3.1. Поняття та основні заходи загальносоціального запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності
  8. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності
  9. 1.3. Поняття та сутність адміністративних актів органів прокуратури
  10. Соціальні стандарти професійної діяльності і поведінки суддів
  11. 1.1. Поняття трудових спорів, конфліктів та їх позовний і непозовний характер
  12. 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України
  13. 1.3 Соціальна обґрунтованість кримінальної відповідальності за незаконну міграцію
  14. 2.1 Об’єктивні ознаки злочинів, що полягають у незаконній міграції (ст.ст. 332, 3321 КК України)
  15. 2.2 Суб’єктивні ознаки злочинів, що полягають у незаконній міграції (ст.ст. 332, 3321 КК України)
  16. 2.3 Кваліфікуючі ознаки злочинів, що полягають у незаконній міграції (ст.ст. 332, 3321 КК України)
  17. Поняття законодавства та його система