<<
>>

§ 1. Поняття та ознаки правової держави

Концепція правової держави виникла в Німеччині наприкінці XVIII - першій половині XIX ст. як заперечення абсолютистської держави з характерними для неї необмеженими повноваженнями влади.

В основу доктрини правової держави була покладена розроблена І. Кантом ідея «держави, заснованої на розумі», відповідно до якої держава як спільне існування в інтересах добробуту всіх індивідів має бути організована за законом розуму, що передбачає визнання основних прав людини, рівності всіх перед законом. З цієї конструкції логічно випливають незалежність суддів, конституційне правління, верховен­ство законів, ухвалених парламентом, право громадян на представни­цтво та участь у законотворчості.

Автором терміна «правова держава» (Rechtsstaat)є німецький на­уковець К. Т. Велькер («Кінцеві засади права, держави та покарання», 1813 р.). У широкий державно-правовий обіг це поняття було введено відомим німецьким юристом Р. фон Молем у 1833 р. Значний внесок у розвиток ідеї правової держави у першій половині XIX ст. також зробили німецькі правознавці X. фон Аретін, К. фон Роттек та ін.

У другій половині XX ст. ідея правової держави перетворюється з теоретичного положення на конституційний принцип, закріплюючись у конституціях багатьох країн - ФРН, Іспанії, Португалії, Польщі та ін. Серед них - Конституція України, ст. 1 якої проголошує Україну право­вою державою.

Основними ознаками правової держави є:

1) забезпечення свободи людини від неправомірного втручання будь- яких суб’єктів, у тому числі держави. У межах правової держави сво­

бода може розумітися як: а) незалежність від свавілля з боку інших; б) право на співучасть у справах держави, тобто право на участь в ухва­ленні рішень; в) реалізація індивідуального самовизначення на основі права, зокрема свобода вибору та ухвалення рішень, свобода самому ви­значати своє життя відповідно до власних уявлень про щастя та його сенс.

Особливе значення для забезпечення свободи мають визнання, нормативно-правове закріплення, реальне здійснення і захист прав людини. їх забезпечення, гарантування свободи і гідності людини є го­ловною метою та найважливішою ознакою правової держави. Відпо­відність правам людини є критерієм правового характеру нормативно- правових актів, правової організації та діяльності держави;

2) реалізація принципу верховенства права. Верховенство права в контексті правової держави полягає насамперед у тому, що держава додержується чинних норм права. Взаємодія держави з іншими суб’єктами завжди опосередкована загальнообов’язковим законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх по­садові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами. Інакше кажучи, йдеться про додержання принципу законності.

Принцип верховенства права передбачає, що правова держава забез­печує правову визначеність, пропорційність, розумність і добросовісність власних актів. Крім того, верховенство права вимагає відповідності норм права стандартам прав людини і загальним принципам права. Отже, пра­во зв’язує державу фактом існування правил і процедур, а також обмежує її за змістом правових актів. Усі наступні ознаки слід розглядати як кон­кретизацію вимог, що випливають з верховенства права;

3) зв’язаність держави конституцією. Головне завдання консти­туції правової держави полягає в тому, аби забезпечити свободу її громадян і зв’язаність державної влади правом. Конституція визнає пріоритет прав людини, встановлює процедурні та змістовні правові обмеження дій і рішень органів державної влади та їх посадових осіб. Тому зв’язаність держави правом найяскравіше виявляється в її під­коренні конституційним нормам, а правова державність вимагає впро­вадження принципу верховенства конституції;

4) рівність перед законом і судом. В умовах правової держави за­кон гарантує всім громадянам рівний обсяг прав та обов’язків неза­лежно від статі, віку, національності, релігії, стану здоров’я, походжен­ня, політичних переконань та інших чинників.

Рівність перед законом

включає також однаковий обов’язок усіх суб’єктів додержуватися за­кону і нести відповідальність за його порушення. Рівність перед судом означає, що всім громадянам надається рівний доступ до правосуддя, яке є неупередженим, послідовним і здійснюється на підставі закону;

5) існування інституту повного та ефективного судового захис­ту. Суд має відновити право там, де воно порушується, захищати особу від сваволі і правопорушень з боку державної влади. Повнота судового захисту означає насамперед можливість оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів публічної влади та їх посадових осіб. У свою чергу ефективність вимагає вжиття судом достатніх заходів, які б забезпечили реальне і швидке відновлення порушеного права. Усе це може існувати лише в умовах незалежності суду, яка може бути га­рантована завдяки реальному поділу державної влади, передусім ефек­тивному механізму взаємних стримувань і противаг, що має на меті попередження та припинення свавілля з боку державних органів;

6) відповідальність держави перед особою. Дане положення прямо зазначено в ст. З Конституції України. Важливе значення в цьому кон­тексті має також припис ст. 56 Конституції України, відповідно до якого кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів міс­цевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої не­законними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Повномасштабна реалізація цього принципу сприяє зміцненню довіри людини до держави;

7) у правовій державі поведінка людини регулюється на основі загальнодозволенного типу правового регулювання, а діяльність суб’єктів публічної влади - на основі спеціально-дозволенного типу.

Таким чином, правова держава - це держава, в якій з метою за­безпечення свободи і гідності людини проголошуються та діють принципи верховенства права, зв ’язаності державної влади консти­туцією, гарантується повний та ефективний судовий захист.

<< | >>
Источник: Теорія держави і права : підручник ІО. В. Петришин, С. П. По­гребняк, В. С. Смородинський та ін.; за ред. О. В. Петришина. - X. : Право,2015. -368 с.. 2015

Еще по теме § 1. Поняття та ознаки правової держави:

  1. Історичний розвиток кримінально-правової заборони фіктивного підприємництва
  2. 1.1. Правовий захист особи, щодо якої вчинено кримінальне правопорушення
  3. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  4. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  5. Теоретичні аспекти визначення поняття і змісту інституту адміністративних правочинів у сільському господарстві України
  6. 4.1. Поняття та зміст адміністративних послуг у сільському господарстві
  7. Поняття та правова природа процесуальних норм адміністративного права
  8. Нотаріат в Україні: поняття, завдання, правове регулювання і принципи діяльності
  9. Злочини у сфері нотаріальної діяльності: кримінально-правова характеристика
  10. 1.3. Поняття та сутність адміністративних актів органів прокуратури
  11. Методологічна основа дослідження та поняття підвищення кваліфікації прокурорів.
  12. 1.1. Поняття трудових спорів, конфліктів та їх позовний і непозовний характер
  13. 1.1. Ґенеза й сутність правового регулювання форм захисту трудових прав працівників